Невідкладні стани у психіатрії та надання долікарської допомоги

Надання допомоги при невідкладних станах у психіатрії передбачає не лише медикаментозну терапію, а й забезпечення низки організаційних, діагностичних і лікувальних заходів, виконання яких покладається саме на медичну сестру психіатричного відділення. Дізнайтеся, які дії медсестри допоможуть зберегти безпеку пацієнтів психіатричних відділень.

Якість надання допомоги і результати лікування хворих при невідкладних станах у психіатрії чимало залежать від своєчасності інтенсивної терапії. Задля цього медична сестра повинна володіти такими практичними навичками:

  • робота з пацієнтами, що перебувають у стані психомоторного збудження;
  • іммобілізація шляхом механічного стиснення матерчатими стрічковими джгутами пацієнтів, що перебувають у стані психомоторного збудження;
  • надання допомоги пацієнтам при судомному нападі;
  • надання допомоги пацієнтам при істеричному нападі;
  • надання допомоги пацієнтам, що перебувають у стані глибокої депресії;
  • надання допомоги пацієнтам, що перебувають у стані кататонічного ступору або кататонічного збудження;
  • надання допомоги пацієнтам при ускладненні алкогольного психозу;
  • надання допомоги пацієнтам із судинним або старечим психозами.

Істеричний напад

Ознаки істеричного нападу: 

  • звуження свідомості (хворий фокусується на психогенній ситуації);
  • мовний контакт із хворим встановити можливо;
  • зіничний рефлекс збережений;
  • больова чутливість збережена;
  • м’язовий тонус знижений, пацієнт падає чи осідає на підлогу, спостерігаються хаотичні напівсвідомі судомні рухи, пацієнт може викручуватися, битися головою, набувати незвичних положень, кричати, вити тощо;
  • тривалість нападу може становити кілька десятків хвилин та більше.

Дії медичної сестри при істеричному нападі

Дії

Обгрунтування дій

1. Покласти пацієнта на ліжко

2. Заспокоїти пацієнта

3. Покликати лікаря

4. Підготувати шприці

Запобігання самоушкодженням

Підтримання нормального психологічного клімату у відділенні

Запобігання неврологічним порушенням

Оцінка дій здійснюється через декілька хвилин за відсутності неврологічних ускладнень.

Епілептичний напад

Ознаки епілептичного нападу:

  • короткочасне раптове знепритомніння пацієнта, що супроводжується його криком та падінням на підлогу;
  • судоми, що є відносно недовготривалими спастичними скороченнями м’язів (тонічні та клонічні);
  • короткочасна мимовільна втрата м’язового тонусу при малих нападах;
  • асфіксія, синюшність шкірних покривів та ціаноз губ;
  • відсутність реакції зіниць на світло;
  • можливі прикушення язика та слизової оболонки ротової порожнини, травми зубів, мимовільне сечовипускання, дефекація, блювання;
  • контакт із пацієнтом відсутній.

Дії медичної сестри при епілептичному нападі

Дії

Обгрунтування дій

1. Покласти пацієнта на м’яку поверхню, повернути його голову вбік

2. Ввести роторозширювач, язикотримач

3. Провести ревізію ротової порожнини

4. За повторення нападу покликати лікаря

Запобігання механічному травмуванню

Запобігання механічній асфіксії внаслідок западання язика чи аспірації блювотних мас, прикушення язика; звільнення ротової порожнини від зубних протезів

Оцінка дій здійснюється через декілька хвилин за одиничного нападу.

Епілептичний статус

Ознаки епілептичного статусу: 

  • серія багаторазових епілептичних нападів;
  • у перервах між нападами пацієнт не приходить до тями;
  • у перервах між нападами контакт з пацієнтом залишається неможливим;
  • реакція зіниць на світло відсутня або слабка;
  • м’язова гіпотонія;
  • пригнічення сухожилкових рефлексів.

Дії медичної сестри при епілептичному статусі

Дії

Обгрунтування дій

1. Покласти пацієнта на ліжко, повернути голову вбік

2. Покликати лікаря

3. Ввести роторозширювач, язикотримач

4. Провести ревізію ротової порожнини

5. Підготувати шприці

Запобігання механічній асфіксії внаслідок западання язика чи аспірації блювотних мас

Профілактика асфіксії

Звільнення ротової порожнини від зубних протезів, блювотних мас

Оцінка дій проводиться через 30 хвилин за умови досягнення ефекту стійкого поліпшення стану пацієнта та припинення судомних на­падів.

