Догляд за важкохворими пацієнтами

Умови утримання важкохворих пацієнтів

Палати, в яких перебувають важкохворі пацієнти, мають забезпечуватися моніторною апаратурою для постійного контролю за серцево-судинною і дихальною системами, апаратами штучного дихання, дефібрилятором, наркозним апаратом, електрокардіографом та ларингоскопом.

Відділення реанімації: організація роботи та обов’язки персоналу

Кімната повинна бути обладнана повітроводом, електровідсмоктувачем, централізованою подачею кисню,  усим необхідним для виконання маніпуляцій і процедур.

Обладнання для догляду за важкохворими пацієнтами:

• набори масок та інкубаційних трубок;
• інгалятори;
• набори медикаментів для надання екстреної допомоги при всіх невідкладних станах;
• стерильні набори для катетеризації магістральних вен;
• набори для плевральних, люмбальних пункцій, лапароцентезу тощо.

Мінімум двічі на день молодший медичний персонал здійснює вологе прибирання, проводить кварцування палат, провітрювання. Генеральне прибирання здійснюється не рідше одного разу на тиждень.

Пост медичної сестри має розміщуватися безпосередньо в палаті важкохворих пацієнтів.

Забезпечення палат для важкохворих вищенаведеним обладнанням та виробами медичного призначення для надання першої невідкладної допомоги та проведення процедур має величезне значення. Проте перебіг і наслідки навіть досить складного захворювання визначаються також і якістю медсестринського догляду за важкохвоим, своєчасним та добросовісним виконанням медсестрою призначень лікаря.

Читайте: "Що впливає на ефективність лікаря приватної клініки?"

У відділеннях з важкохворими медична сестра щоденно на кожного пацієнта заводить листок інтенсивного нагляду та терапії, на якому погодинно фіксуються виконані призначення лікаря.Медичний персонал регулярно стежить за зовнішнім виглядом важкохворого пацієнта і показниками життєдієяльності.

Про всі виявлені відхилення від норми медична сестра повідомляє лікаря. Також середній медичний персонал виконує загальний догляд, наприклад, стежить за особистою гігієною пацієнтів, проводить комплекс заходів з профілактики пролежнів, контролює дотримання санітарно-гігієнічного та лікувально-охоронного режимів.

Медичні сестри відділень реанімації та інтенсивної терапії залучаються і до процесу організації харчування важкохворих. Якщо пацієнт не може самостійно їсти,  йому допомагають у цьому. За неможливості фізіологічного харчування застосовують штучне харчування за призначенням лікаря.

Важливо простежити, щоб пацієнти були забезпечені достатньою кількістю постільної і натільної білизни, пелюшок. Доцільніше в таких палатах використовувати одноразову білизну.

Важливо, щоб для середнього медичного персоналу у відділеннях реанімації та інтенсивної терапії були обладнані роздягальні, душові, а також кімнати психологічного розвантажування, оскільки щоденне спілкування з важкохворими, часто безнадійними пацієнтами та їх рідними призводить до нервового перенапруження медичних сестер.

 Виняткове значення у лікуванні і в медичному догляді за важкохворими має створення комфортної атмосфери, спрямованої на активізацію захисних сил організму в боротьбі з хворобою.

Віра в одужання є важливим чинником, здатним посилювати дію лікарських засобів. Тому ні за яких обставин хворий не має помітити в очах і діях медичного персоналу щонайменших ознак тривоги чи розпачу, особливо в екстрених ситуаціях.

Медична сестра відділень реанімації та інтенсивної терапії повинна заздалегідь погодити з лікарем інформацію, яку вона може надати пацієнту про його діагноз та прогноз щодо одужання. Не варто в присутності хворих використовувати незрозумілі для них медичні терміни, це лише посилить почуття тривоги.

У випадках надмірної дратівливості пацієнта і невдоволення результатами лікування та догляду середній медичний персонал має поводитися спокійно та ввічливо, пам’ятати, що така реакція зумовлена психічним станом унаслідок важкого захворювання.

Психологічний аспект взаємодії з пацієнтом полягає у тактовності, уважному ставленні, урівноваженості, а також впевненості в роботі. Все це формує сприятливий психологічний контакт хворого і медичного персоналу, що істотно впливає на підвищення ефективності лікувального процесу.

Читайте: "Диспансеризація: організація заходів, відповідальність та порядок проведення"

У свою чергу, суворе дотримання лікувально-охоронного режиму відіграє неабияку роль у загальному догляді за хворими. Тому неприпустимими є голосні викрики, суперечки між персоналом, метушіння при виконанні процедур та висловлювання хворому свого невдоволення, особливо у грубій формі.

З іншого боку, дуже важливо створити доброзичливу, спокійну атмосферу спілкування пацієнта з рідними, друзями. Відвідувачам необхідно повідомляти, яку інформацію щодо стану здоров’я та прогнозів бажано приховувати від хворого. При тяжкому перебігу або прогресуванні захворювання необхідно обережно повідомити рідним реальні прогнози щодо одужання. Важливо пам’ятати, що догляд за важкохворими пацієнтами це ще й турбота про психологічне самопочуття пацієнта, поміч в боротьбі з тривожністю і страхом.

Загальні засади паліативного лікування безнадійних хворих

Паліативне лікування, як комплексна система допомоги безнадійним хворим, спрямоване на полегшення їхнього психічного стану, а також на підтримку соціального і духовного потенціалу. Його мета полягає у досягненні максимально можливої якості життя безнадійних хворих.

Лише 40% невиліковних хворих потребують госпіталізації у стаціонарне відділення хоспісу. Інші 60% при кваліфікованій, уміло організованій роботі виїзних бригад хоспісу можуть залишатися вдома.

Надавати паліативну допомогу необхідно, якщо:

• лікування не дає ефекту;
• людина категорично відмовляється від інтенсивного лікування;
• функціонування життєво важливих органів різко знижується.

При наданні паліативної допомоги медичні сестри зобов’язані підтримувати пацієнтів та створювати належні умови, що тимчасово полегшують симптоми хвороби. У результаті хворий має почуватися максимально комфортно і спокійно, а його сім’я — приготуватися до складнощів, пов’язаних зі смертю рідної людини.

До бригади спеціалістів для паліативного лікування входять лікар-консультант, медичні сестри, соціальний працівник та священик. Ключову роль у таких бригадах відіграє сестринський персонал. Зокрема, середній медичний персонал несе відповідальність за консультування і навчання хворого (його сім’ї), а також за те, щоб навіть у домашніх умовах він продовжував одержувати ту саму медичну допомогу, що і на території закладу охорони здоров’я.

Якість надання медичної та психологічної допомоги безпосередньо залежить від рівня професійної компетентності медичних працівників, які повинні проходити спеціальне навчання з паліативного лікування хворих.