Симуляція — це мистецтво імітувати реальність, що дає змогу досягти максимального ступеня реалізму при імітації різноманітних клінічних сценаріїв, а також відпрацювати як технічні, так і нетехнічні навички окремих діагностичних і лікувальних маніпуляцій. Завдяки симуляційним методам можна повернутися у вихідну точку у разі вчинення фатальної помилки й довести навички лікаря до автоматизму, навчити його ефективно реагувати на стресові чинники та долати їх. Також сучасні симулятори дають змогу моделювати клінічні ситуації, які рідко трапляються у практиці лікарів. І саме такі методи застосовуються в профілактиці синдрому емоційного вигорання.
Як набрати бали до атестації 2020
Переймаючи ефективний світовий досвід, дуже добре зарекомендовують себе як індивідуальні, так і групові форми тренінгової роботи: спеціальні заняття професійного і особистісного зростання і підвищення комунікативної компетентності, спрямування яких опишемо далі.
Тренінг комунікативних навичок — навчання навичкам ефективного міжособистісного спілкування. Виявлення й розширення значущих міжособистісних зв’язків (родина, друзі, колеги).
Переоцінювання ситуації — визначення наявності різних варіантів інтерпретації однієї і тієї ж ситуації. Можливість переглянути стресогенну ситуацію і знайти позитивні моменти (раціонально-емотивна терапія).
Фрустраційна профілактика — зменшення помилкових сподівань, що робить ситуацію більш керованою та передбачуваною. Свідомий вибір професії, спеціальності, знання труднощів, що пов’язані з нею, реальне оцінювання власних здібностей допоможе уникнути або призупинити розвиток синдрому емоційного вигорання.
Тренінг упевненості у собі (асертивна терапія) — навчання навичкам особистості відверто заявляти про свої бажання та потреби, вмінню відмовляти у проханнях, відверто говорити про свої почуття та розпочинати, підтримувати і завершувати розмову. Люди із синдромом емоційного виснаження часто мають занижену самооцінку, є тривожними та не впевненими у собі.
Навчання технікам релаксування — використання різноманітних вправ, спрямованих на розслаблення м’язів (метод Джекобсона), медитацію, самонавіювання (методи Шульца і Куе) та інші.
Проведення дебрифінгу — обговорення дає змогу виразити свої думки, почуття, асоціації, спричинені будьякою ситуацією. Так, під час відтворення сценарію (це можуть бути сценарії із використанням як манекенів різного рівня реалістичності, так і стандартизованого пацієнта) важливою особливістю є використання відео та аудіозаписувальної техніки, завдяки чому фіксуються всі дії лікаря під час спілкування із пацієнтом. А це не тільки додержання алгоритму надання допомоги, її обсягу, своєчасності і послідовності, а й спостереження починаючи від моменту, коли лікар увійшов, привітався: що та з якою інтонацією він говорив, чи використовував жести, міміку — фіксування елементів взаємовідносин між лікарем та пацієнтом. Далі під час проведення дебрифінгу можна закцентувати увагу лікаря на його почуттях, емоційній складовій (важливим є саме проговорювання цього) та особливому моменті — погляду лікаря на себе з боку. За допомогою дебрифінгу лікарі позбавляються затяжного почуття провини (залежно від сценарію), неадекватних та неефективних реакцій і можуть ефективно продовжити роботу.
Проведення спеціальних програм серед груп ризику (балінтовські групи) — це метод, центральним об’єктом якого є взаємовідносини «лікар — пацієнт». Під час групового тренінгу акцент робиться не на клінічному аналізі ведення конкретного пацієнта, а на різних особливостях і аспектах взаємовідносин лікаря із пацієнтом у межах цього випадку, їхній реакції на мінливі обставини цієї ситуації, на реакціях, труднощах, невдачах, які лікарі самі виносять на обговорення, що відрізняє балінтовські групи від традиційного клінічного розбору, консиліуму і супервізії. Для цього необхідно, щоб під час групових дискусій обговорювали не тільки те, що думає, а й те, що відчуває лікар (емоційно і тілесно) у взаєминах із пацієнтом, що лікар і пацієнт означають один для одного і як вони впливають один на одного. У роботі із групою також ефективно інтегрується симуляційне навчання з елементами психодрами, невербальних комунікацій та сенситивності.
Інноваційні підходи до профілактики емоційного вигорання
У результаті участі у тренінгах, поряд із набуттям фахівцями різноманітних клінічних навичок і вмінь, неминуче спостерігається позитивний емоційно-енергетичний ефект, підвищення соціальнокомунікативної компетентності лікарів, трансфертперенесення тренінгових конструктів до практики, що якісно впливає на профілактику синдрому емоційного вигорання у подальшій професійній діяльності медиків.
Так, використовуючи метод вхідного та вихідного анкетування курсантів, що проходили навчання на базі центру були отримані дані щодо підвищення в учасників рівня професійної та особистісної компетентності, активізації інтелектуального, мотиваційного й вольового потенціалів, відбулася поетапна трансформація суб’єктивного бачення і розуміння ситуації з використанням різних стратегій подолання професійного стресу: емоційної (актуалізація почуттів, зниження емоційної напруженості), когнітивної (переоцінювання ситуації і власних ресурсів із її розв’язання) і поведінкової (активної цілеспрямованої зміни ситуації) тощо.
Це стало можливим завдяки цілеспрямованому використанню під час тренінгів спеціальних процедур, зокрема психотехнічних, ігрових прийомів і методів, групових феноменів, спрямованих на цілісну профілактику та усунення синдрому емоційного вигорання лікаря.
Отже, симуляційний тренінг як один із найбільш дієвих методів роботи навчально-інноваційного центру практичної підготовки лікаря істотно впливає на якісне становлення медичного працівника як професіонала і цілісної особистості, а також є ефективним методом профілактики та зняття синдрому емоційного вигорання лікарів. Іншими словами, — симуляційне навчання є одним із ефективних способів навчитися керувати помилками як у професійній сфері, так і у особистому житті та доможуть в профілактиці емоційного вигорання у медпрацівників.
