Скарга — це звернення з вимогою поновити права і захистити законні інтереси громадян, порушені діями чи бездіяльністю, рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.
Скаргу не обмежують загальними висловленнями, наприклад, що скаржник обурений станом, у якому опинився. Скаржник обов’язково вимагає поновити конкретні порушені права й інтереси.
Читайте: "Закупівля лікарських засобів: практичні аспекти"
Основні права, свободи й обов’язки громадянина визначає однойменний розділ Конституції України. Їм присвячені статті 21-64. Скарги, що надходять до закладу охорони здоров’я, найчастіше містять вимогу поновити порушене право, передбачене статтею 49 Конституції України. Це право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.
Скаргу скеровують конкретному адресату, уповноваженому її розглянути. Ним може бути:
- керівник закладу охорони здоров’я;
- особа, уповноважена представляти керівника;
- посадова особа, зазначена у скарзі як адресат.
При цьому не обов’язково, щоб скаржник указував прізвище та інші дані посадової особи. Достатньо, щоб він зазначив назву закладу або посаду адресата.
Скаргу можуть адресувати одночасно декільком адресатам, наприклад закладу охорони здоров’я, суду та органам виконавчої влади. Вона може бути індивідуальною, яку подає окрема особа, та колективною — від групи осіб.
Читайте: "Ідентифікація пацієнта: як організувати"
Дії та рішення, які можна оскаржити
На відміну від інших видів звернень, як-от пропозиція (зауваження) чи заява (клопотання), скарга має особливий предмет оскарження. Оскаржувати можна лише дії чи бездіяльність та рішення.
Наслідки стихійного лиха, соціальна політика держави тощо оскарженню не підлягають.
Оскаржити можна дії чи бездіяльність та рішення, що:
- порушують права й законні інтереси чи свободи громадянина або групи громадян;
- перешкоджають реалізовувати права й законні інтереси чи свободи;
- незаконно покладають які-небудь обов’язки;
- незаконно притягують до відповідальності.
Скаржники, які подають звернення у сфері охорони здоров’я, зазвичай:
- вимагають забезпечити ефективне чи доступне медичне обслуговування;
- оскаржують дії чи бездіяльність та рішення працівників, закладів та органів охорони здоров’я;
- адресують скарги не лише керівникам чи іншим працівникам закладів охорони здоров’я, а й органам контролю.
За фактом подачі скарг органи контролю зобов’язані проводити перевірки та приймати відповідні рішення.
Читайте: "План скринінгу на первинному рівні: лист від МОЗ"
Нормативно-правові акти, що регулюють процес оскарження
Основними нормативно-правовими актами, які врегульовують підстави та процедуру оскарження, у сфері охорони здоров’я є:
- Конституція України (ст. 40, 49, 55);
- Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII(п. «ї» ч. 1 ст. 6);
- Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII (п. 6 ч. 1 ст. 4);
- Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» від 07.02.2008 № 109/2008;
- Порядок особистого прийому громадян у Міністерстві охорони здоров’я України, затверджений наказом МОЗ від 09.04.2014 № 253;
- Класифікатор звернень громадян, затверджений наказом МОЗ від 27.10.2008 № 613.
Закон про звернення найбільш детально регламентує розгляд скарг пацієнта в закладах охорони здоров’я.
Читайте: "Закупівля лікарських засобів: практичні аспекти"
Особи, відповідальні за розгляд скарг пацієнтів
Особисту відповідальність за стан діловодства за зверненнями громадян несе керівник закладуохорони здоров’я. Таку вимогу передбачає пункт 1 Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою КМУ від 14.04.1997 № 348. Однак це не означає, що керівник закладу повинен особисто приймати та опрацьовувати звернення громадян. Цими питаннями можуть займатися спеціально призначені для цього посадові особи чи цілий підрозділ. Розглянемо особливості призначення посадових осіб, уповноважених розглядати скарги.
Керівник, який уповноважує посадову особу розглядати скаргу, має враховувати умови чинного законодавства. Так, частина 4 статті 7 Закону про звернення забороняє направляти скарги громадян на розгляд тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких стали предметом скарги. У такому випадку скаргу подають вищому органу або посадовій особі (ч. 1 ст. 16 Закону про звернення).
Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядає керівник закладу охорони здоров’я або його перший заступник.
Читайте: "Медицинская документация приемного отделения"
Відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян
Відповідально ставитися до процесу прийняття та опрацювання скарг громадян посадових осіб закладу охорони здоров’я спонукає юридична відповідальність: цивільна, адміністративна чи кримінальна — залежно від скоєного порушення.
Так, частина 7 статті 2123 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-Х передбачає адміністративну відповідальність за незаконну відмову прийняти й розглянути звернення та вчинення інших порушень Закону про звернення. За вчинення відповідного правопорушення посадова особа заплатить штраф від двадцяти п’яти (425 грн) до п’ятдесяти (850 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо ж упродовж року вона скоїть це порушення повторно, штраф становитиме від шістдесяти (1020 грн) до вісімдесяти (1360 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Інакше доведеться відпрацювати на громадських роботах від двадцяти до тридцяти годин.
Якщо посадова особа порушить законодавство про звернення громадян і цим завдасть моральної шкоди скаржнику, то змушена буде відшкодувати її відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618-IV.
