Можливість укладення строкового трудового договору визначена частиною другою статті 23 Кодексу законів про працю України (КЗпП). Трудовий договір такого виду укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, умов її виконання або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Характер майбутньої роботи означає, що робота не виконується постійно (наприклад, сезонні роботи). Умови виконання роботи — таке формулювання визначає роботу як постійну, але у зв’язку з конкретними умовами її виконання трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк. Передусім це може бути пов’язано з тим, що для виконання цієї роботи вже прийнято на роботу працівника, але він протягом певного періоду не може виконувати свої трудові обов’язки (тимчасово непрацездатний або перебуває у відпустці). Для заміщення тимчасово відсутнього працівника приймають на роботу іншого працівника за строковим трудовим договором.
Згідно із зазначеною нормою КЗпП можливість встановлення законодавчими актами випадків, коли допускається укладення строкових трудових договорів, не обмежена. Так, відповідно до статті 7 КЗпП передбачено можливість укладення строкового трудового договору з тимчасовими та сезонними працівниками.
Статтею 23 КЗпП визначено ще один випадок укладення такого трудового договору, пов’язаний з інтересами працівника. Зацікавленість працівника у встановленні трудових відносин на визначений строк, як правило, обумовлюється сімейно-побутовими обставинами (у заяві про прийняття на роботу бажано зазначити обставини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором).
