Модель удосконалення якості медичної допомоги: проводимо внутрішній аудит

2 серпня 2017

Читайте в статті, як стимулювати позитивні зрушення у медичному закладі, впровадивши модель управління якістю медичної допомоги. А також докладно про те, як зробити нововведення природними та легкими для працівників.

Зміст статті:

Етапи внутрішнього аудиту Планування Складові медико-соціальної моделі управління якістю Аналіз результатів внутрішнього аудиту

Першочерговим завданням закладу охорони здоров’я є забезпечення ефективної, якісної та безпечної медичної допомоги населенню. Перед медичними працівниками щодня постає два завдання: виявити проблеми, які заважають надавати ефективну медичну допомогу, та здійснити зміни, що забезпечать очікувані позитивні результати.

Як свідчить двадцятирічний досвід багатьох країн, розв’язання цієї проблеми в аспекті організації процесу здійснюється шляхом впровадження моделі удосконалення якості медичної допомоги, тобто пошуку відповідей на три запитання:

Чого ми намагаємося досягти?
Чи сприятиме зміна вдосконаленню?
Які зміни ми можемо впровадити для вдосконалення?

Впровадження моделі вдосконалення якості відбувається шляхом проведення внутрішнього аудиту, який є постійним процесом, а не разовим заходом.

Внутрішній аудит, як і якість медичної допомоги, поділяється на аудит структури (аудит матеріальнотехнічного забезпечення, медичної документації тощо), процесу (клінічний аудит тощо) та результату (аудит ефективності медичної допомоги тощо).

Читайте: "Звіт лікаря — рекомендації щодо складання"

Етапи внутрішнього аудиту

Аудит як процес є циклом безперервного вдосконалення якості та ефективності медичної допомоги відносно еталонних показників (наприклад, стандартних положень, що засновані на доказах, з лікування певної патології). Запропонована авторами модель управління якістю медичної допомоги закладу охорони здоров’я заснована на відомих класичних підходах до аудиту і включає чотири головних етапи, які можуть формуватися із кількох складових:

планування (вибір теми і методології);

підготовка (створення мультидисциплінарної команди, визначення еталонних критеріїв, вибір інструментів);

процес аудиту (збір даних, аналіз інформації);

коригувальна дія (розроблення, апробація та впровадження пропозицій, аналіз ефективності, повторний аудит).

Читайте: "Направлення на стажування лікарів: порядок"

Планування

На першому етапі (планування) в закладі охорони здоров’я визначають тему і мету внутрішнього аудиту, а також методологію його проведення. Тема аудиту має бути актуальною та локальною, спрямованою на поліпшення клінічних, соціальних, епідеміологічних, профілактичних та інших аспектів діяльності закладу охорони здоров’я. Тему аудиту визначає головний лікар, який має орієнтуватися на статистичні дані діяльності закладу, результати моніторингу задоволеності пацієнтів, дані аналізу скарг тощо. Тему внутрішнього аудиту також можуть запропонувати й інші члени колективу. Наприклад, проблемою може бути зростання частоти ускладнень у хворих на артеріальну гіпертензію за рік, збільшення середнього показника ліжкоднів у післяопераційних хворих, низький рівень відвідування сімейного лікаря диспансерними хворими, збільшення кількості скарг.

Потім визначають мету і завдання внутрішнього аудиту, що мають відповідати таким критеріям: бути специфічними (наприклад, зменшення кількості післяопераційних ускладнень); бути орієнтованими на цільову аудиторію або систему, на яку вони спрямовані (для пацієнтів з артеріальною гіпертензією, хворих на цукровий діабет, ургентні хірургічні хворі); бути такими, що вимірюються (кількість звернень до лікаря загальної практики сімейної медицини або до інших фахівців; кількість амбулаторних та інструментальних обстежень за рік; рівень артеріального тиску; тривалість перебування хворого у приймальному відділенні).

Читайте: "Обираємо пластиковий посуд для пацієнтів медичного закладу"

Підготовка

Підготовчий етап передбачає створення мультидисциплінарної команди, визначення еталонних критеріїв, обрання інструментів і методів аудиту.

Мультидисциплінарна команда на засіданні затверджує індикатори якості, тобто показники, величина яких буде оцінюватися у процесі аудиту. Індикатор — це міра відповідності роботи стандарту (еталону). Еталонними (стандартними) положеннями можуть слугувати положення клінічних рекомендацій, уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги, розроблені на засадах доказової медицини. Також можуть застосовуватися індикатори, самостійно розроблені мультидисциплінарною командою, наприклад, час, витрачений пацієнтами на очікування прийому; кількість пацієнтів, які не задоволені загальним сервісом у закладі, кількість профілактичних оглядів хворих за рік, які перебувають на диспансерному обліку, якість ведення медичної документації тощо. Залежно від визначених видів аудиту обирають інструменти аудиту: моніторинг, спостереження, аналіз медичної документації, бенчмаркінг, хронометраж тощо.

