Консультування родичів хворого на хворобу Альцгеймера

Хвороба Альцгеймера — не просто погіршення пам’яті, а серйозне фізіологічне порушення функцій організму при його старінні. При цій хворобі людина стає агресивною, втрачає здатність до мислення і спілкування, перестає впізнавати рідних та близьких їй людей, не пам’ятає свою адресу, дні тижня, місяці, не пригадує події, які щойно відбулися, і вимагає безперервної опіки, оскільки набуває статусу інваліда.

Читайте: "Вакуум-терапія: алгоритм для медсестер"

Хвороба Альцгеймера як медична проблема

Причини виникнення

Причини виникнення хвороби Альцгеймера достовірно не вивчені. Відомо лише, що на знімках головного мозку пацієнтів помітне істотне руйнування нервових клітин, внаслідок чого втрата розумових здібностей стає незворотною. Деякі дослідники вважають, що захворювання може бути викликане недостатньою кількістю речовин, необхідних для передачі нервових імпульсів між клітинами, а також пухлинами головного мозку, травмами голови або отруєнням токсичними металами.

Хвороба може уразити представників усіх соціальних груп і не пов’язана з належністю до певного прошарку суспільства, зі статтю, проживанням у певній географічній місцевості. Хоча найбільш часто захворювання зустрічається у літніх людей, молодь також не застрахована від подібного діагнозу. Зокрема, до груп підвищеного ризику розвитку цієї хвороби відносять тих, хто має родичів з цим захворюванням чи схильний до депресивних станів.

Хвороба, як правило, триває 5−10 років. Поступово втрачаються когнітивні функції (пам’ять, судження, абстрактне мислення, математичні здібності). Надалі відбувається розпад емоційної сфери та особистості в цілому, втрачаються рухові навички та, особливо, мовні. Хворий перестає впізнавати навіть рідних і близьких, він прикутий до ліжка, не може обслуговувати себе.

Захворювання підкрадається непомітно, визначити початок і відрізнити його від так званої старечої забудькуватості вельми складно. У кожної людини хвороба позначається на поведінці по-різному, але є і спільні ознаки.

Найчастіше рідні хворої людини вважають звичайними віковими змінами перші симптоми:

• забудькуватість;

• неуважність;

• занепокоєння;

• емоційні розлади;

• порушення орієнтації в часі, просторі і навколишніх предметах;

• апатію.

Одним з найбільш характерних ранніх ознак є скарги людини на труднощі із заповненням квитанцій, виконанням математичних операцій. Часто у людини змінюється почерк. Іноді спостерігається марення, галюцинації, можливі судоми.

За перших підозр необхідно обстежити людину у закладі охорони здоров’я. При постановці діагнозу лікарі враховують всю сукупність симптомів, а також проводять додаткові тести та обстеження, включаючи магнітно-резонансну томографію головного мозку. Втім, діагностика хвороби Альцгеймера в Україні є ускладненою. Остаточний діагноз ставиться найчастіше тільки посмертно на основі гістопатологічного аналізу тканин мозку.

Читайте: "Принципи та приклади спілкування з родичами хворого"

Лікування хвороби Альцгеймера полягає в підборі індивідуальної медикаментозної терапії в поєднанні з уважним доглядом, бажано — в домашніх умовах. Госпіталізація показана тільки на період підбору оптимальної терапії, а також при небезпечних станах. В інших випадках госпіталізація може погіршити перебіг хвороби.

Прогресування хвороби посилює здатність до самостійного мислення і руху, орієнтації в часі, просторі і навколишньому світі. Хворі перестають впізнавати близьких людей, а потім не можуть згадати і важливі моменти власного життя: забувають свій вік, можуть подумки опинятися в минулому, вважаючи себе молодими, а своїх давно померлих родичів — живими.

