Наказом МОЗ «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Міністерства охорони здоров’я України» від 26.08.2022 № 1541 вкотре відтермінувало втрату чинності понад 90 наказів, які затверджують стандарти та протоколи лікування за різними нозологіями. Раніше відтермінування було визначене наказами МОЗ від 24.02.2021 №337 та від 31.08.2021 № 1852. Дізнайтеся, як надавати медичну допомогу за неврегульованими напрямами
Ще 2020 року МОЗ запланувало позбутися застарілих клінічних протоколів і дало собі трохи часу, щоб затвердити сучасні стандарти медичної допомоги (наказ МОЗ «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Міністерства охорони здоров’я України» від 28.02.2020 № 590). 1 вересня 2021 року мали втратити чинність понад 90 наказів щодо стандартизації медичної допомоги. Утім, оскільки посадовці не затвердили нормативних актів їм на заміну, вони знову відтермінували зміни — до 1 вересня 2023 року.
Тож і надалі послуговуйтеся протоколами, затвердженими у вашому закладі, але будьте обізнані з тим, як діяти коли клінічні протоколи втратять чинність, а нових ще не затвердять.
Якщо результати лікування не задовольнили пацієнта, то між ним і лікарем виникне конфлікт. За найгіршим сценарієм, він завершиться судовим позовом.
Під час досудового розслідування постануть запитання:
як визначити, чи належно лікар виконав свою роботу
чи в повному обсязі лікар провів попередні діагностичні обстеження
чи відповідала призначена терапія діагнозу
чи ускладнення виникли через особливості організму конкретного пацієнта
Лікар має ще до початку лікування розуміти, як доводитиме свою правоту в разі спору. Для цього він повинен мати документи, що регламентують порядок медичної допомоги. Дотримав інструкцій — спиш спокійно.
Якщо протоколів лікування немає, лікар стає заручником ситуації. Судово-медичний експерт легко знайде кілька наукових праць, які обґрунтовують, що медичний працівник припустився помилки. І тоді доводитимете, що є й інші підходи до лікування, і вони не менш, а то й більш науково обґрунтовані, ніж висновки експерта.
Ми пишемо узагальнено «протоколи лікування», але ж їх поділяють на клінічні, нові, локальні… Хочете дізнатися, які з них врятують вашу репутацію та вбережуть від звинувачень у суді?
Вітчизняні стандарти і клінічні протоколи надання медичної допомоги
Верховний Суд роз’яснив, що дії медичного працівника протиправні, якщо не відповідають галузевим стандартам та нормативним локальним актам (постанова від 27.02.2019 у справі № 755/ 2545/15-ц).
До галузевих стандартів належать:
стандарт медичної допомоги
клінічний протокол
табель матеріально-технічного оснащення
лікарський формуляр (ст. 14-1 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII)
Щоб розрізняти поняття стандарту і протоколу, порівняйте визначення:
Стандарт медичної допомоги — сукупність норм, правил і нормативів, а також показники (індикатори) якості надання медичної допомоги відповідного виду, які розробляються з урахуванням сучасного рівня розвитку медичної науки і практики
Клінічний протокол — уніфікований документ, який визначає вимоги до діагностичних, лікувальних, профілактичних та реабілітаційних методів надання медичної допомоги та їх послідовність
Галузеві стандарти у сфері охорони здоров’я розробляє та затверджує МОЗ. Усі заклади та ФОПи мусять їх дотримувати.
Отже, щоб лікаря не звинуватили у службовій недбалості, він повинен дотримувати вимог галузевих стандартів, зокрема клінічних протоколів, якщо такі є. Ніби все зрозуміло, якби не одне АЛЕ: клінічних протоколів мало, а з початком реформи медицини їх узагалі перестали розробляти + із 1 вересня 2023 скасують більшість із тих, що є. Чим заповнювати цей вакуум?
МОЗ вирішило, що не варто гаяти час на національні стандарти, коли є міжнародні. Простіше використовувати розробки міжнародної медицини. Тож лікарям офіційно дозволили використовувати міжнародні протоколи, які в редакції МОЗ мають назву «нові клінічні протоколи».
