Згідно з частиною другою статті 21 Кодексу законів про працю України (КЗпП), працівник має право реалізувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, тобто на умовах сумісництва. Зазначимо, що законодавство не розрізняє понять «внутрішнього» та «зовнішнього» сумісництва.
Нормативним актом, що регулює такого роду суспільні відносини (у т. ч. у державних та комунальних закладах охорони здоров’я), є Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 р. № 43 (далі — Положення № 43).
У пункті 8 Положення № 43 зазначено, що звільнення з роботи за сумісництвом провадиться за підставами, передбаченими законодавством, тобто на ці правовідносини поширюються усі підстави розірвання трудового договору, передбачені КЗпП.
Отже, наведена дописувачем ситуація можлива лише, якщо трудовий договір за сумісництвом укладався з працівником на визначений строк, тобто на один календарний рік. У такому разі дія договору з початком нового року припинялась би, і роботодавець спільно з працівником мали б вирішувати питання про доцільність продовження його дії або про укладення нового трудового договору про роботу за сумісництвом.
Якщо сумісництво оформлювалось на невизначений строк, то відповідно до чинного законодавства України про працю і звільнити з посади за сумісництвом можна лише з підстав, передбачених для розірвання безстрокового трудового договору:
1) угода сторін;
2) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;
3) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38, 39 КЗпП), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. 40, 41 КЗпП);
4) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
5) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці;
6) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи.
Однак необхідно зазначити, що законодавством, крім загальних підстав звільнення працівника-сумісника з ініціативи роботодавця, передбачені і додаткові: у зв’язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, та у зв’язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.
Отже, якщо працівника було прийнято на роботу за сумісництвом без визначення строку такої роботи, а його звільнення не обумовлене прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, чи передбаченими законодавством обмеженнями на роботу за сумісництвом, то трудовий договір не може бути припинений без заяви такого працівника-сумісника і не потребує щорічного документального оновлення.
