Лист Міністерства охорони здоров’я України Профспілки працівників охорони здоров’я України «Щодо виплати медичним працівникам допомоги на оздоровлення» от 23.03.2012 № 10.01.67/773, № 03-93

  IX Конгрес MedSprava: стратегія успіху

Міністерство охорони здоров’я України

Профспілка працівників охорони здоров’я України

Лист

23.03.2012                                                                           № 10.01.67/773, № 03-­93

Щодо виплати медичним працівникам допомоги на оздоровлення

У зв’язку з надходженням численних запитів щодо порядку виплати допомоги на оздоровлення медичним та фармацевтичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров’я Міністерство охорони здоров’я України спільно з Профспілкою працівників охорони здоров’я України роз’яснює.

Абзацом четвертим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (далі — Постанова № 524) передбачено виплату допомоги на оздоровлення медичним і фармацевтичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров’я у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки.

Віднесення працівників до медичних та фармацевтичних регулюється наступними нормативними актами.

Стаття 74 Основ законодавства України про охорону здоров’я визначає, що медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Єдині кваліфікаційні вимоги до зазначених осіб встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я. Такі вимоги визначені наказами МОЗ України від 25.12.92 р. № 195 «Про затвердження переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю» та від 29.03.2002 р. № 117, яким затверджено Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров’я (випуск 78 «Охорона здоров’я»).

З огляду на викладене, до медичних та фармацевтичних працівників відносяться особи, які допущені до медичної та фармацевтичної діяльності — професіонали з повною вищою медичною та фармацевтичною освітою та фахівці з базовою та неповною вищою медичною і фармацевтичною освітою, які закінчили вищі заклади медичної та фармацевтичної освіти. Також до медичної діяльності на посадах лікарів та середнього медичного персоналу допускаються особи з повною вищою та неповною вищою (немедичною) освітою, які закінчили:

• вищий або середній спеціальний навчальний заклад, здобули вищу або неповну вищу економічну, економіко-­статистичну, статистичну та інженерно-­економічну освіту, пройшли спеціальну підготовку і мають сертифікат лікаря-­спеціаліста, мають право працювати на посадах лікарів-­статистиків, у тому числі й керівників відділів обліку та медичної статистики, та на посадах медичних статистиків (пункт 8 розділу II та пункт 13 розділу III наказу № 195 та примітки до цих розділів);
• вищий навчальний заклад за спеціальностями «Біологія», «Фармація», «Хімія», «Хімія-­фармація», «Біохімія», пройшли спеціальну підготовку і отримали звання лікаря-­спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності або мають сертифікат, що дає право обій­мати посаду лікаря-­спеціаліста, можуть працювати на посадах лікарів-­лаборантів, у тому числі на посаді завідувача лабораторії, за наявності стажу роботи на посаді лікаря-­лаборанта не менше 5 років (пункт 8 розділу II наказу № 195 та примітка до нього);
• вищий або середній спеціальний навчальні заклади та здобули фізкультурну освіту, можуть працювати на посадах інструкторів з лікувальної фізкультури та сестер медичних з масажу (пункт 11 розділу III наказу № 195);
• середній спеціальний навчальний заклад за спеціальністю «Лаборантська справа» (техніки-­хіміки) та можуть працювати на посадах лаборантів санітарно-­профілактичних закладів (пункт 8 розділу III наказу № 195);
• рентгенівський або медичний електротехнічний технікум за спеціальністю «рентгенотехнік», можуть працювати на посадах рентгенолаборантів (пункт 9 розділу III наказу № 195);
• медико-­біологічний факультет вищих навчальних закладів, здобули вищу освіту за спеціальностями «Біофізика», «Кібернетика», «Біохімія» і були зараховані на лікарські посади в заклади охорони здоров’я до 01.04.95 р. згідно з вимогами наказу МОЗ України від 25.12.92 р. № 195 та зберігають право на подальшу роботу на лікарських посадах тих же найменувань.

Крім того, для працівників, яких було зараховано до 01.01.93 р. на посади середніх медичних працівників в заклади охорони здоров’я згідно з вимогами наказів МОЗ СРСР від 09.09.64 р. № 496 (додаток 3), від 21.10.74 р. № 990 та від 13.07.89 р. № 418, збережено право роботи на цих посадах. У подальшому зарахування на ці посади можливе лише за умови набуття відповідної медичної освіти (пункт 1 примітки до розділу III наказу № 195). До таких працівників належать особи, які закінчили річні курси з підготовки медичних сестер для дитячих ясел та допущені до роботи на посадах постових сестер медичних у будинках дитини, дієтичних сестер в молочних кухнях, медичних сестер у поліклініках (поліклінічних відділеннях) з обслуговування дітей дошкільних установ, інструкторів-­дезінфекторів.

До медичних працівників належать і лікарі-­інтерни, які згідно з Державним класифікатором мають повну вищу освіту за напрямом підготовки «Медицина», проходять спеціалізацію за певною спеціальністю медичного профілю та зараховані на ці посади до штату закладу охорони здоров’я.

Разом з цим особи з вищою медичною або неповною вищою медичною освітою, які працюють на посадах, що не вимагають наявності медичної освіти, за винятком тих, що перелічені вище, права на цю допомогу відповідно до постанови № 524 не мають. До них належать, наприклад, медичні реєстратори, дезінфектори, молодші медичні сестри тощо.

Лікарі-­інтерни (провізори-­інтерни), яких зараховано до штатів закладів охорони здоров’я та оплата яких здійснюється протягом усього періоду навчання за рахунок цих закладів у розмірах, установлених чинним законодавством, також мають право на допомогу на оздоровлення (пункт 7.3 наказу МОЗ від 19.09.96 р. № 291 «Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III–IV рівнів акредитації»).

Працівникам, які працюють на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня, ця допомога виплачується у розмірі, встановленому зазначеною постановою.

На реалізацію цієї постанови у державному бюджеті України на 2012 рік передбачені додаткові кошти.

Усім іншим працівникам закладів охорони здоров’я, у тому числі й тим, хто працює за сумісництвом, допомога на оздоровлення виплачується в межах затвердженого для закладу фонду заробітної плати відповідно до підпункту «б» пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 та пункту 5.11 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та МОЗ України від 05.10.2005 р. № 308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення».

Допомога на оздоровлення виплачується згідно з наказом, затвердженим керівником закладу на підставі заяви працівника, яку він подає на оформлення щорічної відпустки з виплатою зазначеної допомоги.

Допомога на оздоровлення виплачується за основним місцем роботи працівника (за місцем збереження трудової книжки працівника) у розмірі посадового окладу, затвердженого у штатному розписі закладу з урахуванням усіх підвищень (посадовий оклад, визначений у графі 12 тарифікаційного списку без урахування інших доплат і надбавок).

У разі поділу відпустки на частини відповідно до статті 12 Закону України «Про відпустки» допомога на оздоровлення виплачується працівникові у розмірі посадового окладу, якщо основна безперервна частина відпустки становить не менше 14 календарних днів.

У випадках виплати працівникам компенсації за невикористані відпустки за попередні роки відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» допомога на оздоровлення не виплачується.