Комфорт, уважність та чуйність медичного персоналу так само важливі, як і ефективне лікування. В медичному закладі є чимало важливих справ, від виконання яких залежить життя і здоров’я людей. І їх виконання покладено на плечі не лише лікарів, а насамперед медичних сестер.
Читайте: "Санітарно-епідеміологічний режим в ЛПЗ: план заходів для медсестри"
Зародження професії медсетри
Хоча професія медичної сестри як самостійна виникла порівняно недавно — у XIX столітті, функції медичної сестри, пов’язані з турботою про інших, наданням допомоги хворим, виконували завжди. Це робили жінки, як берегині родинного вогнища. Відомо, що навіть у Давньому Римі благочинній діяльності, зокрема й догляду за хворими, присвячували себе знатні пані. За часів Середньовіччя з поширенням християнства поняття сестринства утвердилося остаточно. Адже надання допомоги хворим та нужденним — одна з християнських чеснот, що є проявом любові до ближнього. «Медичними сестрами» були переважно черниці, звідси й походить поняття «сестра».
В XI столітті майже в усіх великих містах Західної Європи існували общини з догляду за хворими та сиротами, які формувалися із вдів і незаміжніх дівчат. До їхніх обов’язків належав і догляд за хворими на проказу. Це потребувало великої мужності, оскільки проказа на той час була невиліковною.
Ще одним напрямом діяльності «медичних сестер» Середньовіччя був догляд за пораненими воїнами, адже в численних війнах тієї доби була величезна кількість поранених. Нині неможливо уявити, як було важко лікувати поранених та полегшувати їхні страждання за відсутності знеболювальних та антисептичних засобів.
Водночас виникали організації, що спеціалізувалися на допомозі пораненим. Так за часів Хрестових походів починається історія Мальтійського ордену. Навіть його перша назва — Орден госпітальєрів — підкреслювала призначення.
Читайте: "Сучасні види анестезії: методи проведення та догляд за пацієнтом"
Професія медичної сестри та її становлення
Вагомі зміни відбулися за доби Відродження, коли медицина виходить з-під опіки церкви. Відтоді лікар — не священик, який віддає свій християнський борг, а особа, яка має спеціалізовану освіту, престижну професію та гарний прибуток. На жаль, медична сестра не мала такого авторитету через невеликий статок, відсутність медичної освіти. Фактично, вона перетворилася на служницю, яка повністю підкорялася лікарю.
Однак 1617 року французький священик Вікентій де Поль заснував общину Дочок Милосердя та організував навчальні семінари для них. На базі цих семінарів 1641 року виникла перша професійна школа для підготовки медичних сестер. До того ж Вікентій де Поль уперше застосував такі терміни, як «сестра милосердя» та «старша сестра». Невдовзі подібні школи виникають по всій Західній Європі. За різними підрахунками, на середину ХІХ століття налічувалося близько 16 тис. сестер милосердя.
Остаточне становлення інституту сестер милосердя відбулося 1854 року під час Кримської війни. Належить це досягнення англійці Флоренс Найтінгейл, яка організувала догляд за пораненими солдатами, зумівши знизити рівень смертності серед них із 42% до 2,2%. Цей рік у світі вважають знаковим в історії медичного сестринства, роком виникнення професії.
Цьогоріч увесь світ відзначає 160-річний ювілей цієї благородної професії. Саме в день народження Флоренс Найтінгейл — 12 травня — з Днем медичної сестри вітають всіх представниць і представників цієї професії.
Читайте: "Профілактичний наркологічний огляд"
Сестринство на теренах України
Виникнення сестринської справи в Україні, як і в Європі, а з нм і зародження професії медсестри, нерозривно пов’язане з прийняттям християнства, створенням монастирів, при яких були лікарні, подорожні доми, що поєднували функції готелю, лікарні та амбулаторії для мандрівників. Одна з перших згадок про створення стаціонарної лікувальної установи в Київській Русі належить до X століття, коли княгиня Ольга організувала лікарню, де догляд за хворими було доручено жінкам. В історії розвитку сестринства в Україні значну роль відіграли братства. Крім просвітницької, релігійно-благодійної діяльності, вони допомагали хворим членам своєї парафії, мали притулки для немічних та сиріт. Ці притулки в XVI столітті дістали назву шпиталів.
Вагомий внесок у становлення професії медичної сестри в нашій державі зробив відомий хірург Микола Іванович Пирогов. На початку Кримської війни він організував загін сестер милосердя, які проходили спеціалізовану підготовку для роботи в лавах армії. Саме Микола Пирогов розподілив медичних сестер на категорії:
- перев’язувальні сестри;
- чергові сестри;
- сестри-аптекарки;
- сестри-господарки.
Для кожної з категорій він розробив спеціальні інструкції та правила взаємин між ними та лікарями, що значно підвищило якість роботи та відповідальність медичних сестер. Варто зазначити, що за часи Кримської війни медичні сестри були нагороджені медаллю «За оборону Севастополя», а 17 із 120 загинули під час виконання своїх службових обов’язків.
Із часом одним із напрямів роботи медичних сестер стала робота в навчальних закладах, зокрема й дитячих садках. У СРСР до 1959 року за дітьми віком від місяця до трьох років доглядали саме медсестри, оскільки дитячі ясла-садки були підпорядковані Міністерству охорони здоров’я. За умов дуже короткої декретної відпустки матерів у 112 днів, необхідно було організувати в дитячих ясла-садках кваліфікований догляд за дітьми. І лише коли дітям виповнювалося три повних роки, вони переходили до садків, що підпорядковувалися Міністерству освіти. Саме з того часу медична сестра і стала неодмінним працівником дошкільного навчального закладу.