Додаткові ознаки епілептичних нападів (передвісники, аури)

Ознаки епілептичного нападу на початковому етапі: 

  • дратівливість, занепокоєння, моторне збудження, некеровані стереотипні автоматизовані рухи (раптовий біг, кружляння на місці);
  • тривога, страх, реагування на зміни оточення;
  • сенсорні прояви — блиск в очах, відчуття сторонніх запахів, мурашок на шкірі;
  • вісцерально-вегетативні прояви — раптова пітливість, пропасниця, напади серцебиття, головний біль, утруднення дихання, нудота;
  • свідомість — короткочасний ступор;
  • контакт з пацієнтом обмежений.

Дії медичної сестри при додаткових ознаках епілептичних нападів

Дії

Обгрунтування дій

1. Обмежити рухи пацієнта

2. Вкласти його у ліжко

3. Покликати лікаря

4. Підготувати шприці

Профілактика самоушкоджень

Оцінка дій проводиться через 30 хвилин при ізольованих аурах без нападів після засинання пацієнта або через 30 хвилин ступору, що виник після нападу та настання сну.

Збудження при сутінковому потьмаренні свідомості

Ознаки розвитку сутінкового потьмарення свідомості:

  • тривога, неуважність пацієнта;
  • афективна напруженість, що зовні проявляється мімікою озлоб­лення чи страху, жаху, окремими уривчастими висловлюваннями, що відображають такі самі переживання;
  • рухове збудження, що розвивається паралельно з іншими ознаками та часто переходить у нестримне буйство (пацієнт бігає, руйнує все на своєму шляху, може вистрибнути з вікна, кидатися на оточуючих, наносити тяжкі ушкодження собі та оточуючим);
  • контакт з пацієнтом відсутній.

Дії медичної сестри у разі збудження при сутінковому потьмаренні свідомості

Дії

Обгрунтування дій

1. Обмежити рухи пацієнта

2. Вкласти його у ліжко

3. Покликати лікаря

4. Зафіксувати пацієнта, використовуючи для цього нетравматичні стрічкові джгути, за узгодження з лікарем

5. Підготувати шприці

Профілактика важких самоушкоджень та ушкоджень оточуючих

Оцінка дій проводиться через 30 хвилин після купірування збудження та настання сну.

Стан збудження у хворих з особистісними розладами

Розвивається в осіб зі збудливими та істеричними патологічними рисами характеру за умови виникнення конфліктних ситуацій, в яких не задовольняються їх претензії та домагання. Ознаки, що сигналізують медичній сестрі про необхідність розпочати надання долікарської медичної допомоги:

- демонстративна поведінка, спрямованість збудження на певних осіб, намагання привернути увагу, досягти бажаного;

- афективні емоційні розряди — крик, самоушкодження, погроза агресією — у відповідь на незначні зовнішні подразнення.

Дії медичної сестри при стані збудження у хворих з особистісними розладами

Дії

Обгрунтування дій

1. Заспокоїти пацієнта, відволікти його, залишити біля нього мінімальну кількість оточуючих

2. Перевести пацієнта в окрему палату під нагляд медичного персоналу

3. Покликати лікаря

4. Підготувати шприці

Спроба припинити збудження за допомогою психотерапевтичної дії на етапі долікарської допомоги

Запобігання самоушкодженню та агресії, підтримання нормального психологічного клімату у відділенні

Оцінка дій проводиться під час спостереження за хворим кожні 30 хвилин після зникнення ознак емоційного збудження, істеричних проявів, тенденцій до агресії та аутоагресії.

Кататонічне збудження

Ознаки кататонічного збудження:

  • одноманітні та безглузді рухи та дії пацієнта, що іноді супровод­жуються руйнівними діями агресивного характеру;
  • одноманітні та безглузді крики та вигуки неприродно-химерного і монотонно-стереотипного характеру;
  • восковидний ступор — своєрідне збільшення тонусу скелетної мускулатури;
  • прийняття одноманітно-чудернацьких поз;
  • зміна станів ступору та збудження або їх паралельний прояв — «взаємовклинювання».

