Єдиним документом, що регламентує процедуру проведення мануальної терапії, нині є Положення про кабінет мануальної терапії, затверджене наказом МОЗ України від 30.03.1994 № 41 «Про регламентацію ортопедотравматологічної служби в Україні» (далі — Положення). Тому у закладі, де хочуть проводити мануальну терапію, варто знати, що врегульовано законодавством, яка ситуація на ринку медичних послуг та що рекомендують практики.
Читайте: "Організація сестринського догляду у психіатрії - пам'ятка"
Вимоги до приміщень для мануальної терапії
Кабінет мануальної терапії — це афільований підрозділ лікувального закладу, у складі якого є не менше трьох кімнат для:
- реєстрації та підготовки хворого до проведення маніпуляцій та відпочинку після їх проведення;
- проведення маніпуляцій;
- переодягання та відпочинку медичного персоналу.
Усі кімнати кабінету мануальної терапії мають бути просторими, світлими, теплими, добре провітрюваними, обладнаними необхідним інвентарем:
- маніпуляційний стіл;
- медична кушетка;
- письмовий стіл;
- стільці;
- ширми;
- ортопедичний щит;
- вішалка для одягу та інше.
У кімнаті для проведення мануальної терапії також обов’язково має бути негатоскоп та медикаменти для надання невідкладної допомоги хворим при серцевосудинних ускладненнях (відповідно до п. 1.5 Положення).
Кабінет мануальної терапії функціонує за розкладом, погодженим із завідувачем поліклініки та затвердженим головним лікарем. Відповідальним за організацію роботи кабінету мануальної терапії є завідувач поліклініки.
Читайте: "Медсестринська допомога: оцінюємо і поліпшуємо якість"
Лікар кабінету мануальної терапії
Мануальну терапію має проводити лікар, який пройшов спеціалізацію у центрі з підготовки кадрів і володіє необхідними прийомами, має навички та знання з вертебрології, неврології, рефлексотерапії (згідно з п. 2.2 Положення).
Тому при відборі лікарів на курси спеціалізації з мануальної терапії радимо віддавати перевагу ортопедамтравматологам, невропатологам, нейрохірургам і лікарям з лікувальної фізкультури, які знають патологію опорнорухового апарату та мають стаж роботи на лікарській посаді не менше п’ятивосьми років.
Нині у вищих навчальних закладах курс мануальної терапії проводять як факультативний, або в межах курсу реабілітаційної медицини, неврології, ортопедії. Тому очевидно, що становлення фахівця з мануальної медицини в Україні — справа рук самого фахівця.
Розв’язати проблему на державному рівні можна так: створити кафедри мануальної медицини у вищих медичних навчальних закладах. Так буде сформовано навчальний процес, почнуть приділяти увагу написанню та захисту дисертацій, науковій діяльності.
Читайте більше:
Локальні протоколи та маршрути пацієнтів у мануальній терапії
Призначаючи лікування, лікарі користуються локальними клінічними протоколами, розробленими відповідно до уніфікованих клінічних протоколів та адаптованих клінічних настанов. Ці документи затверджено на державному рівні та є у відкритому доступі у Реєстрі медикотехнологічних документів (mtd.dec.gov.ua).
Проте з окремих нозологій досі не розроблено уніфікованих клінічних протоколів та адаптованих клінічних настанов. На основі чого тоді заступникам головного лікаря розроблювати локальні протоколи надання медичної допомоги? Скористайтеся базами даних доказової медицини!
Другий та третій ресурси не потребують реєстрації, пошук інформації відбувається за розділами або у пошуковому вікні.
В уніфікованих клінічних протоколах мануальну терапію зазвичай зазначають лише як один із імовірних методів лікування. Тому у маршрутах пацієнтів на рівні медичного закладу далеко не завжди прописують, в яких випадках скеровувати хворого до відповідного фахівця. На щастя, для розв’язання цієї проблеми не обов’язково чекати нових нормативних документів, достатньо прийняти рішення головному лікарю та оновити наявні маршрути пацієнтів, додані до локальних протоколів закладу.
Читайте: "Документація стоматологічного кабінету"
На жаль, в Україні небагато медичних закладів, що працюють у межах доказової бази та стандартів МОЗ України. У більшості державних закладів, де є необхідна діагностична база (МРТ та інші види променевої діагностики), послуги з мануальної медицини надають вертеброневрологічним хворим у гострому періоді лише на строк дії лікарняного листка.
Приватні клініки натомість реалізують на ринку медичних послуг маркетингову стратегію. Вона полягає у продажі пакетних пропозицій. Ефективність багатьох із запропонованих медичних втручань/процедур не має жодної доказової бази. До складу пакетних пропозицій належать так звані «авторські методики»: фізіотерапія, мануальна терапія курсом по 1012 процедур, механотерапія, паравертебральні ін’єкції хондропротекторів тощо.
