Шляхи профілактики материнської смертності в Україні

За даними І Всесвітнього конгресу з проблем материнської смертності (Марокко, 1997) із 600 тисяч вагітних жінок, які щорічно гинуть, від акушерських кровотеч помирає близько 130 тисяч, від сепсису — 130 тисяч, прееклампсії та еклампсії — 110 тисяч, наслідків аборту — 80 тисяч, розривів матки та емболії навколоплідними водами — 70 тисяч, від екстрагенітальних захворювань — 80 тисяч.

Показник материнської смертності характеризує не лише стан медичної допомоги, а й матеріальний рівень життя населення. За цим показником Україна посідає проміжну позицію між економічно розвиненими країнами з налагодженою системою безпечного материнства і країнами, які розвиваються, з недостатнім рівнем охорони здоров’я.

Проте, незважаючи на соціальну складову материнської смертності, вирішальне значення має медичне забезпечення пологодопомоги та раннього дитинства.

Сучасне розуміння материнської смертності в Україні дає змогу трактувати її у контексті усіх чинників, які формують репродуктивне здоров’я, — економічних, екологічних, соціально-­гігієнічних, культурних, освітніх тощо. У 2000 році показник материнської смертності становив 24,7 на 100 тисяч народжених живими (середньоєвропейський рівень на той час складав близько 20,0), тому Україна взяла на себе зобов’язання наблизитись до середньоєвропейського рівня  

Планування сім’ї як чинник, що впливає на рівень материнської смертності

Про необхідність вжиття заходів щодо планування сім’ї свідчать щорічні випадки смерті жінок, так чи інакше пов’язані із перериванням вагітності.  

За даними експертного оцінювання медичної документації близько 20% випадків материнської смертності можна було б запобігти, адже вони були зумовлені недостатнім рівнем диспансерного спостереження за вагітними та непроведенням планової госпіталізації жінок групи високого та вкрай високого ступеня акушерського і перинатального ризику, недостатнім рівнем допомоги з боку профільних спеціалістів (терапевтів, фтизіатрів, інфекціоністів, хірургів, анестезіологів-­реаніматологів), недостатньою професійною підготовкою лікарів­-акушерів-­гінекологів, недоліками анестезіологічної і реанімаційної допомоги, ненаправленням жінки на відповідний рівень надання медичної допомоги, а звідси, — неготовністю акушерських стаціонарів до надання ургентної допомоги.

Читайте: "Відпустки медичних працівників – складаємо графік"

Майже 80% випадків материнської смерті неможливо було запобігти, тобто зусилля медиків через різні причини не могли мати позитивного результату, адже понад 20% вагітних надійшли до акушерських стаціонарів у термінальному стані, і було надто пізно надавати медичну допомогу.

Із загальної кількості випадків материнських смертей близько 20% жінок не перебували на обліку щодо вагітності, а тому виникнення важкого ускладнення перебігу вагітності у них відбулося поза закладом охорони здоров’я.

Слід зауважити, що серед випадків материнської смертності від кровотеч, емболічних/тромбоемболічних ускладнень та еклампсії була значна кількість таких, де екстрагенітальна патологія, будучи супутньою, фоновою, насправді відіграла істотну роль, оскільки створила підгрунтя для розвитку важких — нефатальних, а інколи і фатальних — ускладнень, обтяжувала перебіг акушерської патології, потребувала залучення кваліфікованих суміжних спеціалістів, належної організації надання невідкладної допомоги в закладі охорони здоров’я, а також забезпечення необхідними препаратами для надання такої допомоги.

Читайте: "Центральное стерилизационное отделение: оснащение и требования к обустройству"

Інформативність показника материнської смертності

Експерти зазначають, що при значному зниженні рівня материнської смертності цей показник перестає бути достатньо інформативним та таким, який можна використовувати для подальшого поліпшення якості акушерської допомоги. Можливості сучасної медицини дають змогу рятувати пацієнток із вкрай важкими акушерськими ускладненнями, але проблемою залишається їхня подальша інвалідизація. Тому для ліпшого розуміння механізмів розвитку термінальних станів, пов’язаних з вагітністю, і правильного оцінювання можливих витрат при організації акушерської допомоги у світі все частіше враховують і аналізують не лише випадки смерті, а й випадки успішного виведення пацієнток із критичного стану, тобто випадки, «близькі до втрати пацієнтки».

Отже, облік та аналіз важких випадків із позитивним результатом дає змогу ліпше оцінити якість акушерської допомоги та розробити методи профілактики материнської смертності.

Заходи Міністерства охорони здоров’я України, спрямовані на зниження рівня материнської смертності

Саме з метою вивчення причин, що призвели до важких ускладнень під час вагітності, пологів і в післяпологовому періоді та становили загрозу для життя жінки, Міністерство охорони здоров’я України затвердило наказ «Про апробацію методології дослідження важкої материнської захворюваності, що становить загрозу для життя жінки» від 14.12.2012 № 1053, який є чинним для закладів охорони здоров’я усіх форм власності.

