До повноважень НАЗК належить, зокрема, ведення державних реєстрів декларацій та корупціонерів, моніторинг за дотриманням вимог щодо фінансового контролю, а також врегулювання конфлікту інтересів. Тобто НАЗК стежить за дотриманням тих антикорупційних вимог, які поширюються також і на посадових осіб державних та комунальних закладів охорони здоров’я.
Початок роботи НАЗК та запуск системи електронного декларування є тим юридичним фактом, з яким безпосередньо пов’язане виконання окремих норм і вимог Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі — Закон № 1700).
Читайте: "Е-декларування в медицині 2017: враховуємо нововведення"
Прикінцевими положеннями Закону № 1700 було визначено, що про початок роботи нової електронної системи подання та оприлюднення антикорупційних декларацій рішення приймає НАЗК. Раніше декларації мали подавати у порядку, встановленому Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI (далі — Закон № 3206; втратив чинність), тобто у паперовій формі до відділу кадрів установи. Відповідно, нині положення Закону № 3206 щодо фінансового контролю втратили чинність.
Із початком діяльності НАЗК відповідно до статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» від 12.02.2015 № 198-VIII органи Служби безпеки України та прокуратури втрачають право складати адміністративні протоколи про вчинення правопорушень, пов’язаних із корупцією (ст. 1724-1729 КУпАП). Відтепер такі протоколи складатиме НАЗК. Однак за органами Національної поліції це право залишатиметься і надалі.
Читайте: "Санітарний бюлетень: пам'ятка щодо створення"
Отже, тільки тепер, майже через два роки після прийняття нового антикорупційного Закону № 1700, запроваджено механізми, заради яких його і затвердили. До того ж, протягом всього цього часу процес супроводжувався постійними конфліктними ситуаціями та звинуваченнями у саботажі реалізації антикорупційних вимог, а відповідно, і зриві домовленостей із Євросоюзом. Але варто визнати, що з юридичної точки зору цей факт відбувся.
Створення та успішна діяльність НАЗК є однією з передумов отримання Україною безвізового режиму з Євросоюзом та успішної співпраці з Міжнародним валютним фондом.
Нагадаємо, що НАЗК є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що відповідає за формування антикорупційної політики та запобігання корупції. На відміну від Національного антикорупційного бюро України, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та інших правоохоронних органів, які виявляють та розслідують корупційні злочини, основна функція НАЗК — запобігти вчиненню цих злочинів. Для цього НАЗК виявляє та усуває чинники, що сприяють здійсненню корупційних правопорушень, контролює дотримання антикорупційних правил політичними партіями, чиновниками та іншими публічними особами, співпрацює з викривачами корупції тощо.
Читайте: "Листок лікарських призначень: заповнюємо форму № 003-4/о"
НАЗК є колегіальним органом, до складу якого входять п’ять членів, що координують роботу структурних підрозділів. Штатна чисельність апарату НАЗК — 311 посад. Понад 50% загальної кількості працівників (170 осіб) було призначено до 15 серпня цього року. Незабаром будуть сформовані також територіальні підрозділи НАЗК.
Отже, з 15 серпня 2016 року НАЗК почало повноцінну роботу за усіма напрямами антикорупційної політики, у т. ч. щодо електронного декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави.
Однак сам орган сформовано дещо раніше. Впродовж червня — серпня 2016 року було затверджено низку важливих документів, спрямованих забезпечити виконання норм Закону № 1700, зокрема:
- Порядок оформлення протоколів про адміністративні правопорушення та внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції (рішення НАЗК від 09.06.2016 № 5);
- Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (рішення НАЗК від 10.06.2016 № 3);
- Форма декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (рішення НАЗК від 10.06.2016 № 3);
- Форма повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб’єкта декларування (рішення НАЗК від 10.06.2016 № 3);
- Перелік посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків (рішення НАЗК від 17.06.2016 № 2);
- Методичні рекомендації з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб (рішення НАЗК від 14.07.2016 № 2);
- Методичні рекомендації щодо передачі в управління підприємств та/або корпоративних прав з метою запобігання конфлікту інтересів (рішення НАЗК від 11.08.2016 № 3.
- Рішенням НАЗК «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 10.06.2016 № 2 визначено, що електронна система декларування розпочинає свою роботу в два етапи.
Так, другий етап — для всіх інших суб’єктів декларування та декларацій (повідомлень), передбачених Законом № 1700, в т. ч. для посадових осіб державних та комунальних закладів охорони здоров’я.
Читайте: "Заповнення медичних форм: роз’яснення МОЗ"
Згідно з приміткою статті 50 Закону № 1700 до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, належать:
Президент України, Прем’єр-міністр України;
- член Кабінету Міністрів України;
- перший заступник або заступник міністра;
- член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України;
- голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України;
- голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник;
- член Центральної виборчої комісії;
- народний депутат України;
- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
- директор Національного антикорупційного бюро України;
- Генеральний прокурор України, його перший заступник та заступник;
- голова Національного банку України, його перший заступник та заступник;
- член Ради Національного банку України;
- секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник;
- постійний представник Президента України в АР Крим, його перший заступник та заступник;
- радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України;
- особи, посади яких належать до посад державної служби категорії «А» або «Б»;
- особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» віднесені до першої — третьої категорій;
- судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів;
- керівники, заступники керівників державних органів, органів влади АР Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, АР Крим, міст Києва або Севастополя;
- керівники державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в АР Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення;
- військові посадові особи вищого офіцерського складу.