Працевлаштування інвалідів у медичному закладі

Розробка та удосконалення соціальної політики щодо осіб з інвалідністю –  один з пріоритетів державної політики України. Можливість вільного працевлаштування інваліда є чи не важливішою її складовою, на рівні з можливістю отримати державну допомогу, пенсію, соціальні послуги.

Згідно з законодавством інвалід може працевлаштуватись в якості найманого працівника та займатись індивідуальною трудовою діяльністю. Законом заборонено відмовляти особі з інвалідністю у прийнятті на роботу, не дозволено звільняти з роботи чи переводити на іншу роботу без отримання згоди, мотивуючи це проблемами зі здоров’ям особи.

Зазначимо, що зручний пошук роботи для інвалідів можливий за допомогою сайту Jooble.

Читайте: "Заробітна плата медичних працівників 2017"

Нормативні акти, які регулюють питання працевлаштування інвалідів

Інвалідом визнається особа зі стійкими порушеннями здоров’я, які призводять до обмеження її життєдіяльності. Юридично інвалідність засвідчується висновком медико-соціальної комісії.

Основними документами, прийнятими законодавцями з метою регулювання питань працевлаштування інвалідів є:

• Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875­XII (надалі – Закон № 875);

• Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322­VIII;

• Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694­XII.

Згідно з цими документами особам з інвалідністю гарантована можливість участі в усіх сферах життя суспільства нарівні зі здоровими його членами. Держава бере на себе обов’язок створити їм умови, що дають змогу реалізувати творчі та трудові здібності, враховуючи при цьому індивідуальні програми реабілітації. Роботодавцю забороняється звільняти інваліда, перешкоджати його кар’єрному зростанню, переводити його на іншу посаду з мотивів інвалідності. Дія законів поширюється також на державні та комунальні заклади охорони здоров’я та фізичних осіб, які надають медичні послуги як приватні підприємці та використовують найману працю.

Читайте: "Атестація лікарів без проходження передатестаційного циклу"

Обов’язки роботодавців стосовно працевлаштування інвалідів

Законодавство покладає на роботодавця ряд обов’язків щодо працевлаштування інвалідів в ЛПЗ. Законом № 875 передбачено такі обов’язки суб’єктів господарювання:

• створити робочі місця для інвалідів чи виділити ці місця з-поміж наявних (норма стосується також виділення спеціальних робочих місць);

• організувати робочий процес для інваліда з урахуванням його індивідуальної програми реабілітації;

• систематично надавати службі зайнятості інформацію про вакантні місця для інвалідів;

• звітувати до Фонду соціального захисту (надалі - Фонд) про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Особа з інвалідністю має право на оплачувану роботу, роботу на віддаленій основі. Щоб реалізувати своє право, вона повинна звернутись безпосередньо до роботодавця.

Читайте: "Документи для атестації лікарів"

В Постанові Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 № 70 прописані:

• порядок реєстрації роботодавців у Фонді;

• терміни подачі звітів;

• порядок зарахування кількості робочих місць для інвалідів;

• порядок проведення Фондом перевірок.

Процедура працевлаштування інвалідів в медичних закладах виключає   формальний підхід, адже законодавством передбачено відповідальність за невиконання вищевказаних нормативів.

Читайте: "Присвоєння звання «лікар-спеціаліст»"

Правила розрахунку кількості робочих місць для інвалідів

Кількість робочих місць для інвалідів згідно зі статтею 19 Закону № 875 має становити 4% від середньооблікової кількості штатних працівників за рік в закладах, де працює понад 25 осіб, та одне робоче місце, якщо в медичній установі працює від 8 до 25 осіб. Вищезазначені вимоги не поширюються на медичні заклади, в яких за основним місцем роботи працює до семи осіб.

Кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів у медичному закладі  роботодавець самостійно розраховує згідно з інструкцією щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», що затверджена наказом Мінсоцполітики України № 42 від 10 лютого 2007 р.

