Що впливає на ефективність лікаря приватної клініки?

Приватна медицина є специфічною галуззю діяльності, оскільки послуги тут є суто індивідуалізовані. У наш час для того, щоб надавати якісну медичну допомогу європейського рівня та ефективно працювати лікареві, необхідні значні капіталовкладення. Адже сучасна приватна клініка — це не тільки лікарі та середній медичний персонал, що повинні отримувати гідну зарплатню та постійно професійно удосконалюватись, а й дороге устаткування, сучасні оригінальні методики та якісні витратні матеріали і новітні інженерні рішення.

Читайте: "Відділення реанімації: організація роботи та обов’язки персоналу"

Але попри всю своєрідність, приватна медицина була і залишається бізнесом. І в цьому бізнесі діють такі ж закони і правила, як і в інших видах діяльності, пов’язаної зі сферою послуг. Послуги, у свою чергу, є результатом дій, які виконують люди. Споживачі, тобто пацієнти, як правило, ототожнюють «виконавців послуг» із самою компанією: поганий лікар — погана клініка в цілому. Від успіху та ефективності лікаря залежить успіх закладу охорони здоров’я.

Причини виникнення складнощів у роботі лікарів приватних клінік можна умовно поділити на 2 групи:

• ті, що залежать від особистості лікаря (рис характеру, темпераменту):

• ті, що не залежать від неї (організаційні і соціокультурні умови роботи, здатні інколи провокувати неетичну поведінку медичних працівників).

Чинники ефективності, що залежать від особистості лікаря

Працювати лікарем у приватній клініці не так легко. Хтось незадоволений тривалістю щорічної відпустки та ділових поїздок. Інших не влаштовують правила внутрішнього розпорядку та необхідність чіткого дотримання принципів корпоративної культури.

Чинники, що залежать від особистості лікаря, є дуже важливими, оскільки вони визначають, як довго лікар працюватиме у приватній клініці та скільки у нього буде пацієнтів. Риси характеру є не стільки показником професійної придатності чи ефективності роботи лікаря, скільки його рівня культури.

Умови праці

Умови праці належать до тих причин виникнення складнощів у роботі лікарів приватних клінік, які не залежать від особливостей їх характеру, але відіграють значну роль у формуванні синергії лікаря з приватною клінікою та ефективності його роботи.

Читайте: "Мотивація чи компенсація: система винагород у закладі охорони здоров’я"

При прийомі на роботу до приватної клініки лікар отримує важливу інформацію про розмір зарплатні, свої функціональні обов’язки, умови праці та відпочинку. Зарплатня лікаря безпосередньо залежить від кількості пацієнтів, яким він надає послуги. Минає певний час (зазвичай, це 1,5–2 роки), перш ніж лікар зможе отримувати гідну зарплатню, що забезпечуватиметься постійним плином клієнтів, що безпосередньо залежить від якості медичного обслуговування та ефективності його роботи.  Доволі розповсюдженими є відмінності в оплаті схожої праці у лікарів, які працюють довше, порівняно з нещодавно прийнятими до штату.

Результати опитування близько п’ятдесятьох лікарів приватних клінік Києва свідчать про те, що більше половини з них вважають, що мають гідну оплату своєї праці, однак лише декілька лікарів вважають себе заможними людьми. На запитання «Як Ви оцінюєте Ваші фінансові перспективи у наступному році?» 68% лікарів відповіли «адекватні» чи «наближені до адекватних».

Адекватність зарплатні не завжди визначається часовим показником, тобто часом, витраченим на роботу з пацієнтами. Понад 85% опитаних лікарів проводять прийом в амбулаторних умовах 40 годин на тиждень. Ще близько 25–30 годин на тиждень частина лікарів витрачає на консультування пацієнтів вдома. По 51–65 годин на тиждень працюють 76% спеціалістів вузького профілю (при цьому 79% лікарів поєднує прийом у державних поліклініках з роботою у приватних закладах охорони здоров’я); близько 7% лікарів проводять на роботі і безпосередньо витрачають на пацієнтів більше 65 годин на тиждень.

