Відповідь
Дії лікаря залежатимуть від стану дитини, поведінки її законних представників і характеру ушкоджень. Адже коли медичний працівник повідомляє інформацію про пацієнта, то розголошує лікарську таємницю. Така передача відомостей може бути як незаконною, так і правомірною. Тому розгляньмо норми законодавства докладніше.
Юридичний супровід роботи медзакладу: прораховуємо ризики
Конституція України визначає, що недопустимо збирати, зберігати, використовувати і поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 1 ст. 32).
Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення по медичну допомогу, діагноз, а також про відомості, одержані під час медичного обстеження. Норми Цивільного кодексу України зобов’язують утримуватися від поширення зазначеної інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових обов’язків або з інших джерел (ст. 286).
Аналогічну норму передбачає стаття 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII. Медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.
Тобто поширення інформації про пацієнта законне тоді, коли така передача інформації передбачена нормативно-правовими актами.
Водночас статті 10 і 59 Основ встановлюють обов’язок громадян України піклуватись про своє здоров’я та здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян. Зокрема, батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я своїх дітей, їхній фізичний та духовний розвиток, ведення ними здорового способу життя. У разі порушення цього обов’язку, якщо воно завдає істотної шкоди здоров’ю дитини, винним особам загрожує позбавлення батьківських прав.
Основи містять лише одну пряму вказівку на обов’язок лікаря повідомляти державні органи про стан дитини. А саме: якщо законний представник пацієнта відмовляється від лікування і така відмова може мати для пацієнта важкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування (ст. 43 Основ).
Увага! Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства (ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III)
Працівники закладів охорони здоров’я, які контактують із дітьми, повинні бути ознайомлені з інформацією про захист дітей від усіх форм насильства, у тому числі домашнього насильства, експлуатації, найгірших форм дитячої праці або інших проявів жорстокого поводження з дитиною.
Органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я належать до органів та установ, на які держава покладає функції зі здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII; далі — Закон № 2229).
У межах заходів із запобігання та протидії домашньому насильству установи і заклади охорони здоров’я:
- повідомляють уповноваженим підрозділам органів Нацполіції про виявлення ушкоджень, що могли виникнути внаслідок вчинення домашнього насильства, а в разі виявлення ушкоджень у дитини — також службу у справах дітей;
- забезпечують у встановленому порядку проведення медичного обстеження постраждалих осіб у разі виявлення тілесних ушкоджень;
- направляють постраждалих осіб на тестування на ВІЛ-інфекцію у разі виявлення ушкоджень сексуального характеру;
- надають медичну допомогу постраждалим особам з урахуванням індивідуальних потреб;
- інформують постраждалих осіб про заходи та соціальні послуги, якими можна скористатися;
- взаємодіють з іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до статті 15 Закону № 2229;
- звітують центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері в порядку, визначеному законодавством.
Підстава — стаття 12 Закону № 2229.
⚡ Захищаємо свої права ⚡ Уникаємо конфліктів з пацієнтами та їніми родичами ⚡ Уникаємо конфліктів із керівництвом ЗОЗ ⚡ Успішно проходимо перевірки
Взаємодія суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, охоплює, зокрема:
- взаємне інформування не пізніше однієї доби про виявлені факти домашнього насильства у випадках, передбачених Законом № 2229, із дотриманням правового режиму інформації з обмеженим доступом;
- реагування на випадки домашнього насильства відповідно до компетенції та з урахуванням оцінки ризиків, що загрожують постраждалій особі;
- узгодження заходів реагування на випадки домашнього насильства та надання дієвої допомоги постраждалим особам, що здійснюють різні суб’єкти.
Порядок проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб від домашнього насильства або осіб, які ймовірно постраждали від домашнього насильства, та надання їм медичної допомоги МОЗ затвердило наказом від 01.02.2019 № 278 (далі — Порядок № 278).
Згідно з Порядком № 278, для фіксування звернень постраждалих осіб заклади охорони здоров’я ведуть журнал реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Фома журналу наведена в додатку 4 до Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі, затвердженого постановою КМУ від 22.08.2018 № 658 (далі — Порядок № 658).
Медичний працівник закладу охорони здоров’я, який виявив в особи ушкодження, що могли виникнути внаслідок домашнього насильства та насильства за ознакою статі, документує результати їх виявлення, обстеження, надання медичної допомоги та передає їх відповідальній особі за організацію проведення медичного обстеження постраждалих осіб та документування його результатів.
Відповідальна особа протягом доби із часу звернення постраждалої особи інформує:
- уповноважені підрозділи органів Нацполіції;
- служби у справах дітей% (у разі виявлення ушкоджень у дитини);
- уповноважених осіб (структурного підрозділу) районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій;
- відповідальних працівників виконавчих органів та об’єднаних територіальних громад сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, які здійснюють прийом і розгляд заяв і повідомлень про вчинення домашнього насильства.
Увага! Заклад охорони здоров’я протягом доби інформує за допомогою телефонного зв’язку, електронної пошти з подальшим письмовим підтвердженням та з дотриманням правового режиму інформації з обмеженим доступом уповноважені підрозділи органів Нацполіції, а в разі виявлення ушкоджень у дитини — також службу у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади, які здійснюють прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства
Якщо постраждалою особою є дитина, заклад охорони здоров’я протягом доби телефоном або електронною поштою з подальшим письмовим підтвердженням інформує про випадок службу у справах дітей. Повідомлення про дитину, яка постраждала від жорстокого поводження або стосовно якої існує загроза його вчинення, складають за формою, наведеною в додатку 2 до Порядку № 278. На полях позиції «Зміст повідомлення» обов’язково зазначають: «Особа, що постраждала або ймовірно постраждала від домашнього насильства».
Клінічні стани, що характерні у разі можливого вчинення домашнього насильства та особливості надання медичної допомоги постраждалим особам або особам, які ймовірно постраждали від домашнього насильства, в тому числі клінічні симптоми, можливі ознаки насильства, особливості надання допомоги дитині, визначені в додатку 1 до Порядку № 278. Зокрема, тут наведені ознаки, які можуть вказувати на жорстоке поводження з дитиною та/або потребують негайного реагування з боку працівників закладу охорони здоров’я, а також ознаки або фактори, що вказують на ймовірність виникнення ризиків для життя, здоров’я та розвитку дитини. Аналогічні обов’язки містить і Порядок № 658.
Отже, заклад охорони здоров’я і медичний працівник зокрема зобов’язані повідомляти визначені правоохоронні та/або інші державні органи не про всі випадки ушкодження та/або погіршення стану здоров’я дитини, а лише про ті, які прямо визначені нормативними актами. Наприклад, у випадку відмови батьків від лікування, якщо така відмова може спричинити важкі наслідки, а також за наявності ознак психологічного чи фізичного насильства.
