Специфіка роботи головної медичної сестри протитуберкульозного закладу охорони здоров’я пов’язана з діагностикою захворювання, особливостями диспансерного нагляду за хворими та контролем за роботою медичного персоналу щодо виконання призначеного лікування.
Левову частку зусиль головна медична сестра докладає для організації профілактичних заходів, щоб не допустити поширення інфекції, яка передається повітряно-крапельним шляхом, на території закладу охорони здоров’я. Стосуються ці заходи також захисту медичного персоналу від професійного зараження.
Як набрати бали до атестації 2020
Можна виділити такі особливі аспекти діяльності головної медичної сестри протитуберкульозного закладу охорони здоров’я:
- організація збору мокротиння для лабораторного дослідження;
- організація прийому ліків хворими на туберкульоз під контролем медичних працівників (контрольоване лікування);
- проведення занять з особливостей комунікації між медичною сестрою та пацієнтом;
- запобігання професійному зараженню медичного персоналу;
- вжиття заходів щодо інфекційного контролю;
- дотримання конфіденційності.
Зупинимося детальніше на окремих з наведених пунктів, щоб комплексно оцінити складність посадових обов’язків та ступінь відповідальності головної медичної сестри протитуберкульозного закладу охорони здоров’я.
Організація збору мокротиння для лабораторного дослідження
При організації збору мокротиння для лабораторного дослідження головна медична сестра керується наказом МОЗ «Про затвердження Інструкції з бактеріологічної діагностики туберкульозної інфекції» від 06.02.2002 № 45.
Для того щоб одержати безпомилковий результат дослідження, важливо правильно організувати збір мокротиння.
Процедуру проводять:
- на відкритому повітрі на території закладу, де аерозолі, які містять мікобактерії туберкульозу, розсіюються і збудники туберкульозу гинуть під впливом прямого сонячного світла;
- на веранді;
- в спеціально обладнаному приміщенні.
Стороннім особам заборонено бути присутніми при взятті зразків біологічних матеріалів.
Читайте: "Діловодство у медичному закладі: організовуємо роботу Служби"
Якщо не можливо організувати процедуру на відкритій території, потрібно особливо уважно поставитися до вибору приміщення. Головна медична сестра має простежити, щоб у кімнаті для забору мокротиння були:
- припливно-витяжна вентиляція;
- УФ-опромінювачі в кількості, що відповідає об’єму приміщення ;
- скляна перегородка між робочим місцем медичної сестри та місцем безпосереднього перебування пацієнта на момент збору мокротиння;
- достатня кількість дезінфектантів, антисептиків та посудин для їх використання;
- холодильник для зберігання зразків мокротиння;
- одноразові стерильні контейнери для збору мокротиння;
- бланки медичної документації встановленого зразка;
- два контейнери для транспортування зразків мокротиння до лабораторії;
- окремий промаркований інвентар для прибирання.
Щоб захистити себе від професійного зараження, медичний персонал, який працює в кабінеті збору мокротиння, має використовувати спеціальні респіратори з HEPA-фільтрами, гумові рукавички, окремий халат, шапочку, медичне взуття та гумовий фартух.
Поточне прибирання приміщення для збору мокротиння проводиться щоденно після закінчення роботи з обов’язковим ультрафіолетовим опромінюванням приміщення. Генеральне прибирання має відбуватися щонайменше один раз на тиждень.
Організація прийому ліків хворими (контрольоване лікування)
Щоб запобігти розвитку стійких до протитуберкульозних препаратів форм мікобактерій туберкульозу, пацієнти мають вчасно отримувати призначені лікарем препарати та проходити відповідні процедури.
Лікування туберкульозу — процес тривалий, з обов’язковим прийомом хіміопрепаратів строком не менше 6 місяців. Переривання етапу лікування недопустиме, адже організм стає стійким до дії призначених лікарських засобів. Це, своєю чергою, значно збільшує строки перебування у закладі охорони здоров’я (до 24 місяців), призводить до подорожчання курсу хіміотерапії в десятки разів та ставить під сумнів можливість подолати хворобу.
Лікування туберкульозу складається з прийому не менш як 4-5 протитуберкульозних препаратів. Молодші спеціалісти з медичною освітою мають простежити, щоб пацієнт прийняв призначений комплекс лікарських засобів саме у визначений час.
Оскільки протитуберкульозні препарати закуповує централізовано МОЗ за кошти державного бюджету, міжнародних та вітчизняних благодійних фондів, вони підлягають суворому обліку та звітності щодо їх використання.
З цих причин в протитуберкульозних закладах охорони здоров’я хворі приймають призначені ліки лише в присутності медичного працівника, особливо в інтенсивну фазу лікування. Препарати медична сестра видає безпосередньо кожному пацієнту в призначений час, про що зазначається в листку призначення та спеціальній обліковій формі. Представник медсестринського персоналу має проконтролювати, щоб хворий прийняв ліки від туберкульозу у його присутності, а не забрав із собою у палату.
Проведення занять для медичних сестер
Особливе значення в протитуберкульозному закладі охорони здоров’я приділяється вмінню медичних сестер спілкуватися з пацієнтами, більшість з яких за своїм соціальним становищем та культурним рівнем відрізняються від відвідувачів закладів інших профілів.
Оскільки туберкульоз — це соціальна хвороба, від неї насамперед страждають соціально незахищені верстви населення. Контингент хворих на цю хворобу досить складний. Значний відсоток пацієнтів становлять особи:
- з асоціальною поведінкою;
- які страждають на хронічний алкоголізм та наркоманію;
- без визначеного місця проживання;
- що звільнилися з місць позбавлення волі.
Окрему, досить велику групу (до 26%) становлять пацієнти з ко-інфекцією туберкульоз/ВІЛ.
Стаціонарне лікування триває не менше 2 місяців (а в деяких випадках — значно довше), і на кожному його етапі потрібен особливий підхід до пацієнта.
Зокрема, медична сестра повинна знати, як звертатися, переконувати, заспокоювати хворого при його першому звертанні до спеціалістів закладу охорони здоров’я, при госпіталізації в туберкульозний стаціонар, після двох місяців стаціонарного лікування та на етапі підтримувальної фази, що допомагає закріпити ефект від дії препаратів та не допустити рецидиву.
Отже, на першому етапі, тобто з моменту встановлення діагнозу, пацієнт має одержати основну інформацію про:
- збудник туберкульозу;
- шляхи розповсюдження інфекції;
- необхідність обов’язкового обстеження членів сім’ї та проведення дезінфекції вдома у хворого, щоб знищити осередок інфекції та запобігти її поширенню.
Медична сестра при кожному спілкуванні з хворим має наголошувати на необхідності його подальшого лікування, важливості дотримання режиму прийому ліків, інформувати про можливу побічну дію (протитуберкульозні препарати її мають). Вся інформація надається пацієнту в доступній для нього формі, тобто пояснюється незрозуміла медична термінологія, мета прийому тих чи тих препаратів, проведення процедур та перераховуються можливі наслідки при відмові від них.