Читайте: "Диспансеризація: організація заходів, відповідальність та порядок проведення"

На зарплатню лікарів, так само як і на їхню ефективність, прямо впливає рівень їх завантаженості. Варто враховувати те, що лікарі приватних клінік можуть витрачати більше часу на прийом кожного пацієнта, ніж їхні колеги з державних закладів охорони здоров’я. Так, 72% лікарів приватних клінік витрачають у середньому 30 хвилин на амбулаторний прийом одного пацієнта (прийом дітей старше трьох років або консультація спеціаліста вузького профілю), у 8% лікарів тривалість прийому одного пацієнта перевищує 45 хвилин (огляд новонародженого; первинний прийом у поліклініці; прийом провідним спеціалістом, до якого пацієнт приходить як до останньої інстанції). При наданні консультативної допомоги вдома у пацієнта середня тривалість консультації становить 45–60 хвилин, а якщо враховувати час, витрачений на дорогу до дому хворого, — 75–135 хвилин.

Крім того, до безпосереднього прийому пацієнтів додаються години для роботи з документами та адміністративними справами (заповнення електронної документації, надання телефонної консультації пацієнту на долікарняному етапі тощо).

Особливу увагу приділяють зворотному зв’язку: телефонному моніторингу стану пацієнтів, відповідям на запитання, що виникають під час лікування чи ведення здорової дитини. Сумарний час, витрачений лікарями на цей вид діяльності, становить близько 4–6 годин на тиждень. Ці години, як правило, вони виділяють з особистого часу, і їх роботодавець не оплачує.

Читайте: "Iнфекційна безпека медичного персоналу: розробляємо план заходів"

Організація відпочинку

Відпочинок є тим чинником, який безпосередньо впливає на працездатність, ефективність лікарів та їхнє бажання працювати в цілому.

Лікарі приватних клінік надають перевагу закордонним подорожам, відвіданню визначних місць, подорожам на автомобілі та кемпінгу. Вони обирають відпочинок «все включено» з мінімальними витратами на облаштування побуту та екскурсії.

На запитання щодо того, чим займаються лікарі у вільний час (якщо, звісно, він у них буває?), є топ­п’ятірка відповідей: перегляд телепередач, читання, культурне життя, шопінг та кулінарія.

Майже чверті опитаних лікарів приватних клінік подобається «подорожувати» всесвітньою павутиною. Вони є досвідченими користувачами інтернету: лікарі старшого віку користуються ним з такою ж частотою, як і їхні молоді колеги. Всі лікарі є активними користувачами соціальних мереж.

Понад половину опитаних лікарів відвідують театральні прем’єри, концерти відомих виконавців. З музичних смаків — лаунж, джаз, рок. Небагато лікарів є прихильниками оперного мистецтва та балету, проте саме вони найчастіше відвідують концерти провідних виконавців та прем’єри.

Читайте: "Які медичні рукавички обрати для роботи?"

Стан здоров’я лікарів та рівень їх фізичної активності

У здоровому тілі — здоровий дух! Стан здоров’я лікарів є надзвичайно важливим не лише для них самих, а й для їхніх пацієнтів. Від самопочуття медпрацівника залежить його настрій,  ефективність роботи та задоволення від професійної діяльності. Лікарі, яким було запропоновано оцінити стан свого здоров’я за п’ятибальною шкалою (1 — найгірший стан здоров’я, 5 — найкращий), оцінили його в середньому на 4,0 бали, при цьому лікарі віком 45–50 років виявилися найздоровішими (4,3 бали), а 35­річні лікарі мають дещо гірший стан здоров’я (4,0 бали).

Серед найбільш розповсюджених ознак нездоров’я лікарі виокремлюють підвищену втомлюваність, головний біль, надлишкову вагу чи її швидкий набір, хронічне недосипання, гіпоглікемію, нервозність, поганий сон, безсоння; ознаки депресії були виявлені лише у 5% опитаних. Стосовно застудних захворювань — ГРВІ, захворювань верхніх та нижніх дихальних шляхів, то вони трапляються рідко, близько 1,4 випадки на 10 лікарів на сезон. Середня тривалість хвороби становить 2,6 дні. Варто зазначити, що частота видачі лікарняного листа лікарям приватних клінік є низькою.

Що старшими стають лікарі, то менше (або то з меншою тривалістю) вони займаються спортом. Майже половина лікарів віком від 30 до 40 років займається спортом 2­3 рази на тиждень, чверть з опитаних лікарів старше 45 років займається спортом 1­2 рази на місяць. Найпопулярнішими видами фізичної активності є тренажери (45%), пілатес та аеробіка (63%), силові вправи (12%), йога (10%), а 20% опитаних пробували свої сили у заняттях танцями.

