Ознайомтеся зі стандартом медичної допомоги «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів». З'ясуйте особливості діагностики та медичної допомоги пацієнтам зі станами, пов’язаними зі вживанням опіоїдів
Згідно з даними ООН від 2019 року від розладів, пов’язаних зі вживанням наркотичних речовин, у світі страждають близько 35 млн людей. Вживання опіоїдів несе ризики як для самої особи, так і для оточуючих через зростання ймовірності інфікування вірусом імунодефіциту людини, туберкульозом, вірусними гепатитами. Зростає також ризик виникнення ДТП чи інших видів травмування, самогубства.
Як запровадити сервісні маршрути пацієнтів
Стандарт медичної допомоги «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів»», затверджений наказом МОЗ від 11.07.2025 за №1102, розглядає алгоритм діагностики та надання медичної допомоги при гострій інтоксикації опіоїдами (F11.0), синдромі залежності (F11.2) та стані відміни (F11.3). Заходи, передбачені документом, покликані сприяти зменшенню негативних наслідків для осіб, які страждають на опіоїдну залежність.
Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів: нормативна база
Допомогу пацієнти з розладами психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів отримують на підставі вимог нормативних документів:
- Клінічної настанови, заснованої на доказах «Психічні та поведінкові розлади (синдром залежності) внаслідок вживання опіоїдів (оновлена)», 2025 рік.
- Наказу МОЗ від 11.07.2025 № 1102 «Стандарт медичної допомоги «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів».
- Наказу МОЗ від 20.02.2024 № 288 «Про затвердження порядку надання послуг з профілактики ВІЛ серед представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ».
- Наказу МОЗ від 05.04.2019 № 794 «Про удосконалення системи управління якістю лабораторних досліджень у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу».
- Наказу МОЗ від 19.01.2023 № 102 «Про затвердження стандартів медичної допомоги Туберкульоз».
- Наказу МОЗ від 03.06.2025 № 916 «Про затвердження Стандарту медичної допомоги «ВІЛ-інфекція».
- Наказу МОЗ від 15.01.2021 № 51 «Про затвердження стандартів медичної допомоги при вірусному гепатиті C у дорослих».
- Наказу МОЗ від 27.03.2012 № 200 «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів».
- Наказу МОЗ від 13.12.2023 № 2118 «Про організацію надання психосоціальної допомоги населенню».
- Наказу МОЗ від 17.09.2022 № 1695 «Про затвердження Порядку надання медичної та/або реабілітаційної допомоги із застосуванням телемедицини на період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях».
Вимоги до управління вакцинами + 3 пам’ятки
Діагностика станів, пов’язаних зі вживанням опіоїдів
Для діагностики синдромів, обумовлених вживанням опіоїдів використовують комплексний підхід з застосуванням клінічних критеріїв та шкал в поєднанні зі збором анамнезу.
При зборі анамнезу важливо ретельно деталізувати:
- історію вживання всіх психоактивних речовин – тривалість, частоту та дозу, спосіб вживання, час останнього прийому наркотичного засобу;
- історію попереднього лікування та обставини, які призвели до рецидиву;
- наявність супутніх психічних та поведінкових розладів;
- наявність супутніх соматичних захворювань;
- соціальний статус пацієнта.
Діагностичні шкали, які використовують для проведення скринінгу та певні види патології, обумовленої розладами психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, викладені в таблиці нижче.
Алгоритм опитування | Діагностичні критерії |
Опитувальник АССИСТ | Використовують для скринінгу вживання психоактивних речовин. Розроблений для виявлення вживання алкоголю, тютюнових виробів, інших наркотичних речовин. В закладах первинної медичної допомоги скринінгу підлягають усі дорослі пацієнти в плановому порядку один раз на рік. В закладах, де надають спеціалізовану медичну допомогу, скринінгу підлягають усі пацієнти за наявності вірусного гепатиту В та С, ВІЛ-інфекції, туберкульозу, слідів внутрішньовенних ін’єкцій, наявності анамнестичних даних стосовно вживання алкоголю, наявності інших психічних чи поведінкових розладів. При проведенні опитування пацієнт має дати відповідь стосовно: - прийому впродовж усього життя без призначення лікаря психоактивних речовин за певним переліком;
- частоти вживання зазначених психоактивних речовин впродовж останніх трьох місяців;
- наявності сильного потягу вжити певну речовину;
- частоти виникнення проблем (порушень стану здоров’я, стосунків з людьми чи законом), спричинених вживанням психоактивних речовин;
- випадків, коли не вдавалось виконати певні завдання, які особа зазвичай виконує;
- випадків, коли оточуючі висловлювали побоювання щодо вживання психоактивних речовин особою;
- невдалих спроб знизити дозу чи припинити вживання психоактивних речовин;
- прийому ін’єкційних наркотиків за останні три місяці.
