Під ротацією дезінфікуючих засобів розуміють періодичне заміщення використовуваних дезінфектантів. Її здійснюють, щоб запобігати виникненню стійкості мікроорганізмів до дії дезінфікуючих засобів та, як наслідок, поширенню внутрішньолікарняних інфекцій. Розглянемо детальніше, у чому полягає завдання ротації дезінфікуючих засобів.
Стійкість до дезінфікуючих засобів як причина
поширення внутрішньолікарняних інфекцій
Однією з основних причин поширення внутрішньолікарняних інфекцій є набуття штамами мікроорганізмів резистентності до антибіотиків і дезінфікуючих засобів, тобто виникнення госпітальних штамів.
Стійкість мікроорганізмів до дезінфектантів та антисептиків може бути природною і придбаною. У випадку придбаної резистентності може допомогти знання причин її появи:
- зменшення концентрації робочого розчину дезінфікуючого засобу;
- тривале застосування дезінфектантів однієї групи або одних і тих самих дезінфектантів та антисептиків;
- скорочення тривалості експозиції;
- висока інтенсивність і обсяг медичної допомоги, постійна присутність джерел інфекції при первинному прийомі та інше.
Стійкість до дезінфікуючих засобів формується повільніше, ніж до антибіотиків, питома вага стійких штамів залишається довгостроково низькою. Однак іноді ріст стійкості може набувати вибухового характеру. Механізми цього процесу вивчені недостатньо, але вважається, що причиною може бути тривале застосування однакових дезінфектантів.
Найшвидше у мікроорганізмів формується стійкість до поверхнево-активних речовин. Багато дослідників відмічає високу стійкість до хлоровмісних засобів за умови їхнього тривалого застосування.
Мікроорганізми розрізняються за здатністю формувати резистентність. За даними вибіркових досліджень у стафілококів питома вага стійких штамів до хлораміну становить від 30 до 58%, до фенолу — до 77%, хлоргексидину — від 10 до 20%.
Псевдомонади стійкі до хлораміну (до 71%), діоксидину (до 13,1%). Ентеробактерії характеризуються високою стійкістю до хлораміну (до 74%), хлоргексидину (до 95%). У низці досліджень зазначається низький рівень стійкості до йодопірину. Є дані про стійкість до дезінфектантів і антисептиків не тільки умовно-патогенних, а й патогенних мікроорганізмів.
Серед п’яти сероварів сальмонел (S. typhimurium, S. enteritidis, S. virchow, S. haifa, S. infantis) 24,3% виявилися стійкими до перекису водню, від 12,3 до 18% — до хлораміну. Також серед лікарняних штамів стафілококів і псевдомонад були виявлені штами, які є стійкими до 5−8 препаратів. Ентеробактерії частіше стійкі до одного препарату. При скороченні експозиції застосування виявляється стійкість у 54−89% штамів.
Стійкість штамів, виділених на різних поверхнях, варіюється, найбільшою вона виявилась на пластику і клейонці.
Щоб запобігти розвитку резистентності, дезінфектологи наполегливо рекомендують періодично проводити ротації використовуваних у закладі охорони здоров’я дезінфікуючих засобів. Заміщення варто проводити не рідше, ніж один раз на квартал. При цьому важливо не механічно обирати препарати з іншою назвою, а надавати перевагу засобам з іншим складом діючих речовин.
На практиці часто заміну дезінфектантів проводять неналежним чином, заміщуючи засіб дезінфектантом з тієї самої хімічної групи. Наприклад, у межах групи галогенів дезінфікуючий засіб «Дезактін» замінюють на «Хлорантоїн» чи «Неохлор»; у групі альдегідів «Корзолекс базік» — на «Корзолекс екстра» чи «Корзолекс плюс» тощо. Це стосується всіх основних груп дезінфікуючих засобів: гуанідінів, перекисів, спиртів, четвертинних амонієвих сполук, поверхнево-активних речовин, антисептиків для рук та інших. Очевидно, що таке заміщення не є повноцінною ротацією, тож ніяк не перешкоджатиме поширенню внутрішньолікарняних інфекцій.
Варто зазначити, що формування стійкості до дезінфектантів і антисептиків призводить до ще однієї серйозної проблеми — до можливості контамінації мікроорганізмами дезінфікуючих засобів, у результаті чого препарати стають чинниками передачі інфекції. Нерідко виявляється контамінованим розчин фурациліну, зокрема синьогнійною паличкою.