Через певний час у хворих порушуються побутові навички: людина забуває, як користуватися столовими приборами, одягатися, здійснювати ранковий туалет, навіть може забути про необхідність їсти. У неї втрачається здатність до письма, читання, рахування, зменшується словниковий запас, мовлення нагадує набір стереотипних фраз, слів і складів, втрачається орієнтація в часі доби. Хворі можуть проявляти агресію або навпаки впадати в апатію. На глибокій стадії захворювання така людина не здатна самостійно піклуватися про себе, їй потрібне спеціальне годування, можуть втрачатися навички ковтання їжі.

Середня тривалість життя хворого з моменту постановки діагнозу становить 5−7 років. При цьому госпіталізація — захід не лише дорогий, а й за даними досліджень дає тільки негативний ефект. Адже будь-які зміни навколишнього оточення, персоналу, який доглядає пацієнта, чи зміни в медикаментозному лікуванні пришвидшують прогресування хвороби.

Госпіталізація показана при лікуванні, яке небезпечно проводити амбулаторно, тобто за відсутності ретельного лікарського нагляду за хворим, а також при його антисоціальній поведінці.

Читайте: "Правила відвідування пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії: нові вимоги"

Особливості догляду за хворими в домашніх умовах

Здійснювати догляд за людьми з хворобою Альцгеймера часом буває дуже складно навіть медичним працівникам. У домашніх умовах догляд за такими хворими, як правило, лягає на родичів, які піддаються найсильнішому емоційному стресу, постійно спостерігаючи за тим, як деградує близька людина.

Медичний персонал має пояснити рідним пацієнта, що непідготовленість до кардинальних змін у житті не тільки не допоможе хворому, а й негативно позначиться на стані їхнього власного здоров’я. Медичним сестрам і лікарям необхідно забезпечити психологічну підтримку тих, хто доглядає за хворими вдома, навчити їх спеціальним прийомам, які можуть допомогти впоратися з проблемами. Таким чином, перед медичним персоналом ставляться важливі завдання з навчання та консультування родичів хворого, забезпечення їх психологічною підтримкою.

Варто наголосити на тому, що догляд за людиною з хворобою Альцгеймера розпочинають зі встановлення розпорядку дня. Він має передбачати звичні для пацієнта заняття, що допоможе йому зберегти відчуття впевненості і захищеності.

Нехай у денному розпорядку будуть фізичні вправи, це дасть змогу на деякий час підтримати функціональні здібності хворого. Про те, якими мають бути фізичні навантаження, рівень їх складності, потрібно запитати у фахівця.

При складанні розпорядку слід врахувати захоплення пацієнта до хвороби. Якщо раніше людина любила працювати в саду чи на дачі, їй може принести задоволення використання збережених навичок. Однак не можна забувати, що з прогресуванням захворювання здібності та інтереси пацієнта можуть змінюватися. Тому важливо постійно спостерігати за хворим і вносити необхідні зміни в характер його занять.

Варто звернути увагу рідних на те, що хворий може не спати ночами і заважати спати всій родині. У цьому разі можна не давати хворому спати вдень або організовувати щоденні тривалі прогулянки. Потрібно стежити, щоб людина з хворобою Альцгеймера відчувала себе комфортно та зручно, коли лягає спати, — це допоможе нормально відпочивати всій родині.

Читайте: "Заробітна плата медичних працівників 2017"

З розвитком хвороби спілкуватися з хворим ставатиме все важче. Слід перевірити зір і слух у пацієнта, за необхідності замовити сильніші окуляри, замінити слуховий апарат. При спілкуванні рідні мають шанобливо звертатися до хворого по імені, говорити чітко, повільно, при цьому тримати голову на рівні його очей.

Медичний персонал має підкреслити у спілкуванні з родичам пацієнта, як важливо проявляти любов і душевну теплоту, уважно вислуховувати хворого та звертати увагу на невербальні засоби спілкування. Зокрема, можна спробувати встановити, які жести і поєднання слів, слова-підказки необхідні для ефективного підтримування бесіди.

Рідні хворого мають попіклуватися про те, щоб за можливості уникати суперечок, конфліктів, та зробити все, аби пацієнт зберіг почуття власної гідності. У його присутності слід утримуватися від обговорення його стану, оскільки це може викликати занепокоєння і образу.