Орієнтуючись на отримані відповіді визначають міру залежності від психоактивної речовини, наявність ризику для здоров’я та потреби інтервенції |
Опитувальник ICD-10 Checklist | Скринінг на наявність симптомів залежності вживання опіоїдів – героїну, екстракту макової соломки, дезоморфіну, засобів, до складу яких входять кодеїн, морфін, трамадол. Скринінг базується на ознаках залежності, викладених в МКХ-10 |
Тест AUDIT | Тест на наявність розладів, спричинених вживанням алкоголю. Проводять тестування лише тоді, коли пацієнт перебуває у тверезому стані. Пацієнт дає відповіді на питання стосовно: - частоти вживання алкогольних напоїв;
- кількості стандартних доз алкоголю (12,5 мл або 10 г чистого спирту), які споживає пацієнт в день вживання алкоголю;
- частоту вживання алкоголю понад шість стандартних доз одноразово;
- частоту випадків за попередній рік, коли пацієнт не міг зупинитись після початку вживання алкоголю;
- частоту випадків, коли вживання алкоголю не дозволяло виконати певні завдання, які особа зазвичай виконує;
- частоту випадків, коли виникала потреба вживати алкоголь зранку після алкогольного ексцесу напередодні (за останній рік);
- частоту виникнення випадків відчуття провини чи дорікання собі за вживання алкоголю
- випадки травмування в стані алкогольного сп’яніння;
- випадки, коли оточуючі висловлювали побоювання щодо вживання алкоголю пацієнтом.
Тест проводять в вигляді усного інтерв’ю чи методом самоанкетування |
Анкета-опитувальник (Patient Health Questionnaire – PHQ-9) | Дає змогу оцінити наявність та тяжкість депресії. Пацієнт заповнює опитувальник методом самооцінки. Використовують опитувальник також для вибору методу лікування та моніторингу стану пацієнта |
HADS – госпітальна шкала тривоги та депресії | Пацієнт дає відповіді стосовно: - наявності відчуття напруженості;
- обставин виникнення відчуття задоволення;
- відчуття страху;
- здатності угледіти смішне в тій, чи іншій ситуації;
- наявності метушливих думок;
- частоти виникнення відчуття бадьорості;
- здатності розслабитись;
- відчуття, що виконує роботу повільно;
- відчуття внутрішньої напруги чи тремтіння;
- догляду за своєю зовнішністю;
- потребу в постійному русі;
- відчуття задоволення від певних занять чи хобі;
- раптове відчуття паніки;
- можливість отримати задоволення від книги, радіо- чи телепрограми.
Оцінюють стан пацієнта окремо за шкалою тривоги та шкалою депресії |
Опитувальник GAD-7 | Опитувальник генералізованого тривожного розладу. Визначають наявність наступних симптомів впродовж певного періоду (останніх двох тижнів чи іншого періоду): - хвилювання чи роздратованості;
- хвилювання, яке пацієнт не здатний самостійно зупинити;
- надмірного переживання за різні справи;
- неможливості розслабитись;
- неможливості сидіти на одному місці через неспокій;
- надмірної дратівливості;
- страху щодо можливих жахливих подій.
Відповідно до отриманих балів визначають рівень тривоги – мінімальний, помірний, середній чи високий |
Колумбійська шкала оцінки тяжкості суїцидальності (C-SSRS) | Пацієнту ставлять запитання стосовно наявних бажань померти чи конкретних дій, спрямованих на вчинення самогубства. Залежно від отриманого результату здійснюють корекцію лікування та розв’язують питання про забезпечення безпеки пацієнта |
Пацієнти з розладами психіки наслідок вживання опіоїдів мають пройти обстеження на предмет наявності:
- супутніх захворювань, що можуть бути спричинені вживанням психоактивних речовин (бактеріальні ендокардити, флебіти, абсцеси в місцях ін’єкцій);
- інфекцій, що передаються через кров (ВІЛ, вірусні гепатити В та С);
- туберкульозу.
Паралельно проводять оцінку соціального статусу та соціальних проблем, спричинених вживанням опіоїдів.
Стандарти і протоколи, які МОЗ затвердило у 2021—2025 роках
Діагностика гострої інтоксикації опіоїдами
Діагностика гострої інтоксикації опіоїдами проходить в декілька етапів:
- встановлення попереднього діагнозу;
- встановлення заключного діагнозу;
- диференційна діагностика з порушеннями свідомості іншої етіології.
Для клінічної картини при гострій інтоксикації опіоїдами характерна тріада симптомів:
- пригнічення свідомості (від сонливості до коми);
- пригнічення дихання (найспецифічніша ознака) – знижається частота дихання нижче 10 за хвилину та глибина дихання;
- міоз.
Інші симптоми залежать від конкретної речовини, яку вживав пацієнт.
При зборі анамнезу важливо вияснити факт нещодавнього вживання опіоїдів в дозі, яка може спричинити інтоксикацію.
Диференційну діагностику гострої інтоксикації опіоїдами слід проводити зі станами, які клінічно її нагадують:
- алкогольною інтоксикацією;
- інтоксикацією барбітуратами;
- інтоксикацією бензодіазепінами;
- гострим отруєнням канабіноїдами;
- гострим отруєнням клонідином;
- інтоксикацією ціанідами;
- діабетичним кетоацидозом;
- інтоксикацією нейролептичними засобами.
Зверніть увагу! Після лікування гострої інтоксикації опіоїдами слід провести скринінг на наявність у пацієнта розладів, спричинених вживанням інших психоактивних речовин.
Діагностика синдрому відміни опіоїдів
Діагностика синдрому відміни опіоїдів проходить в декілька етапів, викладених в таблиці нижче.
Етапи діагностики | Діагностичні знахідки |
Анамнез | Наявна інформація щодо припинення прийому опіоїдів чи різке зниження дози опіоїдів після тривалого прийому цих речовин у високих дозах |
Симптоми | Синдром відміни діагностують за наявності трьох ознак з-поміж перелічених нижче: - непереборне бажання прийняти опіоїдну речовину;
- чхання та ринорея;
- сльозотеча;
- абдомінальний синдром;
- нудота та блювання;
- діарея;
- мідріаз;
- пілоерекція («гусяча шкіра») чи періодичний озноб;
- тахікардія та/або гіпертензія;
- позіхання;
- безсоння чи неспокійний сон
|
Проведення диференційної діагностики | Проводять диференційну діагностику з іншими станами з подібними психічними та поведінковими розладами |
Для визначення ступеня тяжкості синдрому відміни опіоїдів (надалі, СВО) використовують клінічну шкалу COWS. За даною шкалою оцінюють:
- частоту пульсу в спокійному стані – показник оцінюють після відпочинку сидячи чи лежачи впродовж хвилини;
- стан потовиділення – оцінюють за останні 30 хвилин;
- неспокій пацієнта – для оцінки спостерігають за пацієнтом під час вимірювання температури тіла чи при виконанні ним певного завдання;
- оцінюють розмір зіниць;
- наявність болю в кістках та суглобах – у випадку, якщо такий больовий синдром турбував пацієнта раніше, оцінюють лише ті больові відчуття, які виникають при відміні опіоїдів;
- нежить та сльозотеча – оцінюють тільки ті симптоми, які не обумовлені застудою;
- розлади функції шлунково-кишкового тракту – оцінюють наявність нудоти чи рідкого стільця за останні 30 хвилин;
- наявність тремору при спостереженні за пацієнтом в положенні з витягнутими руками;
- наявність позіхання;
- наявність тривоги та дратівливості;
- наявність «гусячої шкіри».
Зверніть увагу! Усі пацієнти, у яких діагностовано синдром залежності від опіоїдів, стан відміни опіоїдів та гостра інтоксикація опіоїдами, повинні пройти обстеження на наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом.
Стратегія допомоги особам, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, містить наступні напрямки:
- тестування та консультування на ВІЛ, вірусні гепатити В та С;
- заходи профілактики ВІЛ;
- лікування розладів, спровокованих вживанням опіоїдів, та супутньої патології;
- заходи профілактики передозувань;
- отримання соціальних послуг, передбачених особам, які опинились в складних життєвих обставинах.