Перед розрахунком показника слід визначитись з середньообліковою кількістю штатних працівників. Цей показник розраховують, користуючись Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Держкомстату України від 28.09.2005 № 286. До цього показника не включають осіб, які перебувають у відпустках з догляду за дитиною та зовнішніх сумісників. Працівник, що обіймає за внутрішнім сумісництвом півтори посади, вважається однією фізичною особою.

Для обрахунку показника перемножують середньооблікову чисельність штатних працівників на 4 та ділять отриманий показник на 100.

Керівник медичного закладу повинен пам’ятати, що на визначені місця для інвалідів він зобов’язаний працевлаштовувати також осіб із психічними розладами згідно з Законом України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000  № 1489­III.

Підбір працівників з інвалідністю на вакантні місця лягає на плечі роботодавця. Вирішувати це питання він може самостійно, або ж звернувшись до центру зайнятості.

Скористайтся калькулятором для розрахунку кількості робочих місць для інвалідів

Читайте: "Показники якості роботи старшої медичної сестри"

Процедура реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів

Закон № 875 зобов’язує зареєструватися у Фонді соціального захисту інвалідів усі підприємства, установи, громадські організації, фізичних осіб-підприємців, якщо в них працює 8 та більше найманих працівників. Якщо кількість працівників зросла до восьми протягом року, подати документи на реєстрацію роботодавець повинен до 1 лютого найближчого року. Зареєструватися роботодавець повинен у територіальному (на рівні області) відділенні Фонду соцстрахування. Процедура такої реєстрації визначена Постановою № 70. Реєстрація у Фонді здійснюється після того, як суб’єкт господарювання надав (вислав рекомендованим листом) усі необхідні для реєстрації документи, також і заяву на реєстрацію (наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 14.03.2007 № 98). Медичні заклади бюджетної сфери до документів додають також довідку про включення закладу до переліку неприбуткових установ.

Читайте: "Перитонеальний діаліз: консультуємо пацієнтів"

Звітування про працевлаштування інвалідів

Частина 9 статті 19 Закону України № 875 покладає відповідальність на роботодавця обов’язок звітувати перед Фондом про зайнятість та працевлаштування інвалідів в ЛПЗ. Порядок такого звітування прописаний Постановою № 70. Форма звіту передбачає надання такої інформації:

• середньооблікову кількість штатних посад працівників за рік;

• середньооблікову кількість інвалідів, що працюють у закладі;

• розрахована відповідно до формули кількість інвалідів, які мають працювати у закладі;

• середній розмір заробітної платні штатного працівника за рік;

• сума стягнень за порушення нормативу з працевлаштування інвалідів.

Звіт надсилають рекомендованим листом щорічно до 1 березня лише у паперовому вигляді (електронний варіант подачі звіту не передбачений законодавством). Важливо пам’ятати, що подають його лише ті роботодавці, в яких працює за основним місцем роботи вісім та більше основних працівників. Суб’єкти господарської діяльності, в склад яких входять відокремлені підрозділи, у звіті враховують дані цих підрозділів.

Читайте: "Диспансеризация: организация и контроль за эффективностью"

Інформування про наявність вакантних місць для інвалідів

Наказ Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 зобов’язує роботодавця подавати до представництв державної служби зайнятості інформацію про наявні в нього вакантні місця для працевлаштування осіб з обмеженими можливостями. Ця норма поширюється також і на заклади охорони здоров’я.

Всі дані вносяться до затвердженої форми звітності № 3­ПН. Державна служба зайнятості має бути поінформована про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів у ЛПЗ не пізніше десятиденного терміну з моменту відкриття вакансії. Починається ж цей термін з:

• наступного дня з моменту створення робочого місця;

• наступного дня, з моменту звільнення попереднього працівника;

• дати, коли можливе укладання трудового договору з працівником.

При поданні інформації до представництв державної служби зайнятості, роботодавець зазначає також бажання працевлаштувати особу з обмеженими можливостями через службу зайнятості, а не самостійно. Звернення до служби зайнятості з питаннями підбору кадрів на місця, передбачені для інвалідів вигідні, в першу чергу, самим роботодавцям. Якщо робочі місця створені, але протягом року залишились вакантними, законодавство вимагає сплати санкцій за недотримання нормативів. Якщо ж роботодавець повідомив центр зайнятості про необхідність пошуку кандидатур на ці посади, він уже не несе відповідальності за таке порушення. Санкції в такому разі не нараховуються.