Заходи щодо запобігання виникненню стійкості
до дії дезінфікуючих засобів
Відповідно до постанови Головного державного санітарного лікаря України «Про застосування сучасних дезінфекційних та миючих засобів на об’єктах підвищеного ризику» від 19.08.2002 № 33 і з метою запобігання виникненню стійкості до дії дезінфікуючих засобів рекомендуємо:
- проводити щоквартальну ротацію дезінфікуючих засобів залежно від активно діючої речовини шляхом зміни груп препаратів;
- застосовувати тільки дозволені в Україні дезінфікуючі, антисептичні засоби у встановленому законодавством порядку та відповідно до норм регламентів на них, затверджених Міністерством охорони здоров’я України;
- обирати дезінфікуючі засоби відповідно до категорії приміщень закладу охорони здоров’я, вірогідності контамінації та видів мікроорганізмів на об’єктах лікарняного середовища;
- передбачити при проведенні щорічних конкурсів на закупівлю дезінфікуючих засобів наявність у заявника засобів різних груп, класів токсичності (особливо IV) для різних категорій приміщень та об’єктів закладу охорони здоров’я;
- погоджувати на початку року з територіальними установами Державної санітарно-епідеміологічної служби України перелік та кількість дезінфікуючих засобів, які плануються для використання у закладі.
Також для профілактики поширення внутрішньолікарняних інфекцій територіальні установи Державної санітарно-епідеміологічної служби України можуть проводити комплекси організаційно-розпорядчих заходів. Наприклад, семінари щодо актуальних питань використання дезінфікуючих засобів та запровадження системи їх ротації для голів комісій внутрішньолікарняних інфекцій і головних медичних сестер.
У той самий час недостатня кількість вітчизняних нормативно-правових документів щодо протидії поширенню внутрішньолікарняних інфекцій сприяла тому, що провідні заклади охорони здоров’я переймають досвід зарубіжних клінік. Дедалі популярнішою стає практика поліпшення матеріально-технічної бази централізованих стерилізаційних відділень та відмова від проведення стерилізації в окремих відділеннях.
Вибір дезінфікуючих засобів згідно
з Державним реєстром
У закладі охорони здоров’я мають застосовуватися виключно ті дезінфектанти, які внесено до Державного реєстру дезінфекційних засобів (далі — Реєстр).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційних засобів» від 03.07.2006 № 908 на сьогодні державну реєстрацію таких засобів за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи (далі — експертиза) проводить Державна санітарно-епідеміологічна служба України як центральний орган виконавчої влади для забезпечення реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Для проведення експертизи Головний державний санітарний лікар України затверджує стандартні методи і перелік біологічних тест-об’єктів для випробування специфічної активності засобів, порядок проведення випробувань засобів у практичних умовах та здійснення контролю за їх якістю.
Власне державній реєстрації (перереєстрації) підлягають засоби, призначені для:
- здійснення дезінфекційних заходів у осередках інфекційних хвороб, закладах охорони здоров’я, дошкільних навчальних закладах;
- «холодної» стерилізації виробів медичного та спеціального призначення;
- дезінфекції рук медичного персоналу;
- профілактичної дезінфекції житлових, виробничих, навчальних, санітарно-побутових та інших приміщень, будівель і споруд, об’єктів на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку та рекреаційних зонах, місцях для тимчасового проживання (готелі, кемпінги, гуртожитки тощо), на підприємствах торгівлі, громадського харчування, транспорті;
- промислової дезінфекції;
- миття і очищення в побуті та промисловості з дезінфекційними властивостями;
- дезінфекції повітря в приміщеннях, води (крім питної), промислових та побутових стоків;
- знищення переносників збудників інфекційних хвороб (інсектицидні);
- знищення синантропних комах у середовищі життєдіяльності людини;
- відлякування комах;
- знищення гризунів, які є джерелами та переносниками збудників інфекційних хвороб;
- достерилізаційного очищення виробів медичного призначення;
- контролю за якістю стерилізації та достерилізаційного очищення виробів медичного призначення.
Державна санітарно-епідеміологічна служба України щороку видає Реєстр та розміщує інформацію про внесені до нього зміни у засобах масової інформації. Перелік дозволених дезінфікуючих засобів можна переглянути на офіційному веб-сайті Державної санітарно-епідеміологічної служби України у розділі «Бази та Реєстри» (www.dsesu.gov.ua). Зверніть увагу, що на сайті Реєстр підлягає поновленню протягом 3 робочих днів після внесення змін.
Також інформація про результати проведення експертизи, державну реєстрацію (перереєстрацію) засобів і зміст Реєстру надається за письмовим зверненням фізичних та юридичних осіб протягом 10 робочих днів після його надходження.
Довідково:
Дезінфекційні заходи (дезінфекція, дезінсекція, дератизація) — заходи щодо знищення у середовищі життєдіяльності людини збудників інфекційних хвороб (дезінфекція) та їх переносників, наприклад комах (дезінсекція) і гризунів (дератизація).
Стаття 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»
від 06.04.2000 №1645III
Інфекційні хвороби — розлади здоров’я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Стаття 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»
від 06.04.2000 №1645III
Санітарнопротиепідемічні правила і норми — нормативно-правові акти (накази, інструкції, правила, положення тощо) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб.
Стаття 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»
від 06.04.2000 №1645III
