Законодавчо визначена вимога щодо нерозголошення конфіденційної інформації про пацієнта. Медичний працівник інформує пацієнта та його родичів про сучасні методи діагностики та лікування, сучасні досягнення медичної науки. Проте, інформацію, яка стосується стану здоров’я самого пацієнта, факту його відвідувань медичної установи, він не має права передавати третім особам крім випадків, передбачених законодавством. Про це постійно потрібно говорити під час занять з медичними працівниками.
Як набрати бали до атестації 2020
Поняття про загальну медичну та конфіденційну інформацію про пацієнта
До загальної медичної інформації належать дані про:
- стан здоров’я населення;
- стан здоров’я окремих груп населення;
- лікарські засоби;
- несприятливі фактори зовнішнього середовища, які чинять негативний вплив на стан здоров’я населення;
- виробничі шкідливості;
- сучасні методи лікування захворювань;
- новітні досягнення в медицині.
Загальна медична інформація надається пацієнту під час відвідування лікаря з приводу захворювань, підчас профілактичних медичних оглядів, через засоби масової інформації.
Дотримання конфіденційності інформації про пацієнта з боку медичних працівників, яким вона стала відома в зв'язку з виконанням ними своїх посадових обов’язків — сувора вимога законодавства. Цю інформацію заборонено розголошувати також тим медичним працівникам, які заволоділи нею випадково. Жодним чином будь-яка інформація не повинна використовуватися медичними працівниками з метою завдання шкоди пацієнту. Подібні вимоги викладені насамперед у Клятві лікаря України, що затверджена Указом Президента України «Про Клятву лікаря» від 15.06.1992 № 349. Ті ж вимоги прописані в статті 40 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 № 2801-XII та в Цивільному кодексі України.
Надання інформації про пацієнта третім особам без його згоди
Законодавець передбачив випадки, в яких медичний заклад має право (зобов’язаний) надавати конфіденційну інформацію про пацієнта без його згоди. Така інформація надається:
- органам прокуратури;
- органам Міністерства внутрішніх справ України;
- судовим інстанціям.
Необхідність опрацювання інформації про пацієнта виникає під час розслідування карних проваджень. Щоб отримати необхідну інформацію про пацієнта, вищезазначені органи надсилають до медичного закладу запит.
В Законі України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 № 1489-ІІІ передбачена можливість розголошення інформації про пацієнта, який страждає на психічні розлади в тому випадку, якщо виникає потреба в організації надання йому медичної допомоги.
Розголошення конфіденційної інформації допускається також у випадках звернення за медичною допомогою особи з приводу виробничої травми. Постанова Кабінету Міністрів України № 1232 від 30.11.2011 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» зобов’язує заклади охорони здоров’я надати інформацію про випадок виробничого травматизму спочатку телефоном (засобами електронного зв’язку), згодом – на паперових носіях. Повідомлення надсилають протягом першої доби. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 270 затверджена спеціальна форма, яку заповнюють в закладі охорони здоров’я про випадок травми на виробництві.
Крім того, конфіденційну інформацію про пацієнта лікар може надати партнеру пацієнта в разі, якщо у особи діагностований позитивний ВІЛ-статус. Щоправда, можливо це у наступних випадках:
- коли особа звернеться до медичного закладу з належним чином заповненим проханням;
- якщо стан здоров’я пацієнта з ВІЛ різко погіршився, що призвело до його знепритомнення, коми, яка може закінчитись смертю (ситуація, коли пацієнт не зможе надати усвідомлену інформовану згоду на лікування);
- коли особа з ВІЛ померла.
Правила надання інформації про осіб з позитивним ВІЛ-статусом прописані в Законі України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий та соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» від 12.12.1991 № 1972-ХІІ.
Щоправда, у тих випадках, коли інформація про хворобу може суттєво негативно вплинути на стан здоров’я хворого, його родичів (батьків, усиновлювачів), створити перешкоду процесу його лікування, медичний працівник може надати часткову інформацію про стан здоров’я пацієнта та обмежити можливість ознайомлення з певними медичними документами.
Огляд судової практики про адвокатський запит
Чи передбачена законодавством відповідальність за розголошення лікарської таємниці
Медичний працівник несе подвійну відповідальність перед пацієнтом за розголошення інформації про нього:
- моральну;
- кримінальну.
Якщо перший вид відповідальності знаходиться в морально-етичній площині та не тягне за собою жодного виду покарання, крім докорів сумління, то другий її вид чітко прописаний в нормативних документах. В статті 145 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ прописана відповідальність посадової особи за умисне розголошення конфіденційної інформації про пацієнта в тому випадку, якщо такий вчинок призвів до тяжких наслідків.
Крім того, особа може бути позбавленою права працювати на певній посаді до трьох років за розголошення конфіденційної інформації про пацієнта. Таку ж відповідальність несе медичний працівник за розголошення даних про медичні огляди пацієнтів щодо діагностики невиліковного інфекційного захворювання, в тому числі і ВІЛ-інфекції.
