Відповідь
Право на використання фото можна врегулювати за допомогою договору між лікарем і медзакладом. Пояснимо докладніше.
Юридичний супровід роботи медзакладу: прораховуємо ризики
Майнові та немайнові авторські права на фото
Авторське право поділяється на дві категорії — майнові та немайнові права (ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України; ЦК).
До майнових авторських прав належать:
- право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;
- виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності;
- виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;
- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Своєю чергою, до немайнових авторських прав належить:
- право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об’єкта права інтелектуальної власності;
- право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності;
- інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права можна відчужувати. А от немайнові відчуженню не підлягають. Тобто майнові та немайнові права можуть належати різним особам. Наприклад, особа може вважатись автором фото, але не буде мати жодних майнових прав на використання такого фото чи його публічну демонстрацію. Фотографію автор може створювати як за власним натхненням, так і за трудовим завданням чи окремим цивільно-правовим договором (ст. 429, 430 ЦК).
У нашій ситуації лікар створює фото за трудовим договором. У такому випадку застосовується стаття 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 01.12.2022 № 2811-IX (далі — Закон № 2811). Вона передбачає, що особисті немайнові авторські права на фото належать працівникові, творчою працею якого створено такий твір. А ось усі майнові права переходять до роботодавця з моменту створення службового твору в повному складі. Умова — якщо іншого не передбачають ані Закон № 2811, ані трудовий договір (контракт) або інший договір щодо майнових прав на службовий твір, укладений між працівником (автором) і роботодавцем.
Якщо майнові права на твір переходять до роботодавця, працівник, який є автором службового твору, має право на винагороду. Якщо посадові обов’язки працівника прямо передбачають створення службових творів відповідних видів, авторську винагороду за створення і використання таких творів, а також за перехід прав на них можна включити до заробітної плати відповідно до договору між працівником і роботодавцем.
⚡ План — фундамент усього вашого бізнесу ⚡ Створення бізнесу без помилок ⚡ Розроблення та затвердження необхідних документів ⚡ Організація роботи працівників ⚡ Захист від претензій пацієнта ⚡ Кримінальна відповідальність лікаря
Фото як об’єкт авторського права
Далеко не кожне фото вважається об’єктом авторського права. Закон № 2811, що діє з 1 січня 2023 року, вніс певні зміни у правове регулювання авторського права на фотозображення. Тепер бути об’єктом авторського права та підлягати захисту може не будь-яка фотографія, а лише оригінальна. Якщо фотографія не має ознак оригінальності, вона не вважається фотографічним твором і не охороняється авторським правом (п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону № 2811). Звісно, критерії «оригінальності» доволі суб’єктивні.
Наприклад, пункт 17 преамбули до Директиви Ради ЄС від 29.10.1993 № 93/98/ЄEC (далі — Директива № 93/98), яка гармонізувала умови охорони авторського права і деяких суміжних прав, визначав:
«…Захист фотографічних творів в державах-членах залежить від зміни режимів; <…> щоб досягти достатньої уніфікації термінів захисту фотографічних творів, зокрема тих, що, завдяки своєму художньому або професійному характеру, мають цінність в межах внутрішнього ринку, необхідно визначити рівень справжності (оригінальності), що вимагається цією Директивою; …Фотографічний твір, в межах положень Бернської Конвенції, повинен вважатися оригінальним (справжнім) у випадку, якщо він відображає інтелектуальну творчість автора, причому до уваги не береться жодний з інших критеріїв, таких як рівень якості чи цільовий характер; <…> охорона інших фотографічних творів повинна здійснюватися національним законодавством». |
Стаття 6 Директиви № 93/98 передбачала:
«Фотографічні твори, які вважаються оригінальними, у випадку, коли вони становлять собою витвір інтелектуальної діяльності автора, повинні охоронятися у відповідності зі статтею 1. Жодний інший критерій не повинен застосовуватися при визначенні права на захист. Держави-члени можуть забезпечити захист інших фотографічних творів». |
Згодом Директиву 93/98 скасували Директивою Європейського парламенту і Ради про строк захисту авторських прав і деяких суміжних прав від 12.12.2006 № 2006/116/ЄC (далі — Директива № 2006/116). Новий документ містить, по суті, ті самі положення.
Так, стаття 6 Директиви № 2006/116 визначає, яка саме фотографія підпадає під авторсько-правову охорону: «охороняється лише самобутня оригінальна фотографія, що становить інтелектуальний витвір автора».
Оригінальність твору — ознака (критерій), що характеризує твір як результат власної інтелектуальної творчої діяльності автора й відображає творчі рішення, прийняті автором під час створення твору (п. 35 ч. 1 ст. 1 Закону № 2811).
Можна припустити, що рутинна фотофіксація зубів пацієнтів навряд чи відповідає критерію «оригінальності». Тому такі фото, скоріше за все, ані суд, ані експерти не визнають твором у розумінні закону, який захищає авторські права. Тож на них не поширюється захист, який надається саме творам.
Отже, аби врегулювати питання використання фото, які зробив лікар під час виконання своїх трудових обов’язків, укладіть із ним відповідний договір. У договорі передбачте повну заборону для працівника використовувати такі фото без дозволу роботодавця.