Читайте: "Моніторинг лабораторних досліджень закладів охорони здоров’я"

Відповідальність за порушення вимог щодо працевлаштування інвалідів

Стаття 20 Закону України № 875 передбачає сплату адміністративно-господарських санкцій роботодавцями, котрі не дотримуються нормативу працевлаштування інвалідів у заклади охорони здоров’я. Сума таких санкцій в грошовому еквіваленті розраховується наступним чином:

• підприємства, в яких працюють понад 15 найманих працівників обчислюють суму середньорічної заробітної плати відповідно до кожного робочого місця, яке призначене для інваліда, але залишилось вакантним;

• підприємства, на яких працюють від 8 до 14 найманих працівників сплачують половину середньорічної заробітної плати на кожне робоче місце, призначене для інваліда, але не зайняте ним.

Величину санкцій обчислює сам роботодавець та перераховує її на рахунки відділення Фонду до 15 квітня року, який іде за тим, в якому стались порушення. При недотриманні термінів сплати санкцій, на винних осіб накладається пеня (згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 223). Розмір її обчислюється як 120% річних облікової ставки Національного банку України, що була чинною на момент сплати.

Читайте: "Маніпуляційний кабінет: правильне зонування приміщення"

Однак, варто зазначити, що сплата адміністративно-господарських санкцій на невиконання вимог законодавства стосовно працевлаштування осіб з обмеженими можливостями не поширюється на заклади, організації та підприємства бюджетної сфери (стаття 20 Закону № 875).  Про це ж ідеться і в листі Фонду від 26.04.2007 № 1/5­375, де зазначено, що санкції не сплачують неприбуткові організації. Але цю норму можна застосувати лише до тих юридичних осіб, які внесені до реєстру неприбуткових установ та мають відповідні довідки. Таким чином, державні та комунальні заклади охорони здоров’я позбавлені обов’язку сплати санкцій за порушення нормативу зайнятості та працевлаштування інвалідів.

Стягнення санкцій за недотримання нормативу працевлаштування інвалідів через суд

У випадку несплати адміністративно-господарських санкцій Фонд подає судовий позов на боржника з вимогою стягнення з нього заборгованості. Такі позови не є рідкістю. Частою причиною порушень нормативів працевлаштування осіб з обмеженими можливостями є неправильний розрахунок кількості місць, які повинні розраховуватись для інвалідів. Інколи роботодавці розраховують суму санкцій, виходячи з-поміж робочих місць, де за умовами законодавства можуть працювати інваліди, а не від загальної кількості працівників. Роз’яснення щодо цього питання надані Верховним Судом України у постановах від 04.07.2011.

 Варто уточнити, що роботодавець зобов’язаний створити робочі місця для інвалідів. Обов’язок пошуку кандидатур, які б відповідали рівнем кваліфікації, знаннями покладено на службу зайнятості. Це положення додатково роз’яснено Верховним Судом України (Постанова від 02.04.2013).

Читайте: "Профілактика післяопераційних інфекцій"

Яку відповідальність несе керівник за недотримання нормативу працевлаштування інвалідів

Стаття 19 Закону України № 875 передбачає відповідальність очільників підприємства, організацій за невиконання вимог законодавства, а саме:

• за порушення нормативів виділення робочих місць для інвалідів;

• за неподання звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів у закладі охорони здоров’я.

Вимоги законодавства стосуються керівників всіх суб’єктів господарювання,  а також  бюджетних (які звільняються лише від обов’язку сплачувати адміністративно­господарські санкції). Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає накладання на керівника юридичної особи, або фізичну особу, яка використовує найману працю, штрафу в розмірі 10-20 неоподаткованих мінімумів. Ця сума в гривнях — від 170 до 340 грн. Варто зауважити, що рішення про накладання штрафу може прийняти лише суд. Разом з тим штраф за неподання інформації про кількість вакантних місць для інвалідів до Центру зайнятості не передбачена.