Черевний тиф — гостре інфекційне захворювання, яке спричиняють різні форми черевнотифозних бактерій; антропоноз, що характеризується ураженням лімфатичного апарату кишечника переважно дистального відділу тонкої кишки, мезентеріальних лімфатичних вузлів, бактеріємією. Клінічно проявляється загальною інтоксикацією, гарячкою, спленомегалією, висипкою, тифозним статусом, можливими загостреннями і рецидивами, специфічними ускладненнями, тривалим бактеріоносійством.
Черевному тифу притаманна літньо-осіння сезонність: захворюваність зростає з липня й досягає максимуму у вересні-жовтні.
Плануйте та проводьте заходи, спрямовані на зниження захворюваності на черевний тиф і паратифи, на основі даних епідеміологічного аналізу захворюваності на ці інфекції. Ураховуйте відомості про санітарно-гігієнічну характеристику конкретної території та особливо значущі об’єкти. Насамперед зосередьте увагу на територіях, неблагополучних щодо захворюваності.
Читайте: "Акредитація: використання ліків"
Протиепідемічні заходи
Виявляють хворих або підозрілих на тифи й паратифи під час амбулаторних прийомів, відвідувань пацієнтів удома, медичних оглядів, профілактичних обстежень, диспансеризації, госпіталізації тощо.
На кожен випадок захворювання (підозри) на черевний тиф або паратифи медичні працівники, які виявили цей випадок, заповнюють форму первинної облікової документації № 058/о «Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення», затверджену наказом МОЗ від 10.01.2006 № 1 (далі — Наказ № 1).
Госпіталізація
Усіх хворих (підозрілих на захворювання) на черевний тиф і паратифи осіб слід обов’язково госпіталізувати (пп. 3 п. 3 розд. ІІІ Порядку). Робіть це протягом перших трьох годин (у сільській місцевості — шести годин) після того, як отримали екстрене повідомлення про хворого.
Госпіталізуйте хворих спеціальним медичним транспортом, який потім обов’язково знезаразьте.
Установити клінічний діагноз черевного тифу або паратифів доволі складно. Можливий і легкий, атиповий перебіг цих захворювань. Через це усіх хворих із гарячковим станом нез’ясованого походження, що триває п’ять і більше днів, обстежте в амбулаторних умовах методом гемокультури — бактеріологічного дослідження крові. Такі хворі на територіях із підвищеним рівнем захворюваності підлягають провізорній госпіталізації.
Основні чинники ризику швидкого поширення інфекції:
- несприятлива санітарно-гігієнічна обстановка
- низька культура населення
- відсутність знезараження нечистот від осіб, що захворіли
- різке погіршення санітарного стану певної території внаслідок стихійного лиха або проведення військових дій.
Ізоляцію хворого припиняйте після зникнення клінічних симптомів і триразового дослідження випорожнень та сечі.
Реконвалесцентів, які отримували антибіотики, виписуйте зі стаціонару не раніше 21-го дня нормальної температури. Осіб, які не отримували антибіотики, — не раніше ніж на 14-й день після того, як установиться нормальна температура. Якщо під час контрольно-виписного обстеження у пацієнта виявите збудників черевного тифу або паратифів, — це не протипоказання до виписки зі стаціонару.
Читайте: "Етичний кодекс медсестри"
Виявлення джерел інфекції
Здійснюють епідеміологічне обстеження вогнищ та розслідують причини виникнення захворювань лікарі-епідеміологи закладів охорони здоров’я. Аби виявити осіб — носіїв збудників черевного тифу або паратифів, обстеження проводять із профілактичною метою і за епідеміологічними показниками (див. Таблицю 1).
Медичні обстеження для виявлення осіб — носіїв збудників
Група осіб | Вид обстеження | |
|---|---|---|
за епідеміологічними показниками | профілактичні | |
Усі реконвалесценти черевного тифу або паратифів, що виписалися з лікарні | + | + |
Особи, визначені у Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, затвердженому постановою КМУ від 23.05.2001 № 559 (далі — Перелік професій) | + | + |
Особи, які контактували з хворими у вогнищах черевного тифу або паратифів, — для виявлення джерел інфекції | + | – |
Читайте: "Акт про проведення дезінфекції"
Аби виявити джерела інфекції, бактеріологічному й серологічному обстеженню піддавайте усіх контактних осіб у вогнищі за місцем проживання. За потреби контингент осіб, що підлягає обстеженню, можна розширити.
Якщо виник спалах та в період сезонного зростання захворюваності на територіях, неблагополучних щодо черевного тифу й паратифу, проводьте подвірні обходи. Це допоможе виявити хворих та осіб із підозрою на захворювання на ранніх стадіях. За контактними особами встановіть медичне спостереження протягом:
- трьох тижнів — при черевному тифі;
- двох тижнів — при паратифах.
У разі групових захворювань і спалахів обстежуйте на бактеріоносійство насамперед осіб, які можуть бути джерелом інфекції: працівників водопровідних споруд, громадського харчування, торгівлі та інших, хто обслуговує населення.
Читайте: "Повышение квалификации медработников: новые условия"
Диспансерне спостереження
За особами, які перехворіли на черевний тиф і паратифи, незалежно від професії та зайнятості, після виписки з лікарні диспансерно спостерігайте протягом трьох місяців. Для цього проводьте термометрію раз на тиждень протягом першого місяця й надалі — не рідше ніж раз на два тижні.
Через три місяці проведіть бактеріологічне дослідження проб випорожнень, сечі, жовчі, щоб виключити хронічне бактеріоносійство.
Обстежте пацієнта, якщо в нього підвищилася температура або його загальний стан погіршився. Якщо встановите рецидив захворювання, знову госпіталізуйте хворого.
Реконвалісцентів черевного тифу й паратифів, яких виписали з лікарні та які визначені в Переліку професій, незалежно від результатів обстеження перед випискою не допускайте до роботи за спеціальністю протягом місяця після виписки. Для них проводьте заходи з виявлення, обліку та спостереження за носіями збудників черевного тифу й паратифів.
