Згідно зі статтею 7 Закону «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі — Закон про пенсійне забезпечення) пенсія за вислугу років призначається при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону про пенсійне забезпечення право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров’я за наявності спеціального стажу роботи від 25 років за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку особи. Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі — Перелік № 909).
Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених Переліком № 909, дає право на пенсію за вислугу років незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Конкретні ж посади та заклади охорони здоров’я затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я» від 28.10.2002 № 385 (далі — