26 березня — Всесвітній день обізнаності про епілепсію. Яка класифікація епілепсії та які етапи надання допомоги дорослим пацієнтам з епілепсією? Читайте у статті та скачуйте протокол медичної допомоги
Протокол лікування епілепсії у дорослих затвердив наказом МОЗ від 17.04.2014 № 276. Це комплексний документ, на який орієнтуються у своїй роботі неврологи, психіатри, лікарі загальної практики – сімейної медицини. Документ має на меті встановити єдині вимоги до надання допомоги пацієнтам з епілепсією, уніфікувати підхід до діагностики та профілактики захворювання.
Стандарти і протоколи, які МОЗ затвердило у 2021—2026 роках
Епілепсія – це розлад мозкової діяльності, для якого характерна стійка схильність до виникнення епілептичних нападів, характеризується виникненням нейробіологічних, когнітивних, психологічних і соціальних наслідків цього стану. Для постановки діагнозу епілепсії необхідно, щоб у пацієнта виник хоча б один судомний напад. Діагностика епілепсії потребує визначення форми захворювання та типу епінападів.
Епілептичний синдром – це окрема форма епілепсії, яка дебютує в певному віці, має типову комбінацію варіантів епілептичних нападів, типовий перебіг та відповідь на лікування. У міжприступний період можливий типовий ЕЕГ-патерн.
У розвинених країнах поширеність епілепсії складає 5-10 осіб на кожну 1 тис. населення. В Європі зареєстровано 6 млн. хворих на епілепсію, 40% з яких не отримують належного лікування. Загалом хоча б один епілептичний напад мав впродовж життя кожний 20-ий мешканець планети.
Добірка СОПів від Експертус Головна медсестра
Класифікація епілепсії
Протокол лікування епілепсії у дорослих визначає для використання в клінічній практиці класифікацію епілепсії та епілептичних станів Міжнародної протиепілептичної Ліги (ILAE) 1989 р. Відповідно до цього документа, епілепсію класифікують за етіологією та локалізацією процесу.
За етіологією виділяють наступні види епілепсій та епілептичних станів:
- Симптоматичні – виникають як наслідок чи симптом певного захворювання ЦНС. Є найчастішою причиною епілепсії у дорослих пацієнтів.
- Криптогенні – не мають явної причини, відсутні чіткі клінічні та електроенцефалографічні ознаки.
- Ідіопатичні – характерний початок в певному віці, мають чіткі клінічні та електроенцефалографічні характеристики. Очевидні причини тут відсутні (за виключенням генетичних).
За локалізацією епілепсію та епілептичні синдроми поділяють на:
- Локалізовано обумовлені (фокальні, парціальні) – напади мають осередковий початок.
- Генералізовані – під час нападу відбувається дифузне двобічне залучення півкуль головного мозку.
- Епілепсії та епінапади, які не можна визначити як фокальні, чи генералізовані.
- Спеціальні синдроми.
Епілептичні напади, за протоколом лікування епілепсії, поділяють відповідно до міжнародної класифікації епілептичних нападів за наступним принципом:
Напади | Що відноситься |
Парціальні епілептичні напади (фокальні, локальні) | 1.Прості парціальні напади - з моторними симптомами; із соматосенсорними або специфічними сенсорними симптомами; з вегетативними симптомами; із психічними симптомами |
2.Комплексні парціальні припадки (у пацієнта свідомість порушена) – з порушенням свідомості на початку нападу; свідомість порушується після початку нападу |
3. Парціальні напади із вторинною генералізацією прості парціальні напади із вторинною генералізацією; комплексні парціальні напади із вторинною генералізацією; прості парціальні напади, які переходять у комплексні парціальні із вторинною генералізацією |
Генералізовані напади (можуть бути з судомами та без них) | 1. Абсанси 2. Атипові абсанси 3. Міоклонічні напади 4. Клонічні напади 5. Тонічні напади 6. Тоніко-клонічні напади 7. Атонічні напади |
Зверніть увагу! Епілептичні напади може спровокувати цілий ряд лікарських засобів, зокрема: теофілін/амінофілін, антибіотки пеніцилінового та цефалоспоринового ряду, фторхінолони, амфетаміни, антихолінергічні препарати, аміназин, лідокаїн, кетамін, ізоніазид, опіоїдні анальгетики, НПЗП, інгібітори холінестерази, вінкристін та інші.
Як організувати скринінги здоров’я 40+
Медична допомога при епілепсії: етапи
Медичну допомогу при епілепсії пацієнти отримують в установах різних рівнів, зокрема в лікувальних закладах:
- первинної медичної допомоги;
- екстреної медичної допомоги;
- вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги – амбулаторна та стаціонарна допомога;
- третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги – амбулаторна та стаціонарна допомога.
Обсяг та напрямок надання медичної допомоги на різних рівнях викладений в таблиці нижче.
Рівень надання медичної допомоги | Напрямок допомоги | Обсяг допомоги |
Первинна медична допомога | Первинна профілактика | Сімейний лікар інформує пацієнта (усно чи за допомогою інформаційних листів) щодо негативного впливу шкідливих звичок, нормалізації режиму праці та відпочинку, профілактики захворювань та адекватного лікування наявних захворювань |
Діагностика | Діагностичні заходи направлені на виключення метаболічних порушень, наявної соматичної патології, що могла спровокувати напад: - збір анамнезу;
- фізикальне обстеження;
- лабораторна діагностика;
- інструментальне обстеження;
- консультація невролога
|
Медичне спостереження за пацієнтом з виставленим діагнозом епілепсії | Динамічне спостереження за станом пацієнта, своєчасне скерування при погіршенні перебігу захворювання до відповідного спеціаліста. Моніторинг виконання лікарських призначень та можливих побічних дій лікарських препаратів |
Медикаментозне лікування | Лікування здійснюють лише за призначенням фахівця |
Екстрена медична допомога | Діагностика | Виявлення станів (неврологічних чи соматичних), які можуть спричинити пароксизмальні порушення: - збір анамнезу – важливо вияснити обставини виникнення нападу, його тривалість, наявність та характер попередніх нападів, попередній прийом протиепілептичних препаратів, їх ефективність;
- первинний огляд за алгоритмом АВСDЕ з обов’язковим визначенням рівня глюкози крові, записом ЕКГ;
- вторинний огляд
|
Допомога та визначення показів до госпіталізації | Допомога за алгоритмом АВСDЕ – стабілізація вітальних показників, введення протисудомних препаратів, проведення реанімаційних заходів в разі потреби |
Вторинна (спеціалізована неврологічна) амбулаторна та стаціонарна медична допомога | Діагностика | Основними завданнями діагностики на етапі вторинної медичної допомоги є: - встановлення діагнозу епілепсії за протоколом;
- вияснення етіології захворювання;
- діагностика коморбідних станів, які можуть впливати на перебіг захворювання.
Залежно від результатів лабораторної діагностики, даних ЕЕГ, ЕКГ, нейровізуалізації головного мозку, тривалого моніторингу АТ лікуючий лікар може запросити консультацію психіатра, нейрохірурга, лікаря-психолога, ендокринолога |
Лікування | Завдання лікаря вторинної ланки на амбулаторному етапі – проконтролювати безперервність та своєчасність прийому протисудомних препаратів, призначених лікарем третинної ланки; забезпечити лікування етіологічного чинника, що призвів до розвитку епілепсії, лікування супутньої патології; забезпечити адекватну типу та формі епілепсії терапію; сформувати прихильність пацієнта та членів його сім’ї до лікування епілепсії |
Стаціонарне лікування показане у випадку, якщо: - частота і важкість епілептичних нападів, чи не визначених пароксизмальних станів на початку розвитку захворювання є загрозливою для життя;
- раптово почастішала кількість нападів та посилилась їх важкість;
- розвився епілептичний статус;
- виникли серйозні ускладнення протиепілептичної терапії;
- виникли психічні та поведінкові розлади
|
Вторинна профілактика | Направлена на: - суттєве покращення стану пацієнта, якості його життя;
- запобігання розвитку ускладнень захворювання;
- профілактика виникнення побічних ефектів від прийому ПЕП (протиепілептичних препаратів)
|
Третинна (високоспеціалізована) амбулаторна та стаціонарна допомога | Діагностика | Діагностичні заходи мають на меті встановити діагноз епілепсії, визначити тип епінападів та форми епілепсії, виявити (за можливості) етіологію захворювання та клінічно важливі коморбідні стани |
Лікування | Призначають медикаментозне, а, за його неефективності, нейрохірургічне лікування (за наявності відповідних показів). |
Профілактика | Контроль за дотриманням плану диспансеризації; психологічна допомога |
Диспансерне спостереження | Консультація у фахівця не рідше ніж 1 раз на 3 міс. Рекомендована лабораторна діагностика 1 раз на 6 міс. ЕЕГ обстеження не рідше ніж 1 раз на 6 міс; МРТ головного мозку 1 раз на 1-3 роки; консультація невролога і/або психіатра 1 раз в рік (залежно від спеціальності лікаря, що спостерігає хворого). Пацієнту рекомендують вести щоденник нападів |
Зверніть увагу! Під час судомного нападу важливо вберегти пацієнта від травмування – відставити небезпечні чи гострі предмети, зняти з пацієнта окуляри, підкласти під голову м’який предмет. Не намагайтесь стримати судоми (наприклад, лягти поверх пацієнта) чи зафіксувати голову, оскільки такі дії можуть травмувати пацієнта.
Епілепсія у дорослих: діагностика
Зверніть увагу! Діагностику епілепсії відповідно до протоколу лікування епілепсії у дорослих проводять в спеціалізованих неврологічних медичних закладах. Пацієнти зі значними психотичними порушеннями скеровуються для проведення діагностичних маніпуляцій до психіатричних ЗОЗ.
Діагностику епілепсії відповідно до протоколу лікування епілепсії у дорослих проводять в спеціалізованих неврологічних медичних закладах. Пацієнти зі значними психотичними порушеннями скеровуються для проведення діагностичних маніпуляцій до психіатричних ЗОЗ.
Діагностику епілепсії проводять за стандартним алгоритмом, який включає ряд послідовних етапів:
- Збір анамнезу – в тому числі й обставини виникнення першого та інших нападів, анамнез життя (за можливості, слід зібрати анамнез раннього періоду життя), контакт з токсичними речовинами.
- Проведення фізикального обстеження – для підтвердження чи спростування наявності соматичної патології, яка могла б призвести до судомних нападів.
- Лабораторна діагностика – загальний аналіз крові та сечі, біохімічне дослідження крові, показники гормонального статусу, вірусологічне та імунологічне дослідження крові та ліквору, генетичне консультування.
- Нейровізуалізація МРТ головного мозку; КТ-ангіографія.
- Ультразвукове транскраніальне дослідження – в каротидному та базілярному басейнах з функціональним навантаженням.
- ЕЕГ з можливістю подальшого моніторингу – фоновий запис триває не менше 20 хв; подальшу діагностику проводять з функціональними пробами (гіпервентиляції, фотостимуляції, звукової стимуляції з паралельною реєстрацією ЕЕГ).
- ЕКГ з подальшим моніторингом (за потреби).
- Консультації суміжних фахівців – психіатра, психолога, нейрохірурга; проведення поглибленого ендокринологічного обстеження.
Зверніть увагу! Метою діагностики є встановлення діагнозу епілепсії, типів епілептичних нападів, форми епілепсії, визначення етіології хвороби та клінічно важливої коморбідної патології.
Протокол медичної допомоги при епілепсії рекомендує при зборі анамнезу з'ясувати обставини виникнення нападів (першого та наступних), наявність пологових травм та перенесених нейроінфекцій, наявність в дитячому віці пароксизмальних станів, фебрильних судом, енурезу, транзиторних порушень мови. Має значення також сімейний анамнез.
При зборі анамнезу лікар має з'ясувати, чи мав місце прийом препаратів, які можуть спровокувати епінапади – амінофілін, амфетаміни, антибіотики пеніцилінового і цефалоспоринового ряду, антихолінергічні препарати, аміназин, інгібітори холінестерази, нестероїдні протизапальні препарати, трамадол, препарати літію.
Епілепсія: лікування
Протокол лікування епілепсії визначає основною метою домогтись повного припинення нападів, оскільки вони негативно впливають на здоров’я пацієнта. Окрім того, судомні напади можуть супроводжуватись його травмуванням. Тому лікування триває щонайменше 2 роки (досить часто – до 5 років) від дня останнього судомного нападу.
Якщо ж повного припинення нападів досягти не вдається, важливо, щоб їх частота та тривалість були зведені до мінімуму.
Результат лікування багато в чому залежить від ефективної взаємодії між лікарем та пацієнтом, а також членами родини пацієнта. Саме за таких умов лікар зможе переконати пацієнта приймати ліки з дотриманням схеми лікування.
Лікування епілепсії проводять в спеціалізованих неврологічних закладах за наступними принципами:
- При постановці діагнозу епілепсії та наявності двох або більше епілептичних нападів розпочинають лікування протиепілептичними препаратами.
- Після першого епілептичного нападу призначають протиепілептичні препарати в наступних випадках:
- якщо хвороба дебютувала з епілептичного статусу;
- якщо є впевненість, що пацієнт страждає на ідіопатичну генералізовану епілепсію;
- якщо доведена наявність епілептичних нападів в анамнезі;
- якщо наявна неврологічна патологія, яка провокує судомні напади.
- Протокол лікування епілепсії рекомендує призначати протиепілептичні препарати (далі – ПЕП) залежно від типу нападу, синдрому епілепсії, віку та статі хворого, наявності супутньої патології.
- Призначають ПЕП першої лінії в якості монотерапії. В разі неефективності – залежно від ситуації, переходять за схемою на інший ПЕП першої лінії, або призначають два протиепілептичних препарати. В разі, якщо лікування виявилось ефективним, пацієнт приймає його впродовж, щонайменше, 2-3 років.
- Завжди важливо діагностувати етіологію епілепсії та розпочати усунення етіологічного чинника. Якщо на початку захворювання цього зробити не вдалось, варто продовжувати пошуки після початку лікування, навіть якщо це лікування є успішним.
- У стані стійкої ремісії продовжують підтримуючу терапію.
Пацієнти з епілепсією за протоколом можуть потребувати нейрохірургічного лікування в разі, якщо при проведенні томографії було виявлено морфологічне вогнище, у пацієнтів з тривалою епілепсією в процесі повторного обстеження виявлена динаміка морфологічного вогнища чи фармакотерапія не дає результатів.
Синдром | Напрямок терапії | Зміст терапії |
Лікування психічних та поведінкових розладів | Терапію провадять за наступними напрямками: | Для лікування епілепсій використовують в індивідуальних дозах анксиолітики, антипсихотичні засоби, антидепресанти, засоби для лікування деменцій, снодійні препарати |
| Психотерапію, як вимагає протокол лікування епілепсії у дорослих, проводять як в індивідуальному, так і в груповому варіанті, що вирішується після консультації з ведучим лікарем. Під час сеансів психотерапії пацієнта вчать навичкам самоконтролю, напрацьовують навички правильних реакцій в різних складних життєвих ситуаціях, проводять корекцію міжособистісних відносин. Заняття можуть проводити як в амбулаторних, так і в стаціонарних умовах по декілька занять впродовж тижня, що визначається індивідуально |
| Основним завданням є відновити чи сформувати втрачені через хворобу когнітивні, мотиваційні та емоційні здібності, навчити пацієнта безболісно інтегруватись в суспільство |
Епілептичний статус | Стадія раннього ЕС | Застосування діазепаму, осмодіуретиків |
Стадії розгорнутого ЕС | Протисудомна, протинабрякова терапія, введення нейропротекторів. За потреби – профілактика кардіореспіраторних, метаболічних та системних ускладнень |
Стадія резистентного ЕС | Внутрішньовенний наркоз з проведенням повторної ЕЕГ чи ЕЕГ-відеомоніторингу; можливе проведення інгаляційного наркозу. Застосовують діазепам, вальпроєву кислоту, осмодіуретики, нейропротектори |
Ускладнення протиепілептичної терапії | 1.Корекція схеми ПЕП 2. Дезінтоксикаційна терапія | За неможливості амбулаторного лікування, пацієнта госпіталізують до стаціонару. За потреби, госпіталізація здійснюється до психіатричного стаціонару. Призначають препарати для дезінтоксикації, десенсибілізації, осмодіуретики, гаптопротектори. |
Госпіталізації до стаціонару за протоколом лікування епілепсії у дорослих потребують пацієнти з психічними та поведінковими розладами, якщо:
- розлади супроводжуються психомоторним збудженням;
- пацієнт дезорієнтований, в нього знижений рівень свідомості;
- у пацієнта наявні галюцинації та маячні розлади супроводжуються соціально небезпечним змістом;
- наявна ауто- чи гетероагресивна поведінка;
- психічні розлади супроводжуються гострою та вираженою продуктивною психопатологічною симптоматикою.
Епілепсія та вагітність
Оскільки жінки з епілепсією мають менше шансів завагітніти та виносити дитину, порівняно із загальною популяцією жінок, вагітність в них повинна бути запланованою. Жінці рекомендують повідомити про бажання завагітніти лікаря щоби завчасно провести корекцію протиепілептичного лікування.
Окрім того, як рекомендує протокол лікування епілепсії, жінку попереджають про можливість народження в неї дитини з вадами розвитку. Оскільки у пацієнток з епілепсією народжуються діти з вадами розвитку вдвічі частіше, ніж в загальній популяції жінок.
Зверніть увагу! Епілепсія не є протипоказом до народження дитини природним шляхом та грудного вигодовування
