Нормами чинного законодавства України про працю гарантовано право кожній особі на реалізацію своїх здібностей до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях.
Так, згідно з нормами постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 № 245 та Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 28.06.1993 № 43, зареєстрованого в Мін’юсті 30.06.1993 за № 76, робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу оплачувану роботу на умовах трудового договору.
На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) у вільний від основної роботи час.
Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно.
Читайте: "Наркологический осмотр: порядок и документация"
Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівниками державних підприємств, установ і організацій разом з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров’я та безпеці виробництва.
Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років та вагітних жінок.
Окрім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають права працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).
Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Читайте: "Диспансеризація: організація заходів, відповідальність та порядок проведення"
Оплата праці сумісників проводиться за фактично виконану роботу.
Тобто, керівні працівники закладів охорони здоров’я з числа лікарів та фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою (зокрема головний лікар, заступники головлікаря, головна медична сестра) мають право працювати за сумісництвом на вакантних посадах лікарів та сестер медичних з відпрацюванням робочого часу поза межами робочого часу за основною посадою з дотриманням вимог щодо обмеження робочого часу, встановленого вказаною постановою.
НОРМАТИВНА БАЗА
Постанова Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 № 245 (зі змінами і доповненнями)
Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28.06.1993 № 43, зареєстровано в Мін’юсті 30.06.1993 за № 76