Дії медичної сестри при кататонічному збудженні

Дії

Обгрунтування дій

1. Безперервно спостерігати за хворим

2. Покликати лікаря при зміні поведінки хворого

3. Вдатися до механічного стиснення хворого за узгодження з лікарем (із застосуванням матерчатих нетравматичних стрічкових джгутів)

4. Підготувати шприці

Запобігання ушкодженням та агресивним актам

Оцінка дій проводиться через 30 хвилин або через годину після купірування збудження та настання сну.

Маніакальне збудження

Ознаки маніакального збудження: 

  • непосидючість, постійне прагнення до дій;
  • невгамовне, гучне, жваво-екзальтоване мовлення;
  • підвищене відволікання; прискорене мислення (думки пацієнта швидко змінюють одна одну), при цьому уривчасте мовлення на фоні збереження загальної логіки.

Дії медичної сестри при маніакальному збудженні

Дії

Обгрунтування дій

1. Заспокоїти пацієнта

2. За неможливості мовної корекції покликати лікаря

3. Підготувати шприці

Спроба зупинити збудження за допомогою психотерапевтичного впливу на етапі долікарської допомоги

Оцінка дій проводиться через годину після послаблення ознак збудження.

Стан ажитації

Станом ажитації є рухове збудження з афектом тривоги та страху.

Ознаки ажитації:

  • тривожність та страх, що відбиваються на поведінці пацієнта;
  • непосидючість, тремтіння від страху, голосіння, благання про допомогу, скарги на неможливість виносити такий стан;
  • висловлювання ідеї самозвинувачення.

Дії медичної сестри при стані ажитації

Дії

Обгрунтування дій

1. Перевести пацієнта до окремої палати під нагляд медичного персоналу

2. Покликати лікаря

3. Вдатися до механічного стиснення хворого за узгодження з лікарем

4. Підготувати шприці

Запобігання самогубству
або самоушкодженню

Оцінка дій здійснюється через 30 хвилин та через годину після послаб­лення рухового збудження, тривожності, активного висловлювання ідей самозвинувачення. Механічне стиснення припиняється лише після узгодження з лікарем.

Нічне метушливе занепокоєння літніх людей

Під цим невідкладним станом у психіатрії розуміють сплутаність мислення з психомоторним збудженням у пацієнтів із судинними та старечими психозами. Ознаки, що дають змогу медичній сестрі запідозрити виникнення зазначеного стану:

Ознаки метушливого занепокоєння:

  • безсоння, метушливість, незв’язне та безглузде мовлення;
  • хаотичне рухове збудження (зазвичай у ліжку);
  • сплутане мислення (різні прояви дезорієнтування).

Дії медичної сестри при нічному метушливому занепокоєнні літніх людей

Дії

Обгрунтування дій

1. Перевести пацієнта до окремої палати під нагляд медичного персоналу

2. Провести вимірювання артеріального тиску, підрахунок частоти пульсу, оцінку стану дихання

3. Покликати лікаря

4. Підготувати шприці

Дотримання режиму відділення, забезпечення спокійного відпочинку інших пацієнтів

Збирання інформації для лікаря з метою вибору придатних медикаментів та запобігання гострому порушенню мозкового кровообігу

Оцінка дій здійснюється через 30 хвилин, через годину або пізніше після зникнення ознак занепокоєння.

Гашишна, морфійно-опійна або барбітурова абстиненція

Ознаки початку абстиненції:

  • при гашишній абстиненції — позіхання, посмикування по всьому тілі, відчуття пацієнтом печіння під шкірою;
  • при морфійно-опійній абстиненції — емоційний дискомфорт, біль у різних ділянках тіла, нежить, сльозотеча, шлунково-кишкові розлади;
  • при барбітуровій абстиненції — виражені нудота та позіхання, зневоднення, масивні парестезії, грубі фібрилярні посмикування м’язів, епілептиформні напади (близько 40% випадків).

Дії медичної сестри при абстиненції

Дії

Обгрунтування дій

1. Перевести пацієнта до окремої палати під нагляд медичного персоналу

2. Покликати лікаря

3. Підготувати апаратуру, медичний інструментарій, медикаменти: шприці, одноразові системи, розчини для детоксикації та дегідратації, 5%-вий розчин унітіолу, 30%-вий розчин тіосульфату натрію, транквілізатори

Необхідно виключити прихований прийом наркотиків

Оцінка дій здійснюється через 30 хвилин та пізніше після зміни самопочуття хворого, зникнення вегетативних розладів та симптомів депресії.

