Перегляньте та збережіть собі ПАМ’ЯТКУ-ТЕСТ для перевірки знань з профілактики професійного зараження ВІЛ!
Стійке ураження лімфатичної системи ВІЛ відбувається протягом 48 годин після потрапляння вірусу до кровотоку. З огляду на це постконтактну профілактику необхідно розпочати якомога раніше, бажано не пізніше ніж 24 години з моменту травми. Найбільш ефективною вважається профілактика, розпочата у перші 2 години після отриманої медпрацівником травми. Саме тому так важливо первірити, чи знають працівники правила проведення постконтактної профілактики та чи зможуть їх виконати, якщо часу на роздуми та пошук інформації не буде.
Запитання 1. Які рідини є небезпечними для контакту?
Відповідь 1
Кров, сперма, піхвові виділення, спинномозкова рідина, будь-які рідини з видимою домішкою крові, що містять ВІЛ-культури та культуральні середовища, будь-які біологічні рідини, якщо складно встановити їх природу.
Читайте: "Накладання гірчичників: алгоритм для медсестер"
Запитання 2. Які види контакту є небезпечними?
Відповідь 2:
Небезпечними є такі види контакту:
- перкутанний контакт (укол голкою, поріз гострим предметом, забрудненим кров’ю чи іншими небезпечними рідинами);
- укус медпрацівника з пошкодженням шкіри ВІЛ-інфікованим пацієнтом, який має кровоточивість у роті;
- потрапляння крові чи інших рідин з домішкою крові на слизову — рот, ніс, очі;
- потрапляння бризок крові на шкіру, пошкоджену дерматитом, відкритими ранами, натерту;
- тривалий (кілька хвилин і більше) або широкий за площиною контакт непошкодженої шкіри з кров’ю або іншими біологічними рідинами.
Запитання 3. Як оцінити ступінь ризику при пошкодженні шкіри голкою?
Відповідь 3:
Високий ступінь ризику — при уколі полою голкою з великим отвором, якщо голкою до цього було зроблено укол у вену або інше глибоке проникнення. Низький ступінь ризику — при уколі маленькою голкою після внутрішньом’язової, підшкірної ін’єкції або іншого неглибокого проникнення без крові.
Читайте: "Пов'язка на вухо: алгоритм для медсестер"
Запитання 4. Які чинники підвищують ризик зараження?
Відповідь 4
Зараження підвищують такі чинники:
- глибоке внутрішньом’язове ушкодження;
- поранення, за якого забруднений інструмент потрапив до кровоносної судини;
- високий рівень вірусного навантаження пацієнта — ймовірного джерела зараження.
Запитання 5. Що таке вірусне навантаження та як можна його визначити?
Відповідь 5
Вірусне навантаження (ВН) — кількість вірусу в 1 мл крові. Інформацію про ВН пацієнта у випадку аварійної ситуації можна отримати у спеціаліста СНІД-центру за умови, що пацієнт перебуває на диспансерному обліку та дасть згоду на запит такої інформації. Якщо визначити ВН на момент травмування неможливо, важливо з’ясувати, чи отримує ВІЛ-інфікований пацієнт антиретровірусні препарати та наскільки успішним є його лікування.
Запитання 6. Що робити у разі уколу, порізу, подряпання шкіри?
Відповідь 6
Алгоритм дій при уколі, порізі, подряпанні шкіри такий:
- Зняти рукавички робочою поверхнею всередину.
- Ретельно вимити руки з милом під проточною водою.
- Потримати ранену поверхню під струменем проточної води, аби дати крові вільно витікати з рани.
- Якщо немає проточної води, обробити пошкоджене місце дезінфікуючим гелем чи розчином для миття рук.
- Пошкоджене місце обробити дезінфектантом (наприклад, 70%-вим розчином етилового спирту, 5%-вою настоянкою йоду, 3%-вим розчином перекису водню).
