Емпатія — це глибоке і безпомилкове сприйняття внутрішнього світу іншої людини та її емоцій. Насамперед це розуміння емоційного стану людини і демонстрація цього розуміння. Емпатія — це також здатність побачити навколишній світ таким, яким його бачить інша людина.
У медицині часто застосовують поняття «емпатичне слухання», яке походить із психології, — розуміння емоційного стану іншої людини і демонстрація цього розуміння. Наприклад, при опитуванні пацієнта лікарем емпатією є, поперше, розуміння слів, почуттів і жестів пацієнта, а подруге, — такий прояв цього розуміння, за якого пацієнт бачить, що лікар усвідомлює його переживання.
Читайте: "Психосоціальна робота у медичному закладі – роль медичної сестри"
Але зрештою, медичний працівник ніколи не зможе бути емпатичним на сто відсотків. Він тільки може спробувати залишити осторонь власні упередження і дійсно прислухатися до пацієнта для того, щоб увійти до системи його особистих поглядів. Медичний працівник не емпатичний у тому випадку, коли постійно порівнює ситуацію пацієнта із власним баченням. Емпатія передбачає певне «забування про себе», і це дає лікареві змогу ліпше зрозуміти пацієнта.
Роль емпатії у спілкуванні з пацієнтами
Спеціалізація медичної допомоги та застосування нових методів діагностики і лікування при недотриманні правил деонтології можуть створити бар’єр в спілкуванні між медичним працівником і пацієнтом. Часто це заважає психологічному контакту, який надзвичайно необхідний при лікувальному процесі. Володіння навиком емпатії дає змогу при лікуванні пацієнта користуватися не лише даними лабораторних та інструментальних досліджень, а й думкою та почуттями пацієнта. Потреба хворого у чуйному та уважному ставленні медичного працівника, у доброму слові, що дарує надію, з перебігом лікувального процесу не зменшується, а лише зростає.
Читайте: "Комісія з інфекційного контролю: положення та плани роботи"
Важливо, аби пацієнт розумів, що його зацікавлено слухають. Потрібно заохочувати його до вираження почуттів, що дасть змогу медичному працівникові ліпше зрозуміти ставлення пацієнта до свого захворювання. Взаєморозуміння поліпшується, якщо лікар або інший медичний працівник у спілкуванні з пацієнтом уникає зарозумілості і не демонструє зверхності, а, навпаки, поводиться доброзичливо і впевнено, виявляючи свою здатність до розуміння і щирий інтерес до проблем пацієнта та його родини.
Під час лікувального процесу формується особливий зв’язок «лікар — медична сестра — хворий». Тому знання психології спілкування сприяє розв’язанню проблем і труднощів, пов’язаних із розвитком хвороби і сприяє одужанню хворого. Повсякденна робота медиків пов’язана із психологічними і емоційними чинниками та, обов’язково, — із проявом емпатичних здібностей. Однією з таких здібностей є вміння зрозуміти хвору людину, виробити методику спілкування з пацієнтом.
Читайте: "Як правильно вибрати медичний одяг?"
Для пацієнта дуже важливо, щоб медичний працівник розумів та поділяв його емоційний стан. Саме це дає людині відчуття полегшення. Тому, коли медичний працівник проводить бесіди з пацієнтом, характер яких в ідеалі має бути терапевтичним (наприклад, при підготовці до операції чи складної процедури, прийняття важливого рішення), він насамперед має звертати увагу не так на інформацію, яку пацієнт повідомляє, як на почуття, які він виражає при цьому. Ось чому медичним працівникам так потрібно володіти навиком емпатичного слухання.
Отже, терапевтичний ефект залежить від того, чи почувається пацієнт в спілкуванні з медичним працівником об’єктом турботи, чуйності та розуміння.
Відмінності між емпатією та співпереживанням в спілкуванні з пацієнтом
Емпатію слід відрізняти від симпатії та співпереживання. Симпатія — це внутрішня прихильність, схвальне ставлення; співпереживання — це мимовільне емоційне зараження, постановка себе на місце іншого.
Читайте: "Відділення переливання крові: організація діяльності"
Хоча емпатія і передбачає ці психологічні компоненти, та медичним працівникам варто знати її відмінність від симпатії та співпереживання. Медичний працівник виявляє не жалість (мені шкода Вас) і не симпатію (я співчуваю Вам), а саме емпатію (я з Вами). Бути у стані емпатії означає на певний час увійти до світу іншого. При цьому важливо зберегти здатність у будьякий момент повернутися до реального світу. Якщо така здатність втрачається і в медичного працівника виникає стан, подібний емоційному стану пацієнта, то такий працівник втрачає здатність професійно працювати і йому самому потрібна психологічна допомога. Це може призвести до синдрому професійного вигорання, різноманітних психологічних і неврологічних захворювань, що спричинені емоційним перенапруженням.
Читайте: "Історія розвитку дитини: форма № 112/о"
Тренування емпатичних навиків в спілкуванні у медичних працівників
Емпатія — це навичка, яка підлягає тренуванню, але це також і риса, якою одні люди володіють ліпше, а інші — гірше.
Для розвитку емпатичних здібностей медичним працівникам важливо вдосконалювати комунікативні навички, які полягають в умінні вислухати, зрозуміти, заспокоїти хворого, відвернути від невротичної ситуації, знайти щось сприятливе, позитивне, радісне у його житті і переорієнтувати на нові цінності.
Під час спілкування з пацієнтом медичному працівникові важливо виявляти терпимість до людських слабостей, уникати ролі мораліста. Не слід вживати спеціальної медичної термінології, вести бесіду потрібно на рівні, доступному хворому.
Читайте: "Заробітна плата медичних працівників 2017"
Неприпустимі як фамільярність і панібратство, так і надмірна сухість та офіційність. Найгірше, коли медичний працівник неввічливий, така поведінка є непрофесійною. Ніщо не виправдовує неввічливу поведінку медичного працівника: ні маленька зарплатня, ні невизнання з боку держави, адміністрації закладу охорони здоров’я або родичів хворого. Це больові точки, це проблеми, які потребують розв’язання.