Читайте: "Протичумний костюм: одягання, знімання, дезінфекція"

Медичний персонал закладу охорони здоров’я має розповісти родичам пацієнта, що з часом він може забути, як одягатися, або взагалі не бачити необхідності в зміні одягу. Щоб допомогти хворому, варто завжди класти його одяг в тому порядку, в якому його необхідно надягати.

Потрібно уникати одягу зі складними застібками, надавати перевагу штанам/спідницям на резинках, блузкам/сорочкам на липучках, блискавках тощо.

Навіть якщо родич поспішає, він не повинен квапити хворого при одяганні, навпаки, ліпше заохочувати його спроби виконувати подібні завдання самостійно, без допомоги.

При купівлі взуття рідні мають обирати винятково зручні, неслизькі моделі. Потрібно надавати перевагу виробам на гумовій підошві. Взуття має бути вільним, але не спадати з ніг.

Читайте: "Відпустки медичних працівників – складаємо графік"

Медичні сестри мають попередити рідних людини з хворобою Альцгеймера, що з часом вона забуде, як користуватися виделкою або ложкою. На пізніх стадіях захворювання її потрібно буде годувати. Можуть з’явитися і фізичні проблеми — нездатність нормально жувати і ковтати їжу.

Особа, яка доглядає хворого, має пам’ятати:

• нагадувати про необхідність прийому їжі;

• давати йому їжу, яку він може їсти руками;

• нарізати їжу маленькими шматочками, щоб він не міг вдавитися;

• готувати пюре і рідку їжу на пізніх стадіях хвороби;

• контролювати температуру страви чи напою (адже за важких станів хворий втрачає відчуття холодного та гарячого та може обпектися);

• стежити за тим, щоб хворий отримував з їжі достатню кількість поживних речовин.

Родичі мають постійно нагадувати хворому, що їсти потрібно повільно. Якщо виникають проблеми з ковтанням, потрібно звертатися за порадою до лікаря, щоб навчитися прийомів, які стимулюють ковтання.

На пізніх стадіях захворювання людина навряд чи зможе готувати їжу самостійно. Погана координація рухів призводить до підвищеної небезпеки травматизму, наприклад опіків і порізів. Тому слід постійно стежити, щоб удома були готові страви.

Іноді у хворих проявляється схильність несвідомо покидати дім та блукати вулицями, що змушує родичів сильно хвилюватися. Часті випадки, коли людина виїхала у невідомому напрямку, а потім її знаходили в іншому місті. Це не означає, що особа з хворобою Альцгеймера не може самостійно виходити на вулицю, проте опікун має контролювати, чи стан хворого задовільний для таких прогулянок, стежити за часом, протягом якого відсутній родич та перевіряти його місцезнаходження, наприклад, за допомогою мобільного телефону.

Медичний персонал має попередити родичів хворого, що у нього завжди має бути при собі який-небудь документ, який засвідчує особу, та записка із зазначенням адреси і номера телефону, за яким можна зв’язатися з опікуном.

На практиці для запобігання самовільному виходу хворого з дому до всіх дверей прикріплюють дзеркала зі скла, що не б’ється. Власне відображення відволікає хворого від наміру відчинити двері.

Рідні мають переконатися в тому, що всі виходи з будинку добре замикаються та що хворий без їхнього відома не зможе піти з дому. У випадку, якщо людина з хворобою Альцгеймера все ж таки заблукала, опікуни мають контролювати свої емоції, говорити спокійно, не сварити її, намагатися підтримати, коли знайдуть.

Також корисно мати нещодавно зроблену фотографію хворого на випадок, якщо він заблукає і в його пошуку знадобиться допомога інших людей.

Читайте: "Які медичні рукавички обрати для роботи?"

Медичні сестри мають попередити родичів хворого, що у людини з хворобою Альцгеймера можуть виникати галюцинації. Наприклад, особі здається, що її переслідують, хочуть отруїти, заподіяти шкоду тощо. Тобто можливі зорові і слухові галюцинації, коли хворий бачить або чує те, чого не існує насправді, наприклад, фігури або голоси людей, які розмовляють в кімнаті.

