Інформована добровільна згода пацієнта при одержанні медичної допомоги є одночасно і чинником реалізації прав пацієнта, і засобом запобігання юридичним конфліктам. Зрозуміло, що пропонуючи пацієнту заповнити відповідні письмові документи, медичний заклад прагне захиститися від можливих претензій. Проте трапляються ситуації, коли пацієнт відмовляється заповнювати запропоновані форми або взагалі підписувати будь-які документи. Як діяти в такому разі лікарю?
Читайте: "Права та обов’язки пацієнтів як необхідний документ у медичному закладі"
Насамперед, лікар може посилатися на норми законодавства. Так, відповідно до статті 43 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 № 2801-XII (далі — Основи законодавства про охорону здоров’я) інформована добровільна згода необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Якщо пацієнт відмовляється підписувати згоду, йому пропонують підписати письмову відмову від медичного втручання.
Читайте: "Згода пацієнта на проведення лабораторних досліджень та УЗД"
Основи законодавства про охорону здоров’я передбачають, що відмова пацієнта має бути задокументована відповідним актом у присутності свідків. Свідками можуть бути тільки ті особи, яким медична та особиста інформація про пацієнта відома через виконання професійних або службових обов’язків, або осіб, проти яких не заперечує пацієнт. Свідків залучають для підтвердження того, що пацієнт у момент відмови був спроможний адекватно сприймати та аналізувати надану йому інформацію, відповідав на запитання та сам їх ставив. Також в акті про відмову пацієнта від медичного втручання необхідно зазначити про те, що пацієнт був проінформований, та відтворити стислий зміст наданої йому інформації.
Читайте:"Техніка безпеки під час виконання ін'єкцій"
Загалом чинне законодавство не передбачає обов’язкової наявності письмової згоди на кожне медичне втручання (окрім винятків, зазначених у статті 44, 47-49 Основ законодавства про охорону здоров’я). Крім того, в Етичному кодексі лікаря України зазначено, що згоду пацієнта на лікування та обстеження лікар має отримати під час особистої розмови з ним. Отже, цілком правомірно, що інформована добровільна згода пацієнта може бути усною.
- Етичний кодекс лікаря України підписаний на Всеукраїнському з’їзді лікарських організацій та Х З’їзді Всеукраїнського лікарського товариства 27 вересня 2009 року
У такому разі особливу увагу слід приділяти веденню медичної документації, роз’ясненню всіх деталей пропонованого медичного втручання за всіма необхідними пунктами. Це стане основним доказом правомірності дій лікаря. Зокрема, Міністерством охорони здоров’я встановлено, що форму № 0036/о «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення» можна використовувати у медичній карті амбулаторного хворого (формі № 025/о). Форма № 025/о є основним первинним медичним документом пацієнта. Її оформлюють на усіх хворих, які звернулися до медичного закладу, що надає амбулаторно-поліклінічну допомогу.