Медичні відходи — 2025: відеороз'яснення
Лікування синдрому залежності від опіоїдів
Успішне лікування пацієнтів з опіоїдною залежністю можливе лише у випадку комплексного підходу до проблеми: оцінки поточних проблем, які має пацієнт, залучення до розв’язання цих проблем медичних фахівців різних напрямів, своєчасної та коректної оцінки отриманих результатів лікування та внесення коректив до обраного лікування.
Лікування синдрому залежності від опіоїдів передбачає наступні етапи:
- індукцію лікування – призначення метадону чи бупренорфіну для подолання синдрому відміни вживання опіоїдів, підбір адекватної дози; індукцію завершують лише тоді, коли пацієнт перестає відчувати прояви синдрому відміни вживання опіоїдів впродовж доби після прийому останньої дози метадону чи бупренорфіну;
- початковий етап лікування – розпочинається відразу по завершенню індукції, триває до 1 місяця; передбачений також для осіб, які порушили правила лікування; дозу препаратів титрують поступово, починаючи з низької;
- підтримувальний етап – розпочинається з другого місяця лікування; раз на 6 місяців здійснюють оцінку стану пацієнта, корегують план лікування, сприяють у вирішенні супутніх проблем;
- завершення лікування – має на меті подолати синдром залежності від опіоїдів; періодично переглядають підхід до лікування, щоб запобігти виникненню рецидиву прийому опіоїдів.
Зверніть увагу! Під час лікування синдрому залежності від опіоїдів слід врахувати усі потреби пацієнта. Лікування повинно проводитись в атмосфері розуміння з дотриманням поваги до прав та гідності пацієнта. Не повинно бути стигматизації та дискредитуючого ставлення до пацієнта.
На початковому етапі лікування варто переглядати план лікування не рідше одного разу на три місяці. Після першого року лікування можна спробувати переглядати план лікування через більші проміжки часу, але не рідше одного разу на 6 місяців.
Лікування гострої інтоксикації опіоїдами
Допомоги потребують пацієнти з гострою інтоксикацією опіоїдами важкого ступеня. При легкій та середньоважкій інтоксикації потреби в екстреному спеціалізованому лікуванні немає. Для ефективного лікування важливо визначити тип опіоїду, який призвів до інтоксикації.
Лікувальні зусилля скеровують на:
- відновлення функцій життєвоважливих органів;
- зниження суїцидального ризику.
Зверніть увагу! Оскільки вживання опіоїдів впливає на всі сфери життя пацієнта, до лікування мають бути залучені фахівці різних напрямків: медичні працівники, соціальні працівники, психологи.
Алгоритм допомоги залежить від частоти дихання за хвилину та викладений в таблиці нижче.
Частота дихання | Етапи допомоги |
Частота дихання нижче 10 за хвилину | Негайно розпочинають підтримку дихання мануальним методом |
Вводять налоксон в дозі 0,4 мг (1 мл) в/м, в/в чи п/ш. Моніторують стан пацієнта кожні 3-5 хв. За відсутності позитивної динаміки введення налоксону повторюють до загальної дози 10 мг. |
Частота дихання перевищує 10 за хвилину | В разі, якщо частота дихання від першого контакту з пацієнтом, чи після введення налоксону вища за 10 за одну хвилину, налагоджують моніторинг стану пацієнта до повного відновлення його свідомості. Спостереження за пацієнтом триває від 2 год до 24 год залежно від тривалості дії опіоїду, який спричинив інтоксикацію |
Подальше лікування пацієнта залежить від того, чи була опіоїдна інтоксикація спричинена спробою самогубства.
Як оцінити ефективність роботи працівників ЗОЗ
Лікування синдрому відміни опіоїдів
Лікування синдрому відміни опіоїдів здійснюють в закладах первинної медичної допомоги, закладах, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу.
Алгоритм лікування пацієнтів з СВО має наступний вигляд:
- обрання сумісно з пацієнтом препаратів першого вибору (бупренорфін чи метадон);
- залучення методів психосоціальної реабілітації;
- мотивування стосовно подальшого лікування та психосоціальної підтримки.
По завершенню лікування синдрому відміни у пацієнта не повинно бути негативних фізіологічних чи психологічних симптомів, які виникли на фоні припинення вживання опіоїдів.
Фармакологічне лікування обов’язково доповнюють методами психосоціальної підтримки.