Насамперед не потрібно сперечатися з хворим про реальність побаченого або почутого їм: якщо він відчуває, що повинен захищати свої твердження, це може призвести до посилення марення.

Якщо хворий переляканий, потрібно заспокоїти його, наприклад, взяти за руку, говорити м’яким, спокійним голосом або переключити його увагу на щось інше. У випадку галюцинацій варто терміново звернутися за консультацією до лікаря: можливо, до них призвело застосування лікарських препаратів.

Серйозною проблемою для осіб, які здійснюють догляд, може стати прояв агресивності та насильства з боку хворого. Медичний персонал має ознайомити рідних з рекомендованими діями за таких станів пацієнта, зокрема необхідно:

• зберігати спокій, не проявляти власного страху або занепокоєння;

• уникати агресії зі свого боку у відповідь на дії людини з хворобою Альцгеймера всіма можливими методами (обвинувачення, загрозливий чи засуджувальний тон голосу може посилити агресію хворого);

• відійти від хворого на декілька метрів (якщо людина підійде занадто близько, хворий може сприйняти це як загрозу);

• переключити увагу хворого на щось інше (на якийсь предмет чи заняття);

• визначити, що викликало таку реакцію хворого, і простежити за тим, щоб ситуація не повторилася.

Причиною агресивної поведінки може бути ситуація, коли людина з хворобою Альцгеймера забула, куди поклала той чи той предмет,
і, не знайшовши його, звинувачує рідних у крадіжці. У такому разі варто з’ясувати, чи немає у хворого місця, куди він ховає речі. Можна тримати в домі кілька додаткових важливих предметів, наприклад, запасну зв’язку ключів або окуляри. На звинувачення потрібно відповідати спокійно, варто погодитися, що річ втрачена, і запропонувати пошукати її разом. Щоб уникнути подібних ситуацій та зберегти власні цінні речі, рідні мають перевіряти кошики для сміття перед тим, як виносити їх на смітник.

Якщо агресивна поведінка хворого часто повторюється, необхідно звернутися за допомогою до фахівця. Лікар може вимагати госпіталізації агресивного пацієнта, якщо його дії загрожують життю та здоров’ю інших осіб.

Читайте: "Організація сестринського догляду у психіатрії - пам'ятка"

Медичний персонал закладу охорони здоров’я має навчити родичів людини з хворобою Альцгеймера запобігати побутовим травмам хворого, до яких можуть призвести втрата пам’яті та порушення координації рухів. Варто розповісти, що саме слід зробити, щоб організувати безпечні умови проживання в будинку/квартирі:

• прибрати колючі та ріжучі предмети, побутові отрути і ліки;

• заховати подалі небезпечні електроприлади;

• перекривати подачу газу, коли хворий залишається один;

• встановити зручне та безпечне обладнання (наприклад, мікрохвильова піч для приготування їжі);

• перевірити роботу дверних замків, поставити грати на вікнах;

• використовувати лише ті замки, які не зможе самостійно відкрити хворий;

• залишити звичне для хворого розташування меблів;

• попіклуватися про хороше освітлення, світло на сходах, нічники в спальні і туалеті;

• контролювати температурний режим у приміщенні, не допускати протягів, переохолодження або перегрівання;

• допомагати підбирати одяг, що відповідає температурним умовам;

• стежити за якістю продуктів, не допускати наявності на кухні недоброякісних або зіпсованих продуктів;

• встановити поручні у ванні і туалеті, дно ванни не має бути слизьким.

Також опікуни мають простежити, щоб покриття підлоги у всіх приміщеннях було неслизьким, меблі не хиталися, а стільці та ліжко були досить високими.

Читайте: "Обираємо пластиковий посуд для пацієнтів медичного закладу"

Медична сестра має попередити родичів хворого, що він може забувати вмиватися, не бачити необхідності у цьому або не пам’ятати, як це робиться.

Якщо хворий відмовляється від купання, варто почекати якийсь час — настрій може змінитися.