Значні зусилля Міністерства охорони здоров’я України щодо удосконалення законодавчо­-нормативної бази, проведення нарад, семінарів, навчальних тренінгів з питань реформування галузі, впровадження сучасних технологій із демонстрацією найліпших практик у країні для методичної допомоги в організації охорони здоров’я матерів та дітей не завжди мають достойний відгук у результативних показниках діяльності галузі.

Відсутність акушерської настороженості зумовлює проведення ускладнених пологів у закладах, які не відповідають рівню надання допомоги жінкам із високим ризиком материнської смертності. Тому слід звернути увагу на діяльність малопотужних пологових стаціонарів.

Читайте: "Катетеризація сечового міхура чоловіка/жінки: алгоритм для медсестер"

Шляхи поліпшення стану здоров’я матерів в Україні

В Україні наявні значні резерви для поліпшення здоров’я матерів. Державна політика у цьому аспекті реалізується шляхом проведення комплексу цілеспрямованих заходів, які дають змогу забезпечити максимально можливий рівень медичної допомоги за наявного на сьогодні рівня правового, фінансового, матеріально-­технічного і кадрового забезпечення.

Нині система охорони здоров’я перебуває у стані реформування, в ході якого виявляються проблеми, які, у тому числі, стосуються і збереження здоров’я жіночого населення. Серед цих проблем — орієнтація системи охорони здоров’я на епізодичну боротьбу з хворобами, відсутність системного підходу, недостатня увага до єдності державної політики щодо профілактики захворюваності та комплексного медико­санітарного обслуговування. Розгалужена мережа стаціонарних та амбулаторно-­поліклінічних закладів акушерсько­гінекологічної служби, на перший погляд, сприяє доступності спеціалізованої допомоги. Проте допомога при пологах на рівні дільничних, районних та окремих центральних районних лікарень, де реєструється менше 400 пологів на рік (30–60% пологових відділень в областях), зумовлює високі ризики ускладнень при пологах та високий показник материнських і перинатальних втрат через відсутність цілодобового чергування лікарів­неонатологів та акушерів-­гінекологів, повільне впровадження сучасних перинатальних технологій та недостатнє оснащення необхідним медичним і лабораторним обладнанням. Рівень економічних витрат на одні пологи в таких закладах є, як мінімум, втричі більшим, ніж рівень витрат у потужних пологових стаціонарах.

Поширеність екстрагенітальної патології вагітних призводить до збільшення кількості ускладнень під час пологів, що спричиняє виникнення хвороб у новонароджених, а також впливає на рівень захворюваності дітей віком до 14 років та рівень дитячої і материнської інвалідності. Основною причиною такого стану є низький рівень планування вагітності. Вагітні жінки є недостатньо поінформованими про ознаки ускладнень вагітності та необхідність звернення до лікаря.

Читайте: "Сертифікація ISO: як розробити Настанову з якості"

Основні шляхи профілактики материнської смертності

Насамперед, це підвищення поінформованості населення про відповідальність за власний стан здоров’я. А тому, знову ж таки, всі зусилля потрібно спрямувати на посилення ефективності служби планування сім’ї, зацікавлення майбутніх батьків у народженні здорової дитини, тобто на усвідомлене материнство і батьківство. Звичайно, важлива роль відводиться організаційним медичним технологіям та кваліфікації спеціалістів.

На державному рівні для підтримання тенденції до зменшення материнської смертності необхідно послідовно впроваджувати та стабільно фінансувати програмні заходи, а також активно залучати до співпраці громадські та міжнародні організації.

Удосконалення надання перинатальної та акушерсько­-гінекологічної допомоги передбачає вжиття дієвих заходів державної політики у цій сфері. Необхідним є розв’язання питання щодо кадрового забезпечення галузі. Також важливо активно продовжувати впровадження політики щодо розподілу акушерських стаціонарів на три рівні, кожен з яких має специфічні завдання і повноваження.

На державному рівні необхідно забезпечити належне фінансування закладів, які надають перинатальну допомогу вагітним усіх категорій, незалежно від їхнього соціального статусу, матеріального становища і місця проживання. Тому вкрай важливим є забезпечення всіх акушерських відділень препаратами для надання невідкладної медичної допомоги у разі кровотеч, необхідними витратними матеріалами для впровадження сучасних перинатальних технологій відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я. Також доцільним є забезпечення пологодопоміжних закладів комп’ютерами для здійснення моніторингу за вагітними, роділлями та породіллями високого ступеня акушерського та перинатального ризику.

Читайте: "Проведення лабораторних досліджень для закладів первинної ланки"

Запровадження сучасних методів організації медичної допомоги сприятиме зменшенню ризиків ускладнень. Так, наприклад, телемедицина є дієвим інструментом надання допомоги у разі неможливості транспортування пацієнтки до спеціалізованого та високоспеціалізованого медичних закладів, тобто навіть забезпечення можливості проводити ведення жінки у режимі дистанційного консультування сприятиме позитивним результатам. Обов’язковою умовою є динамічне спостереження, що забезпечується регулярними повідомленнями лікаря про стан спостережуваної телефоном або іншим телекомунікаційними засобами з інтервалами не більше шести годин, а за необхідності — і частіше, до стабілізації стану хворої, виїзд бригади фахівців для надання допомоги відповідно до алгоритму дій лікаря.