Читайте: "Організація сестринського догляду у психіатрії - пам'ятка"

Процес аудиту

Етап «здійснення аудиту» передбачає збір даних із подальшим їх аналізом. Аналіз інформації має на меті виявити недоліки та «слабкі місця» у організації медичної допомоги щодо теми аудиту в закладі охорони здоров’я.

Для збору та аналізу інформації використовують такі методи:

хронометраж і спостереження:безпосереднє спостереження за процесом надання медичної допомоги (за консультуванням, гінекологічним оглядом, вимірюванням артеріального тиску тощо); перевірка середовища, у якому надається медична допомога (тепло, світло, чистота); перевірка ресурсів за контрольним переліком, у цьому випадку відповіді записують у формі так/ні, виконано/не виконано тощо (наприклад, наявність ліків, лабораторного обладнання) та час, витрачений на надання послуги або її очікування;

аналіз: історій хвороб (наприклад, правильність класифікації артеріальної гіпертензії), амбулаторних карт (наприклад, правильність призначення лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією); щомісячних, щоквартальних і щорічних звітів (наприклад, смертності та захворюваності); журналів реєстрації і обліку хворих, диспансеризації тощо;

бесіда або використання опитувальника: опитування пацієнта і членів його родини (визначення задоволеності, поведінки і знань, необхідних для пацієнта); опитування лікарів, медичних сестер (визначення задоволеності, знань)..

Коригувальна дія

На етапі «коригувальна дія» розробляють пропозиції, відбувається їх апробація та впровадження, а також аналіз ефективності і повторний аудит. Після виявлення причин виникнення проблем в забезпеченні якісною медичною допомогою мультидициплінарна команда розробляє заходи з поліпшення наявної медичної практики.

Читайте: "Диспансеризація: організація заходів, відповідальність та порядок проведення"

Складові медико-соціальної моделі управління якістю

У ході досліджень автори визначали такі базові елементи медико-соціальної моделі управління якістю, що передбачають проведення циклічного оцінювання і поліпшення якості:

умовнопостійна складова моделі (нормативнометодологічна компонента, мотиваційна компонента, створення сприятливого середовища);

умовнозмінна складова моделі (аналіз показників діяльності закладу охорони здоров’я, встановлення пріоритетів, визначення виду аудиту — клінічний, організаційний, фінансовоекономічний тощо).

Умовнопостійна складова

Умовнопостійна складова формує обов’язкові умови для впровадження медикосоціальної моделі управління якістю медичної допомоги в закладі охорони здоров’я. Вона постійно підтримується і оновлюється з урахуванням змін державної нормативноправової бази, ринкових умов, змін у суспільстві в цілому тощо. Нормативнометодологічна компонента включає: накази Міністерства охорони здоров’я України та локальні накази по закладу охорони здоров’я, розроблення методичних рекомендацій, формування локальних протоколів з маршрутом пацієнта, стандартизацію процесів діяльності закладу охорони здоров’я.

Читайте: "Реабілітаційне середовище і його значення для пацієнтів"

Мотиваційна складова передбачає створення системи матеріального та морального заохочення за надання якісної медичної допомоги та участь медичних працівників у процесах підвищення якості. Створення сприятливого середовища в закладі охорони здоров’я для впровадження моделі управління якістю є однією з головних умов його ефективного функціонування і базується насамперед на ініціативності та зацікавленості керівництва, проведенні у колективі роз’яснювальної роботи щодо цілей та принципів концепції безперервного поліпшення якості (створення атмосфери доброзичливості, конфіденційності, відсутності покарання), організації навчання медичних працівників.

У закладі формується середовище, сприятливе до впровадження системи безперервного поліпшення якості, що передбачає

проведення обговорення серед адміністративно-управлінського персоналу у вигляді нарад, семінарів тощо, на яких необхідно виробити основну стратегію адаптації положень сучасної теорії управління якістю до реальних умов конкретного закладу;

розроблення та поширення серед персоналу підготованих методичних матеріалів, забезпечення їх доступності для кожного працівника;

використання традиційних форм роботи: ранкові конференції у підрозділах, клінічні конференції, обходи, загальнолікарняні конференції і наради, засідання медичних рад, на яких питання управління якістю мають стати пріоритетними; інформування усіх працівників про те, що діяльність сучасної системи управління якістю спрямована не на виявлення недоліків з метою покарання, а з метою запобігання цих недоліків при наданні медичної допомоги пацієнтам у подальшому;

постійну демонстрацію колективу, що реальний спосіб розв’язання проблем, що виникають в організації лікувально-діагностичного процесу, — це впровадження сучасних принципів управління якістю медичної допомоги;

формування інтересу у колективі до вивчення теорії управління якістю, а також готовності до участі у розробленні нової адаптованої моделі системи управління якістю на основі внутрішнього аудиту.