Експертус Медзаклад►►► Експертно-правова система для керівників у галузі охорони здоров’я
Експертус Медзаклад допоможе:
⭐Скоротити час на пошук рішення ⭐Не проґавити жодної законодавчої зміни ⭐Перебудувати роботу під реформу галузі охорони здоров’я ⭐Швидко підготувати документ ⭐Знайти аргументи для перевіряльника ⭐Підвищити кваліфікацію на робочому місці
Нині працює схема: МОЗ обирає міжнародні клінічні настанови, затверджує їхні тексти українською мовою або посилання на джерело публікації.
Посадовці вже склали Перелік джерел клінічних настанов. Знайдете його в додатку 4 до Методики розробки та впровадження медичних стандартів медичної допомоги на засадах доказової медицини, затвердженої наказом МОЗ від 28.09.2012 № 751 (далі — Методика № 751).
Заклади охорони здоров’я мають право самостійно обирати та перекладати протоколи. Єдина умова — керівник має затвердити обраний міжнародний протокол локальним наказом.
Якщо керівник закладу затвердив міжнародний протокол своїм наказом, то його лікарі зобов’язані дотримувати цього протоколу, а в іншому медичні працівники мають право лікувати інакше.
Якщо МОЗ затвердило переклад міжнародного протоколу з того захворювання, для якого немає вітчизняного клінічного протоколу, то дотримувати його мусять усі лікарі країни.
Уявімо ситуацію: керівник закладу не затверджував міжнародний протокол локальним наказом. Чи зобов’язаний лікар керуватися таким протоколом? Так, якщо одночасно дотримано три умови:
1. МОЗ переклало протокол
2. МОЗ затвердило перекладений протокол наказом
3. Немає вітчизняного клінічного протоколу щодо цієї нозології
Якщо з однієї нозології є і вітчизняний клінічний протокол, і міжнародний протокол, то лікар має право застосувати міжнародний протокол. Для цього він роз’яснює пацієнту різницю між клінічним протоколом і міжнародним протоколом та отримує попередню інформовану згоду пацієнта за формою, наведеною в додатку 9 до Методики № 751.
Інколи лікарі не мають змоги дотримати всіх вимог міжнародних протоколів через різницю в лікарських засобах та обладнанні. У цьому разі лікар:
повідомляє пацієнта про інші медичні установи, де мають змогу виконати протокол, якщо знає такі
обирає інший аналогічний лікарський засіб або обладнання — за попередньою інформованою згодою пацієнта
письмово в довільній формі повідомляє структурний підрозділ з питань охорони здоров’я місцевої державної адміністрації, що не має змоги повністю дотримати протоколу та яку обрав альтернативу (п. 3.6 Методики № 751)
До 2017 року керівники медзакладів розробляли й затверджували локальні протоколи. За основу брали
стандарт медичної допомоги та клінічний протокол. Потім МОЗ прибрало термін «локальні протоколи» з Методики № 751 і ввело поняття міжнародний протокол. Між практиками виникла дискусія, чи правомірно надалі використовувати локальні протоколи.
У світі супергероїв супермен боїться тільки криптоніту: від цього іншопланетного кристала він втрачає силу. А ми пропонуємо застосувати криптоніт проти органів контролю, ліцензійних комісій та судмедекспертів.
Якщо ви дочитали до цього розділу, то вже маєте криптоніт. Адже тепер вмієте складати маршрути пацієнтів і нізащо не обізвете їх локальними протоколами. А ще дізналися секрет, що реінкарнований дух локальних протоколів досі живе в міжнародних протоколах та в інших внутрішніх стандартах, які ви розробили на основі доказової медицини.
Також ви навчилися розрізняти клінічні й міжнародні протоколи. Клінічний протокол адаптований до ресурсів національної системи охорони здоров’я, а міжнародний — ні. Клінічний протокол належить до галузевих стандартів якості медичної допомоги, а міжнародний — ні. МОЗ лише дозволило застосовувати міжнародні протоколи, але це не робить їх клінічними протоколами.
Найголовніше — тепер ви знаєте, як працювати з 1 вересня 2023 року. Оновіть локальну документацію та визначте, як регламентувати роботу лікарів. Використовувати чи ігнорувати міжнародні протоколи — це ваш вибір. Якщо МОЗ не затвердило протоколів за певною нозологією, маєте два варіанти: залишити все як є, але прибрати посилання на нечинні накази, або перекладати міжнародні протоколи і робити з них локальні. Пам’ятайте, що ліпше мати хоч якісь правила, ніж не мати їх зовсім.
