Для успішного лікування та швидкого видужання хворих необхідно, щоб у приміщеннях лікарні були створені сприятливі умови перебування: комфортна температура повітря, достатня освітленість, наявність вільного простору, шумоізоляція палат, добра вентиляція, зручні ліжка, спокійне оточення, можливість здорового відпочинку, раціональне і дієтичне харчування, якісне санітарногігієнічне обслуговування, достатнє озеленення довколишньої території, побутовий та психологічний комфорт. Важливим є створення санітарногігієнічних умов, спрямованих на запобігання внутрішньолікарняній інфекції, що є актуальним не лише для інфекційних, а й для хірургічних, педіатричних та інших відділень. Високого рівня гігієнічного забезпечення потребує впровадження методів діагностики та лікування, в яких використовують електронні мікроскопи, лазери, бароопераційні, фізіотерапевтичне устаткування, різноманітні полімерні матеріали, барвники тощо, що містять джерела іонізуючого випромінювання.
Читайте: "Медична сертифікація авіаційного персоналу"
Врахування гігієнічних вимог при проектуванні та облаштуванні приміщень медичного закладу сприяє створенню найліпших умов зовнішнього середовища для хворих, дотриманню лікувальноохоронного режиму, запобігає виникненню внутрішньолікарняних інфекцій, полегшує лікувальнопрофілактичну роботу медичного персоналу.
Організація та планування приміщень лікарні: тоді і тепер
Взявши за основу профілактичне спрямування та розроблену Миколою Олександровичем Семашком модель системи охорони здоров’я, за радянських часів у будівництві закладів охорони здоров’я керувалися насамперед санітарногігієнічними вимогами з урахуванням рельєфу місцевості, розташування дов
колишніх промислових підприємств, наближеності до місць проживання людей. Архітектурне рішення будівель і приміщень медичного призначення базувалося, як правило, на так званому «коридорному» принципі розташування приміщень лікарні. Незважаючи на те, що організації довколишньої території певна увага все ж приділялася, загалом зручність експлуатації з орієнтацією на «пересічного хворого» переважала над художньоестетичними якостями будівель, а потреби психологічного комфорту взагалі не бралися до уваги.
Сучасні ж вимоги до проектування та будівництва закладів охорони здоров’я враховують художні та естетичні показники, особливості організації зовнішнього та внутрішнього простору з урахуванням типових особливостей пацієнтів різних вікових категорій, з різною нозологією, здатністю до пересування та самообслуговування тощо. Важливим аспектом нині вбачається і така побудова закладу охорони здоров’я, яка сприяла б психологічному комфорту працівників та запобігала їхньому професійному вигорянню.
Читайте: "Профілактика внутрішньолікарняних інфекцій"
Останнім часом активно впроваджуються нові підходи до формування архітектурного середовища приміщень лікарні, спрямовані на забезпечення належної якості медичної допомоги та медичних послуг і гуманізацію. Інноваційність щодо проектування закладів охорони здоров’я полягає в урахуванні впливу навколишнього середовища на емоційний стан пацієнтів різних категорій та у формуванні гуманного, цілісного, ергономічного, психологічно комфортного, оздоровлювального архітектурного середовища завдяки єдиній методологічній забезпеченості процесу архітектурного проектування закладів охорони здоров’я на основі системного підходу.
Еволюція будівництва закладів охорони здоров’я віддзеркалює прагнення створити лікарню, архітектурнопросторове рішення якої найбільш оптимально відповідало б її функціональному призначенню. Протягом останніх 10 років у періодичній та науковій літературі все більш активно розглядають тему організації середовища життєдіяльності хворих у приміщеннях лікарні. Оптимізацію функціонування і розвитку інтегрованого архітектурного середовища закладів охорони здоров’я фахівці розглядають як міждисциплінарне завдання, розв’язання якого потребує використання системного та ергодизайнерського підходів. Архітектори вважають системне врахування ергодизайнерських вимог при формуванні архітектурного середовища закладів охорони здоров’я необхідною умовою комфортного перебування хворих.