В ході розвитку перинатальної допомоги особливу увагу необхідно приділяти забезпеченню можливості транспортування вагітних жінок і новонароджених з групи високого перинатального ризику з однієї лікарні до іншої, а також у кожному перинатальному центрі III рівня необхідно передбачити створення виїзних консультативних бригад, до складу яких обов’язково необхідно включати висококваліфікованих фахівців. За необхідності до складу виїзної транспортної (консультативної) бригади можуть бути включені суміжні фахівці з огляду на клінічну ситуацію (хірург, гематолог, уролог, невролог тощо).

Читайте: "Медсестринська допомога: оцінюємо і поліпшуємо якість"

Підвищення рівня особистої відповідальності за збереження здоров’я зумовлює необхідність на державному рівні активно розробляти та реалізувати заходи, спрямовані на пропагування, формування і заохочення до здорового способу життя, відповідального батьківства та безпечного материнства, інформувати населення щодо відповідального ставлення до охорони власного здоров’я. З цією метою доцільно використовувати методи соціальної реклами, співпрацювати з неурядовими організаціями, особливо молодіжними. Також важливо розробити засади просвітницької роботи для дітей, підлітків та молоді з питань здорового способу життя, планування сім’ї та профілактики інфекцій, які передаються статевим шляхом, і профілактики захворювань (проведення просвітницьких заходів у навчальних закладах, видання відповідної літератури, соціальної реклами, запровадження скриньок запитань — відповідей в навчальних закладах).

Для поліпшення фізичного стану молоді та популяризації здорового способу життя на державному рівні необхідно розробити дієві інструменти впровадження в українському суспільстві засад здорового способу життя, популяризації інституту сім’ї. Необхідною умовою успішності такої роботи є активна міжсекторальна взаємодія медичних працівників, освітян, представників засобів масової інформації, громадських організацій, церкви. На державному рівні необхідно сприяти розвитку доступної для всіх громадян інфраструктури та індустрії здоров’я. На законодавчому рівні доцільно посилити відповідальність за продаж тютюнових та алкогольних виробів неповнолітнім особам. Необхідним є залучення приватного сектору до цієї роботи, у тому числі в рамках соціальної відповідальності бізнесу та державно­приватного партнерства.

Читайте: "Мотивація чи компенсація: система винагород у закладі охорони здоров’я"

Серед проблемних питань щодо збереження позитивних тенденцій у зменшенні дитячої смертності залишилися загальні, пов’язані з кризою системи охорони здоров’я України і складною соціально­економічною ситуацією, які впливають на стан громадського здоров’я і функціонування галузі в цілому.

Аналізуючи показники стану здоров’я дітей та молоді в Україні та структуру дитячої смертності за причинами смертей, не можна ігнорувати спосіб життя (вживання алкоголю, наркотичних речовин та тютюнопаління; нераціональне харчування; слабку фізичну активність; зменшення ролі сім’ї; непроходження профоглядів тощо), який у структурі чинників впливу на формування стану здоров’я становить 50%.

Впровадження в українському суспільстві засад здорового способу життя в цілому має реалізуватися через інформаційно­-просвітницьку роботу серед населення щодо проблем та шляхів збереження здоров’я матерів і дітей. Передусім, йдеться про відповідальну статеву поведінку і запобігання небажаній вагітності, забезпечення догляду за дітьми та профілактики травматизму та, загалом, формування у суспільстві усвідомлення відповідального батьківства.

Читайте: "Диспансеризація: організація заходів, відповідальність та порядок проведення"

Запорукою високої якості надання медичної допомоги матерям та дітям у перинатальних центрах є дотримання визначених стандартів, що передбачає чітке дотримання нормативно­правової бази.

Спеціалістами Міністерства охорони здоров’я України розроблено та затверджено нормативно-­правові документи щодо організації надання допомоги, клінічні протоколи та стандарти медичного супроводу вагітних із вродженими і набутими вадами серця, хворобами системи кровообігу, цукровим діабетом, захворюваннями щитоподібної залози. За даними вітчизняних науковців, впровадження цих стандартів у практику закладів, що забезпечують перинатальну допомогу різного рівня, дасть змогу знизити материнську і перинатальну захворюваність і смертність до середньоєвропейського рівня.

Нещодавно затверджено наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження порядку обліку та розгляду випадків смерті жінок під час вагітності, пологів та у післяпологовому періоді» від 29.11.2013 № 1031, який регламентує порядок проведення постійного моніторингу та розгляду випадків смерті жінок під час вагітності, пологів та у післяпологовому періоді. Цим самим наказом затверджено Положення про Експертну комісію Міністерства охорони здоров’я України з розгляду випадків смерті жінок під час вагітності, пологів та у післяпологовому періоді та Положення про Експертну комісію регіонального структурного підрозділу з питань охорони здоров’я.