Як оплачувати працю сімейного лікаря, який не набрав необхідної кількості пацієнтів
Запитання
Сімейний лікар набрав всього 450 пацієнтів і не прагне до поліпшення становища. У штатному розкладі під нього прописана ставка (1800 пацієнтів) + у нього II категорія. Може адміністрація КНП платити даному лікарю мінімалку, згідно з законом або для цього необхідно внутрішній наказ по КНП? Як правильно вчинити в такій ситуації? (За редакцією автора)
Відповідь
Видайте внутрішній розпорядчий документ — наказ, але для виконання положень колективного договору, які визначають порядок формування системи оплати праці в комунальному підприємстві та на основі:
- Конституції України (КУ)
- Кодексу законів про працю України (КЗпП)
- Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР
- інших нормативно-правових актів, що визначають договірне регулювання оплати праці, права працівників на оплату праці та їх захист
Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України (ГК), підприємство самостійно встановлює штатний розпис, який є внутрішнім нормативним документом. Серед іншого він містить перелік розмірів посадових окладів, доплат і надбавок працівників підприємства з урахуванням положень колективного договору, вимог нормативно-правових актів. Затверджує штатний розпис керівник підприємства.
NB! Стаття 43 КУ гарантує кожному громадянину право заробляти собі на життя працею й отримувати за це винагороду у вигляді заробітної плати, що не нижча за визначену законом.
У статті 94 КЗпП прописано, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Розмір заробітної плати не обмежується максимальним розміром і залежить від:
- складності та умов виконуваної роботи
- професійно-ділових якостей працівника
- результатів праці
- господарської діяльності підприємства, установи, організації
Відповідно до статті 95 КЗпП, мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Вона є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
Розмір мінімальної заробітної плати встановлюють і переглядають відповідно до статей 9 і 10 Закону № 108/95. Мінімалка не може бути нижчою за прожитковий мінімум для працездатних осіб.
NB! Системи оплати праці на підприємстві визначають, оцінюючи складність виконуваних робіт і кваліфікацію працівників (ст. 96 КЗпП).
Підприємства, установи й організації самостійно встановлюють форми й системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат у колективному договорі. Цей документ має відповідати нормам і гарантіям, передбаченим законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (ст. 97 КЗпП).
Частина п’ята статті 3-1 Закону № 108/95 визначає, що мінімальну зарплату виплачують пропорційно до виконаної норми праці, якщо:
- сторони уклали трудовий договір про роботу на умовах неповного робочого часу
- працівник не виконує в повному обсязі місячну (годинну) норму праці
Утім врахуйте, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами положення (ч. 4 ст. 97 КЗпП).