Читайте: "Спілкування медсестер з важкохворими пацієнтами"

Організація робочого процесу

Періодично у лікарів приватних клінік виникають проблеми через організацію робочого місця, коли треба поділитися кабінетом з новим «світилом медицини», особливо у представників тих спеціальностей, в яких територіальні межі діяльності та рамки допустимого визначені нечітко. Ясна річ, що ефективність лікаря, якого постійно відволікають чи дратують чинники на  робочому місці, буде знижуватися.

Принципи корпоративної культури, з якими лікар знайомиться при прийомі на роботу, не завжди відповідають його власним цінностям і можуть частково чи повністю ігноруватися ним у подальшій роботі в клініці. Це унеможливлює продовження співпраці лікаря та керівництва клініки і часто стає причиною звільнення.

Типові помилки, що знижують ефективність лікаря та якість його роботи

Інколи виникають ситуації, коли лікарі припиняють виконувати затверджені локальні протоколи діагностики та лікування нозологічних форм захворювань, підмінюючи їх напрацьованими шаблонами, застарілими схемами лікування, рекламними проектами чи науковими напрацюваннями вітчизняних або закордонних колег, що неадаптовані до практичної охорони здоров’я та не можуть використовуватися як стандарт, наприклад, збільшення дози антибіотика у порівнянні з тією, яка рекомендується в інструкції, призначення комплексного обстеження, діагностична цінність якого є сумнівною.

Призначення біологічно активних добавок, використання гомеопатичних препаратів у гострий період перебігу хвороби, часте проведення або ж навпаки відсутність рекомендування повторного огляду при зміні загального стану пацієнта призводять до зниження якості роботи і як наслідок –  появи негативних відгуків про клініку та втрати постійного припливу пацієнтів.

Причиною звільнення лікарів часто буває і неетична поведінка — суперництво через обмежену кількість пацієнтів (особливо, коли йдеться про становлення лікаря приватної клініки). При цьому, звісно, лікар приймає більше пацієнтів, але такий прогрес зумовлений лише його бажанням отримати великий гонорар. Спеціалісти вузького профілю «відвойовують» сферу відповідальності і долю фінансової чи професійної підтримки у лікарів загальної практики. Лікування пацієнта зі специфічною патологією чи того, чиє захворювання одночасно стосується декількох лікарських спеціальностей, зазвичай потребує консультативної підтримки, що призводить до додаткових матеріальних витрат клієнта чи страхової компанії і не завжди сприймається як необхідність. Описані недоліки професійної діяльності лікарів породжують запитання: яким же повинен бути хороший лікар приватної клініки?

Читайте: "Інфекційний контроль у лікувально-профілактичних закладах України"

Від чого залежить ефективність роботи лікаря?

Опитування пацієнтів однієї з київських клінік дало змогу створити узагальнений образ лікаря приватної клініки. Було виокремлено 10 найважливіших рис лікаря (у відсотках від загальної кількості пацієнтів, які голосували; голосування давало змогу обирати кілька рис одночасно), серед яких: розум — 74; уважність — 57; захоплення роботою — 52; чуйність, тактовність, терплячість — 49; почуття обов’язку — 45; спокійність — 40; серйозність — 38; почуття гумору — 38. А з точки зору головного лікаря, директора приватної клініки лікар повинен бути індивідуальністю, прихильником та носієм принципів корпоративної культури — взаємоповаги, командної роботи, особистої відповідальності, чесності, новаторства, довіри, відкритого спілкування, набуття та подальшого розвитку професійних навиків і знань; має дотримуватися норм особистої та професійної поведінки, бути лояльним до роботодавця.

Його робота має бути послідовним нарощуванням потужності, професійної та особистісної, від невизначеності — коли розв’язуються завдання сьогодення (прийняти пацієнта, заробити бонус, витратити кошти на їжу чи сплатити за комунальні послуги), через пробудження — коли виникає потреба вкласти зароблені гроші у своє майбутнє, до просвітлення — коли з’являється чітка потреба працювати в команді однодумців, зникає оборонна позиція та бажання плести інтриги, і, зрештою, до визнання та мудрості — коли фахівець занурюється у тонкощі якісної роботи, генерує ідеї для поліпшення роботи загалу, безпомилково та впевнено виконує свою місію.

Достеменно відомо, що різницю між хорошим та поганим лікарем  та низькою чи високою ефективністю його роботи створює не обладнання кабінету чи дислокація клініки. Ця різниця — у ставленні до роботи та людей, що оточують.