Алкогольний делірій

Під цим невідкладним станом у психіатрії розуміють стан, що розвивається на піку важкої алкогольної абстиненції. Ознаками, що дають змогу запідозрити у пацієнта розвиток алкогольного делірію, є:

Ознаки алкогольного делірію: 

  • страх, лякливість;
  • пастозність обличчя;
  • виражена пітливість (гіпергідроз);
  • виражений тремор;
  • зорові галюцинації, неповне осмислення навколишнього.

Дії медичної сестри при алкогольному делірії

Дії

Обгрунтування дій

1. Перевести пацієнта до окремої палати під нагляд медичного персоналу

2. Покликати лікаря

3. Вжити заходи механічного стиснення пацієнта за узгодження з лікарем

Запобігання ушкодженням, рідше — агресивним діям

Запобігання самоушкодженням

4. Провести вимірювання артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, оцінити наповнення пульсу та стан дихання

5. Підготувати шприці

Збирання інформації для лікаря з метою повноцінного надання медичної допомоги

Оцінка дій здійснюється через 30 хвилин або через годину залежно від динаміки психічного стану: послаблення почуття страху, галюцинацій, відновлення свідомості після глибокого сну. Необхідним є контроль за показниками артеріального тиску та частоти пульсу, за необхідності — інформування лікаря.

Муситуючий делірій

Ознаки для медичної сестри, що характеризують муситуючий делірій (важку форму алкогольного делірію):

Ознаки муситуючого делірію (важку форму алкогольного делірію): 

  • неспокій у ліжку;
  • рухова активація (рухи на кшталт обирання або обмацування);
  • тремтіння всього тіла; безперервне невиразне бурмотіння, частіше пошепки.

Пацієнт не є небезпечним для оточуючих.

Дії медичної сестри при муситуючому делірії

Дії

Обгрунтування дій

1. Покликати лікаря

2. Постійно спостерігати за показниками артеріального тиску, частотою серцевих скорочень, станом дихання

3. Виконувати призначення лікаря

4. Підготувати шприці

Запобігти розвитку ступору (сопору, коми) та летальному кінцю

Оцінка дій здійснюється через 6 годин та пізніше при досягненні зов­нішнього спокою, відновлення ясної свідомості (адекватної орієнтації, здатності до контакту з оточуючими, критичної оцінки перенесеного стану) та сну, що наступає після цього.

Патологічні стани, що виникають при лікуванні нейролептиками

Ознаки розвитку ускладнень: 

  • сомато-вегетативні побічні дії — сухість у роті, блідість шкірних покривів, іноді гіпергідроз, можливе зниження судинного тонусу з компенсаторною тахікардією, колаптоїдний стан; неврологічні побічні дії — знерухомленість через розвиток м’язового тонусу, скутість рухів, маскоподібне обличчя, рідке миготіння (лікарський паркінсонізм);
  • тремор, мимовільне посмикування м’язів, непосидючість, прагнення постійно змінювати положення тіла, тупцювання на місці, переступання з ноги на ногу (гіперкінетичні порушення);
  • яскраво виражене пароксизмальне спастичне скорочення окремих м’язових груп (частіше м’язів язика, ковтальної і жувальної або окорухової мускулатури), зведення ротоглотки, порушення акту ковтання, мимовільне висунення язика вперед, брак для нього місця в роті, закочування очей — «судома погляду» (дискінетичні порушення);

Дії медичної сестри при патологічних станах, що виникають при лікуванні нейролептиками

Дії

Обгрунтування дій

1. Покликати лікаря

2. М’яко утримувати хворого (не можна вживати заходи механічного стиснення)

3. Заспокоїти пацієнта, обмежити зорові, слухові та інші подразники

4. Підготувати шприці

Запобігання посиленню розладів

Полегшення суб’єктивного самопочуття пацієнта

Оцінка дій здійснюється через 30 хвилин після зникнення гострих нев­рологічних порушень.        

Статичний блок для статей

Останні новини

Усі новини

Гарячі запитання

Усі питання і відповіді