Головне при відвідуванні хворим ванної кімнати — не забувати про безпеку, яку забезпечують надійно закріплені предмети, наявність поручнів, за які можна вхопитися при падінні, килимка зі спеціального матеріалу, щоб не посковзнутися, а також додаткового стійкого стільця.

Ліпше, якщо при купанні людини з хворобою Альцгеймера задіяні декілька осіб. Це забезпечить додаткову безпеку хворого, наприклад, вбереже від падіння.

Також хворі можуть забувати, де розташований туалет і що в ньому робити, перестають відчувати, коли слід піти в туалет. Тому родичі повинні:

• нагадувати хворому відвідувати туалет (як варіант, встановити певний режим відвідування);

• позначити двері в туалет великими кольоровими літерами;

• залишати двері туалету відчиненими, щоб простіше було його знайти;

• переконатися, що одяг хворого легко знімається;

• трохи обмежити вживання рідини перед сном.

За необхідності при важкому перебігу хвороби поруч з ліжком можна поставити нічний горщик або використовувати памперси.

Читайте: "Реабілітаційне середовище і його значення для пацієнтів"

Боротьба зі стресом при догляді за людиною з хворобою Альцгеймера

Оскільки хвороба Альцгеймера позначається не тільки на хворому, а й на всій родині, медичні працівники мають навчити її членів ефективно боротися зі стресом та спокійно ставитися до вимушених змін у своєму житті.

По-перше, треба пам’ятати, що для багатьох людей, які доглядають за хворим, сім’я є найліпшим помічником. Не варто відмовлятися від допомоги інших членів родини, якщо вони мають достатньо часу, і намагатися взяти на себе весь тягар догляду за хворим. Медичний персонал має нагадати, що існують спеціальні служби, які також можуть частково взяти на себе відповідальність за хворого.

По-друге, опікун має постійно ділитися з іншими своїми переживаннями щодо догляду за хворим. Тримаючи негатив у собі, він ускладнює свою роботу. Щодня перебуваючи у стані стресу, будь-яка людина потребує психологічного розвантаження.

По-третє, кожен член родини має залишати час для себе. Так він зможете бачитися з іншими людьми, займатися улюбленою справою і, що найважливіше, отримувати від життя задоволення. Якщо опікун один і йому необхідно на деякий час відлучитися, потрібно знайти людину, яка замінить його на час відпочинку.

Медичний персонал має наголосити, що важливо знати межі своїх можливостей, тобто розуміти, коли догляд за хворим стане непосильним завданням. Якщо опікун відчуває, що перевтомлений, він має звернутися за допомогою для того, щоб запобігти психологічному зриву.

Також не варто звинувачувати ні себе, ні хворого за труднощі, з якими доводиться стикатися. Потрібно пам’ятати, що у них винна лише хвороба.

Якщо опікуну здається, що він втрачає зв’язок з родичами і друзями, не потрібно нікого звинувачувати. Варто визначити, що саме заважає спілкуванню чи взаєморозумінню, і разом обговорити цю проблему. Це важливо ще й тому, що відносини з іншими людьми — незамінне джерело підтримки, а це корисно як для опікуна, так і для хворого.

Читайте: "Постконтактна профілактика ВІЛ-інфекції у медичних працівників"

Родичі людини з хворобою Альцгеймера не мають боятися просити про допомогу. Вони повинні стежити за власним психічним станом, адже у житті хворого крім них більше нікого немає.

Насамкінець варто зазначити, що хвороба Альцгеймера досить мінлива, і часом хворий може вести себе майже нормально, а іноді він стає пов-ністю залежним від опікуна. Медичний персонал має попередити рідних пацієнта, що хвороба Альцгеймера з часом лише прогресуватиме, а медичні препарати хоч і можуть полегшити симптоми, але не зможуть вилікувати від хвороби. Від того, наскільки добросовісно працівники закладу охорони здоров’я проведуть просвітню роботу з родичами хворого, залежатиме якість життя та психічний стан як пацієнта, так і його рідних. Зокрема, медична сестра може ознайомити опікунів з рекомендаціями щодо догляду за хворим.