Читайте: "Атестація лікарів у 2016 році: останні зміни законодавства"
Шляхи адаптації архітектурного середовища і приміщень лікарні до потреб пацієнтів
Нині як перспективний напрям розглядають створення потужних спеціалізованих медичних центрів, що використовують провідні технології та здатні надавати кваліфіковану медичну допомогу на сучасному рівні. Великого значення при проектуванні приміщень лікарні надають вимогам комфорту для хворих та медичного персоналу. При цьому висловлюється думка, що з огляду на високу технологічність сучасних закладів охорони здоров’я над їхніми проектами повинні працювати фахівці не лише з архітектурною, а й з медичною освітою.
Саме тому на зміну застарілій коридорній системі розташування приміщень в лікарнях і поліклініках, що побутувала в середині ХХ століття і на той час вважалася найліпшою, прийшла «трикутна концепція» архітектури сучасних лікувальних центрів, за якої палати розташовують рівновіддалено і в прямій видимості для медсестринського посту. Все більша увага приділяється інженерним комунікаціям, технологія прокладання яких між поверхами вважається більш перспективною, аніж їх вертикальне розташування, оскільки вона дає змогу більш раціонально та диференційовано планувати кожен поверх.
Збільшення пропускної здатності діагностичних служб і лікувальних відділень забезпечується за рахунок реалізації нових медичних інформаційноінтелектуальних технологій, що також потребує відповідних підходів до архітектурного планування простору закладів охорони здоров’я.
Розробка і впровадження лікувальнотехнологічних стандартів з ергономічно обгрунтованою послідовністю, обсягом і характером лікувальнодіагностичних заходів у закладах охорони здоров’я дають змогу створити умови, що сприяють зниженню кількості помилок в процесі діагностики та лікування.
Читайте: "Утилізація та знищення лікарських засобів - загальні правила та форми"
Архітектура приміщень медичного закладу
Термін «медичне архітектурне середовище» був введений та науково обгрунтуваний архітектором Світланою Валеріївною Боднею. Вона вважає, що поняття «медичне архітектурне сере
довище» об’єднує в собі довколишнє середовище закладу охорони здоров’я, матеріальні засоби медичного і допоміжного персоналу та пацієнтів (будівлі закладу охорони здоров’я), медичні знання і технології, засоби виробництва (медичне обладнання), системи інженерних, інформаційних і транспортних комунікацій та споруд.
Умовою комфортності медичного архітектурного середовища є забезпечення оптимального індивідуальнопсихологічного стану хворих, відповідних параметрів довколишнього середовища та його гігієнічних характеристик.
Серед напрямів формування медичного архітектурного середовища виділяють:
- аналіз ситуації;
- об’ємнопросторове рішення;
- архітектурнопланувальне рішення;
- інженернотехнічне та інформаційне забезпечення;
- організацію предметнопросторового середовища;
- ергономічність організації лікувального процесу і медичного устаткування;
- дизайн;
- екологічність.
При цьому застосовують принципи науковості, системності та комплексності, оптимальності, спеціалізації, об’єктивності, розвитку, зворотного зв’язку, адаптивності, спадкоємності тощо.
Читайте: "Ятрогенія: причини, наслідки, профілактика"
Принципи проектування предметно-просторового середовища закладів охорони здоров’я
Завданням організації зовнішньої об’ємної форми і приміщень лікарні є підбір художньопросторової організації лікувального процесу і життєдіяльності пацієнтів. Це, в свою чергу, окреслює комплекс завдань щодо організації внутрішньої просторової форми лікувальних приміщень, сукупності предметного наповнення тощо відповідно до особливостей конкретної лікувальної діяльності. Прагнення зробити середовище життєдіяльності пацієнтів комфортнішим реалізується у забезпеченні засобами архітектури та дизайну ефективного ергономічного лікувального процесу, функціональних зручностей, необхідних для життєдіяльності, та в естетичних перетвореннях цілісного внутрішнього та зовнішнього простору. При формуванні інтер’єру мають значення розміри приміщення, символіка форми, колір і освітлення.