- Наклеїти на рану пластир, надягти напальник. Якщо потрібно продовжувати роботи, — надягти рукавички.
Читайте: "Стандарти контролю та забезпечення дихання пацієнта"
Запитання 7. Чи потрібно натискати на місце пошкодження?
Відповідь 7
Рекомендовано злегка натискати по ходу судин вище (!) місця пошкодження, аби стимулювати витікання крові з раненої поверхні. Однак заборонено стискати та терти пошкоджене місце, висмоктувати кров з ранки.
Запитання 8. Що робити у разі забруднення кров’ю та іншими біологічними рідинами без пошкодження шкіри?
Відповідь 8
Порядок дій у разі забруднення кров’ю та іншими біологічними рідинами без пошкодження шкіри такий:
- Ретельно вимити руки з милом під проточною водою.
- Якщо проточної води немає, — обробити гелем або розчином для миття рук.
- Обробити місце пошкодження дезінфектантом (наприклад, 70%-вим розчином етилового спирту, 5%-вою настоянкою йоду, 3%-вим розчином перекису водню).
- Промити водою з милом та повторно обробити спиртом.
- Забороняється терти та скребти місце контакту, накладати пов’язку.
Запитання 9. Що робити у разі потрапляння інфікованого матеріалу в очі?
Відповідь 9
Порядок дій при потраплянні інфікованого матеріалу в очі:
- Негайно промити очі водою або фізіологічним розчином так: сісти, закинути голову та попросити колегу обережно лити в око воду або фізіологічний розчин.
- Якщо є контактні лінзи, — не знімати їх під час промивання, оскільки вони створюють захисний бар’єр. Зняти лінзи після того, як око промито, та обробити як завжди (після цього лінзи безпечні для використання).
- Закапати очі 30%-вим розчином альбуциду.
Не можна промивати очі з милом чи дезінфікуючим розчином!
Читайте: "Професія медсестри — витоки та історія становлення"
Запитання 10. Що робити у разі потрапляння інфікованого матеріалу в ніс?
Відповідь 10
- Закапати ніс 30%-вим розчином альбуциду.
Запитання 11. Що робити у разі потрапляння інфікованого матеріалу до рота?
Відповідь 11
Порядок дій при потраплянні інфікованого матеріалу до рота:
- Негайно виплюнути рідину, що потрапила до рота.
- Ретельно прополоскати рот водою або фізіологічним розчином та знову виплюнути.
- Повторити полоскання кілька разів.
- Прополоскати рот 70%-вим розчином етилового спирту.
Читайте: "Невідкладні стани у психіатрії та надання долікарської допомоги"
Запитання 12. У чому полягає постконтактна профілактика та коли її призначають?
Відповідь 12
Якщо ризик інфікування визнано високим, необхідно призначити постконтактну профілактику (ПКП) противірусними препаратами.
До призначення ПКП:
- медпрацівник, що отримав травму, має бути обстежений на ВІЛ з його письмової згоди;
- якщо ВІЛ-статус пацієнта, від якого отримано травму, невідомий, пацієнту пропонують обстеження на ВІЛ з його або його законних представників згоди;
- вважати пацієнта потенційно небезпечним, якщо він відмовляється від обстеження.
ПКП призначають, якщо:
- медпрацівник ВІЛ-негативний, а пацієнт, що його травмував, ВІЛ-позитивний або відмовляється від обстеження;
- з моменту травмування минуло не більше 72 годин.
ПКП не призначають, якщо:
- медпрацівник вже є ВІЛ-позитивним на момент травми;
- пацієнт, від якого отримано травму, ВІЛ-негативний;
- з моменту травмування минуло більше 72 годин.
Розпочати ПКП важливо у перші 2 години з моменту отримання травми. Перед призначенням ПКП необхідно врахувати наявність таких станів: вагітність, захворювання печінки, крові, схильність до алергічних реакцій.
