Заклади й установи охорони здоров’я державної та комунальної форм власності, які виявили хворого (підозрілого) на черевний тиф або паратиф, мають провести відповідні профілактичні й протиепідемічні заходи. Їх визначає Порядок проведення епідеміологічного нагляду за тифами і паратифами, затверджений наказом МОЗ від 18.12.2017 № 1620 і зареєстрований у Мін’юсті 15.01.2018 за № 59/31511 (далі — Порядок).
Шляхи зараження тифами й паратифами
Інфекція передається фекально-оральним способом. Основні шляхи:
- водний — питна вода, вода відкритих водоймищ;
- харчовий — інфіковані продукти харчування;
- контактно-побутовий — білизна, посуд тощо.
Тифи й паратифи можуть передавати й комахи. Вони стають механічними переносниками інфекції у разі:
- контакту з випорожненнями хворих та носіїв збудників черевного тифу й паратифів;
- неналежного утримання вбиралень та зливання у довкілля недезінфікованих випорожнень.
До контингентів високого епідемічного ризику щодо захворювань на черевний тиф та паратиф належать особи, що здійснюють міжнародні поїздки, а також бездомні особи, серед яких найчастіше реєструють окремі випадки захворювань на черевний тиф (п. 4 розд. І Порядку).
Вакцинація
Вакцини проти черевного тифу здатні захистити осіб, яким провели щеплення, і полегшити клінічний перебіг захворювань. Однак у сучасних умовах відносно низької захворюваності на черевний тиф на більшості територій вакцинопрофілактика — це засіб індивідуального захисту, тому не може істотно впливати на перебіг епідемічного процесу.
Щеплення проводять за епідемічними показаннями відповідно до наказу МОЗ «Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні» від 11.08.2014 № 551 і згідно з інструкцією з використання вакцини.
Проведені щеплення реєструють у формах первинної облікової документації, затверджених Наказом № 1:
- № 063/о «Карта профілактичних щеплень»;
- № 064/о «Журнал обліку профілактичних щеплень».
Якщо спалах черевного тифу вже почався, пацієнтів не вакцинують.
Читайте: "Сімейна медсестра: як зміняться професійні завдання працівника?"
Застосування бактеріофагів
Для профілактики черевного тифу й паратифів також можна використовувати бактеріофаги: черевнотифозний або полівалентний сальмонельозний (для паратифів). Їх призначають:
- особам, які контактували з хворими або реконвалісцентами у вогнищі;
- у разі загрози виникнення спалаху черевного тифу й паратифів особам, що не підлягають вакцинації (за віком та особи, які мають медичні протипоказання);
- особам, які є хронічними носіями збудників черевного тифу або паратифів, щоб зменшити епідемічну небезпеку на ендемічних територіях протягом сезонного зростання захворюваності;
- за несприятливої епідемічної ситуації в окремому закладі (психіатрична лікарня, інтернат для осіб похилого віку тощо) або в колективі людей, які перебувають у незадовільних санітарно-гігієнічних умовах.
Контактні особи отримують бактеріофаг триразово з інтервалом три-чотири дні. Тривалість його застосування визначає лікар-епідеміолог.
Застосовуйте бактеріофаги не менше трьох тижнів з моменту госпіталізації останнього хворого.
Протипоказань до застосування бактеріофагів немає.