Архітектурнодизайнерські засоби формування середовища мають враховувати особливості антропометрії і психофізіології пацієнтів. Засобами полегшення орієнтації пацієнтів у приміщеннях медичного закладу, що сприяють створенню його позитивного іміджу і забезпечують зручність користування, є:
- візуальні комунікації (вивіски, покажчики маршрутів руху, таблички тощо);
- модальності (сенсорні системи);
- ергономічні меблі;
- ергономічне медичне устаткування.
Вимогам ергономіки мають відповідати також акцентування входів, виділення рівнів, введення орієнтувальних знаків і орієнтувальних домінант в приміщеннях лікарні. Завдяки дизайнерському поєднанню світла, кольору, фактури, звуків, утилітарної і духовної складових, пропорційного співвідношення функціональності та краси можна створити комфортне предметнопросторове середовище закладів охорони здоров’я з огляду на їхнє призначення.
Читайте: "Програма «Доступні ліки» – інформація для лікарів від МОЗ"
Істотне значення для проектування споруд медичного призначення має ергодизайн — комплексна науковопрактична діяльність з формування архітектурного середовища та його елементів, що реалізує вимоги і рекомендації ергономіки та дизайну. Предметом ергодизайну як наукового напряму є динамічна топологія і геометрія предметнопросторового середовища в закладі охорони здоров’я, а практичним результатом — об’єднання дизайну й ергономіки та розробка нових принципів і методів проектування предметнопросторового середовища закладів охорони здоров’я з урахуванням наявного психофізіологічного стану пацієнтів, лікувальнодіагностичних та реабілітаційнопрофілактичних завдань.
Системи забудови лікарняних комплексів
В системі охорони здоров’я України функціонують різні типи закладів охорони здоров’я: амбулаторії (поліклініки, лікарські амбулаторії, поліклініки медикосанітарних частин, районних і обласних лікарень, диспансери, станції швидкої медичної допомоги, консультативнодіагностичні центри, фельдшерськоакушерські пункти) та стаціонари (лікарні, клініки, госпіталі, санаторії). Заклади охорони здоров’я обох типів нерідко об’єднуються у лікарняні комплекси.
Існує чотири основні системи забудови лікарняних комплексів:
- децентралізована;
- централізована;
- змішана;
- централізованоблочна.
Децентралізована система забудови
При децентралізованій, або павільйонній, системі забудови заклад охорони здоров’я складається з низки окремих, порівняно невеликих, малоповерхових корпусів (павільйонів), в яких розміщуються різні за профілем лікувальні відділення. Слід зазначити, що перевагою цієї системи є добра ізоляція відділень лікарні одне від одного, що, у свою чергу, полегшує дотримання лікувальноохоронного режиму і запобігає виникненню внутрішньолікарняних інфекцій.
Читайте: "Посадова інструкція лікаря загальної практики - сімейної медицини"
Централізована система забудови
Заклад охорони здоров’я з централізованою системою забудови розташовується в одній багатоповерховій споруді, при цьому здешевлюється будівництво і полегшується експлуатація санітарнотехнічних служб, скорочуються шляхи пересування хворих і медичного персоналу від окремих відділень до діагностичних і фізіотерапевтичних кабінетів.
Змішана система забудови
В одному головному корпусі лікарні зі змішаною системою забудови розташовуються загальносоматичні відділення, лікувальнодіагностичні кабінети, лабораторії, централізована приймальня тощо. Разом із тим, в окремих будинках розміщуються поліклініка, інфекційне та пологове відділення, секційна і господарські служби. Ця система поєднує позитивні якості децентралізованої та централізованої систем.
Централізованоблочна система забудови
Однак найбільш розповсюдженою є централізованоблочна система, за якої лікарня має декілька корпусів (терапевтичний, хірургічний тощо), об’єднаних між собою. За такої побудови ліпше використовуються переваги централізованої системи будівництва. За допомогою підземних, наземних або поверхових переходів на каталках перевозять хворих, пересувну лікувальнодіагностичну апаратуру і різноманітні вантажі, що дає змогу більш ефективно використовувати можливості закладу охорони здоров’я.
