Так, у січні 2018 року головний лікар однієї із міських лікарень м. Чернівці повідомив про те, що завдяки волонтерам у лікарні встановлять відеоспостереження із аудіоконтактом у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології, щоб стежити за хворими дистанційно з лікарського поста. До системи також приєднають телеметричний канал, тобто лікар з поста зможе бачити дані монітора біля хворого, який показує життєві показники.
Читайте: "Нова форма рецептурного бланка ф-1: скачайте"
Дійсно, такий спосіб спостереження дієвий, адже дає змогу постійно спостерігати за станом хворого, навіть не заходячи до палати. Це також допомагає запобігти мікробному навантаженню на пацієнтів. До того ж запис із камер відеоспостереження може стати неоціненним доказом у справах про лікарські помилки та допомогти суду встановити істину.
Але із юридичного боку такі дії є сумнівними. Чинне законодавство не встановлює винятків для сфери охорони здоров’я у питанні поваги до особистого життя людини. Навіть логічні доводи щодо доцільності встановлення камер відеоспостереження, аби поліпшити сервіс медичних послуг, можуть обернутися позовом пацієнта до медзакладу про захист честі і гідності, компенсацією моральної шкоди за зйомку без його згоди. Адже не кожен пацієнт погодиться, щоб його знімали на відео, коли він перебуває у безпорадному стані, у «домашньому» одязі чи оголений.
Відеоспостереження (тим більше із функцією аудіозапису) у приміщеннях, де приймають пацієнтів або де вони тимчасово перебувають, виконують лікарські чи санітарно-гігієнічні процедури, порушує не лише право на приватність, а й законодавство про лікарську таємницю. Камера зафіксує увесь процес обслуговування пацієнта в лікарні — від встановлення діагнозу та обговорення із хворим способів лікування до виконання призначених лікарем процедур, багато з яких потребують часткового чи повного оголення.
Читайте: "Зберігання лікарських засобів у відділеннях: контроль"
Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані під час його медичного обстеження (ч. 1 ст. 391 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 № 2801-XII).
Єдиний законний вихід у випадку, коли керівництво бажає встановити відеокамери у палатах, операційних, процедурних та інших подібних місцях — надати письмову згоду пацієнта на таку відеозйомку та можливість використовувати її у випадку конфлікту щодо якості медичних послуг. Таку згоду можна отримати в одній із таких форм:
- документ, оформлений від руки пацієнтом, чи підписаний ним заздалегідь оформлений бланк Згоди на проведення відеоспостереження;
- окремий розділ про відеоспостереження у договорі про надання медичних послуг;
- окремий розділ Правил перебування пацієнтів у медичному закладі.
Читайте: "Електронний облік лікарських засобів та медичних виробів: приклад локального наказу"
Отже, якщо у вашому лікувальному закладі встановлені камери відеоспостереження у приміщеннях, де приймають пацієнтів, у палатах чи там, де здійснюють медичні втручання, санітарно-гігієнічні процедури, пацієнта слід обов’язково письмово попередити про це. Доцільно під час бесіди тактовно пояснити йому, для чого заклад проводить відеоспостереження і чому в деяких випадках це може стати корисним для самого пацієнта, а то й врятувати життя. Після цього потрібно отримати його письмову згоду на проведення відеоспостереження.
Читайте більше: