Згідно з підрозділом «Загальні професії медичних працівників закладів та установ охорони здоров’я, соціального захисту населення та освіти» розділу ХVІІ «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290 (додаток 2 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р. № 679), лікарі, молодші спеціалісти з медичною освітою закладів та установ охорони здоров’я, освіти та соціального забезпечення мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів (поз. 132 і 133).
Отже лікарі-педіатри дільничні та сестри медичні дільничні також мають право на таку відпустку.
Статтею 8 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР передбачено, що конкретна тривалість таких відпусток встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Згідно з Порядком застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 р. № 16 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 січня 1998 р. за № 58/2498 (із змінами, затвердженими наказом Мінпраці від 4 червня 2003 р. № 150), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.
У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників певного виробництва, цеху, професії або посади.
