На відміну від гемодіалізу, перитонеальний діаліз проводять всередині організму за допомогою власної перитонеальної мембрани. Це своєрідний водонепроникний бар’єр, через який може фільтруватися кров. Перитонеальна мембрана покриває черевну порожнину та органи, які в ній знаходяться (шлунок, печінку, селезінку, кишківник).
Читайте: "Маніпуляційний кабінет: правильне зонування приміщення"
Способи проведення перитонеального діалізу
Під час оперативного втручання катетер вставляють через отвір у черевну стінку. Це забезпечує прохід, через який діалізний розчин надходить у черевну порожнину (своєрідний резервуар для діалізного розчину). Черевна порожнина дорослої людини може вміщувати 2-4 літри рідини. При цьому людина почувається комфортно.
Шлаки виводяться із крові через перитонеальну мембрану і надходять у діалізний розчин. Використаний розчин зливають із черевної порожнини та вводять новий.
Є декілька різних способів проведення перитонеального діалізу:
- вручну — постійний амбулаторний перитонеальний діаліз;
- автоматизовано, тобто проводиться за допомогою машини.
Автоматизований перитонеальний діаліз може виконуватися також і у формі постійного циклічного перитонеального діалізу або інтермітуючого (переривчастого) перитонеального діалізу.
Постійний амбулаторний перитонеальний діаліз («безмашинний» діаліз) триває 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Цей варіант найбільш близький до роботи здорових нирок.
У разі постійного амбулаторного перитонеального діалізу пацієнти самостійно проводять заміну розчину три-п’ять разів на день кожні чотири-шість годин. Після останньої зміни ввечері розчин залишається у черевній порожнині на ніч. Процедура в цілому займає 30-40 хвилин.
Читайте: "Диспансеризація: організація заходів, відповідальність та порядок проведення"
Вимоги асептики під час проведення перитонеального діалізу
Процедуру перитонеального діалізу проводять виключно у стерильних умовах. Інакше може виникнути інфекційне ускладнення — перитоніт.
Зверніть увагу! Процедуру не можна проводити:
- у запиленому приміщенні;
- перед відкритим вікном;
- на кухні;
- у ванній кімнаті;
- в автомобілі;
- на вулиці.
Під час процедури не можна бути у верхньому одязі та в одязі з вовни.
Перед процедурою необхідно:
- перевірити, чи немає у приміщенні тварин, запобігти їх перебуванню у кімнаті на час маніпуляції;
- звільнити стіл від зайвих предметів (стіл для проведення процедури має бути гладким, з вологостійкою поверхнею);
- обробити поверхні столу дезінфікуючим розчином (хлоргексидином або 70%-вим розчином етилового спирту);
- підготувати стілець зі спинкою, не дуже низький;
- прибрати з кімнати килими та підстилки;
- закрити склом книжкові полиці.
У приміщенні, де проводиться процедура, щодня потрібно організовувати вологе прибирання.
Читайте: "Катетеризація периферичних вен: як уникнути ускладнень?"
Догляд за місцем уведення катетера
Особливої уваги потребує догляд за місцем уведення катетера, адже це один із шляхів проникнення інфекції в організм. Катетер проходить крізь всі тканини передньої черевної стінки, створюючи розрив у шкірному покриві. І хоча наявність двох манжет забезпечує деяку перешкоду для проникнення мікроорганізмів навколо катетера в тканини черевної стінки, ця зона все одно залишається слабким місцем захисту від інфекції.
Найважливішу захисну роль відіграє зовнішній щільний шар шкіри — епідерміс. Саме він з країв звичайних ран наростає назустріч один одному і прикриває рану, відновлюючи цілісність шкіри. Через чужорідне тіло у вигляді катетера процес загоєння рани дуже делікатний. Епідерміс має нарости на поверхню рани навколо катетера до зовнішньої муфти, де сполучна тканина вростає в пухку масу муфти, формуючи перешкоду для проникнення мікробів уздовж катетера. Так утворюється короткий (до 2 см) канал з тонкої шкіри, по якому проходить катетер до зовнішньої муфти.
Ця зона може запалюватися від механічних впливів на катетер, натирання одягом, забруднень, коли в пошкоджені тканини потрапляють мікроби і починається інфекція місця виходу катетера.
Інфекційне запалення проявляється почервонінням, набряком і підвищеною чутливістю у місці виходу катетера, іноді супроводжується великою кількістю виділень, місце покривається кіркою або гноєм.
Збудником інфекції часто виявляються мікроби, що живуть на шкірі або у носовій порожнині. Тому винятково важливим для профілактики інфекції місця виходу катетера є лікування від носійства стафілококу в носовій порожнині і підтримування шкіри в чистоті.
Читайте: "Визначення групи крові: протоколи"
Невелике за розміром запалення може стати причиною видалення катетера і перитоніту.
При виявленні інфекційного запалення у місці виходу катетера потрібно негайно звернутися до лікаря.
Щоб запобігти запаленню, варто скористатися загальними рекомендаціями по догляду за місцем виходу катетера:
- щодня оброблюйте місце виходу катетера антибактеріальним милом;
- після прийому душу промокніть (а не витирайте) місце виходу катетера індивідуальним чистим рушником;
- при виникненні мінімальних подразнень або почервоніння обробіть місце 70%-вим розчином етилового спирту і застосуйте фіксуючі марлеві пов’язки;
- якщо необхідна марлева пов’язка на місці виходу катетера, то її змінюють щодня після гігієнічних процедур;
- забезпечте постійну фіксацію катетера спеціальним поясом з еластичної або бавовняної тканини, щоб вільно звисаючий катетер не травмував тканини.
Читайте: "Невідкладні стани у психіатрії та надання долікарської допомоги"
При цьому заборонено:
- оброблювати місце виходу катетера фарбувальними антисептиками і засобами припікальної дії (зеленка);
- носити штани або спідниці з тугим поясом або туго стягувати зону місця виходу катетера поясними ременями.