Для підтримки новаторства і співпраці у сфері якості, а також для формування мотивації використовують методи морального стимулювання з урахуванням поведінкових особливостей лікарів і сестринського персоналу (оголошення подяки, нагородження цінними подарунками і грамотами, конкурси на звання «кращий лікар» і «краща медична сестра», дошка пошани тощо). Найактивнішим працівникам створюють умови для подальшого професійного, адміністративного або наукового зростання при досягненні певних успіхів у сфері якості. Ключовим напрямом системи морального стимулювання персоналу є демонстрація досягнень у сфері якості. Основні досягнення, як окремих працівників, так і всього колективу, доцільно демонструвати щомісячно на загальнолікарняних нарадах, зборах трудового колективу закладу, адміністративних нарадах районного та обласного масштабів, а також висвітлювати у засобах масової інформації.

Читайте: "Постконтактна профілактика ВІЛ-інфекції у медичних працівників"

Умовнозмінна складова

На базі умовнопостійної складової медико-соціальної моделі управління якістю в закладі охорони здоров’я стає можливим функціонування та розвиток умовнозмінної складової. Остання втілюється у послідовних діях, які необхідно здійснювати перед проведенням кожного аудиту в закладі: аналіз показників діяльності закладу охорони здоров’я, встановлення пріоритетів, визначення виду аудиту (клінічний, організаційний, фінансовоекономічний тощо), навчання мультидисциплінарної групи, розроблення плану проведення аудиту, створення реєстру аудитів закладу.

Умовнозмінна складова функціонує на основі сталого чотирьохетапного циклічного процесу внутрішнього аудиту. Але залежно від завдань, встановлених пріоритетів, виду аудиту змінюється склад мультидисциплінарної групи, план проведення аудиту, інструменти, методологія його проведення, особливості навчання персоналу, пропозиції для впровадження та інше, тому ця складова моделі управління якістю є змінною. Тобто, базуючись на циклі внутрішнього аудиту, функціонування умовнозмінної складової передбачає зміну усіх компонент її етапів з огляду на завдання кожного чергового аудиту в закладі охорони здоров’я щодо поліпшення процесів надання медичної допомоги.

Читайте: "Аварійне освітлення в медичному закладі"

Аналіз результатів внутрішнього аудиту

За результатами проведення внутрішнього аудиту ухвалюють управлінські рішення, щодо поліпшення наявного рівня якості медичної допомоги у закладі. Наступним етапом є аналіз ефективності впроваджень та проведення повторного аудиту для підтримання безперервності удосконалення процесів надання медичної допомоги.

На етапі впровадження змін видається наказ по закладу про підсумки внутрішнього аудиту та впровадження пропозицій з удосконалення якості медичної допомоги, формується реєстр аудитів.

Ефективне функціонування механізму внутрішнього аудиту передбачає зміну ролі керівництва закладу. Керівники мають займати позицію активних, уповноважених учасників та ініціаторів змін у системі надання медичної допомоги. Впровадження системи безперервного поліпшення якості на рівні закладу передбачає створення якісно інших взаємовідносин між медичними працівниками і пацієнтами, між адміністрацією і працівниками; створення сприятливої та доброзичливої атмосфери у колективі, за якої творчість і відкритість заохочуються, а помилки та невдачі підлягають звітності і досліджуються без страху та звинувачень. Основною умовою впровадження має стати зміна ідеології від адміністративно-командного підходу до забезпечення якості медичної допомоги. Якщо з боку організаційного середовища існує підтримка, залучений персонал добре підготовлений та методи повністю зрозумілі, внутрішній аудит має всі шанси на успіх.

Читайте: "Техніка безпеки під час виконання ін'єкцій"

Важливим елементом впровадження внутрішнього аудиту має бути формування каналів зворотного зв’язку між надавачами і споживачами медичних послуг. Цей зв’язок показує реакцію споживача медичних послуг на надану медичну допомогу, відображає «що було добре, а що потрібно змінити». Тобто внутрішній аудит дає змогу і передбачає залучення пацієнтів та медичних працівників у процес прийняття рішень у системі управління якістю медичної допомоги. Отож рівень конкретного закладу охорони здоров’я є перспективним і реальним для впровадження ефективних змін щодо поліпшення якості медичної допомоги, оскільки саме заклади охорони здоров’я мають на сьогодні потенціал для динамічного і гнучкого реагування на потреби та очікування пацієнтів щодо якості та результативності медичної допомоги.

Отже, запропонована авторами медико-соціальна модель управління якістю медичної допомоги формує систему прийняття рішень, що спрямована на безперервне поліпшення якості медичної допомоги на основі урахування потреб і за обов’язкової участі всіх зацікавлених груп населення з формуванням каналів зворотного зв’язку.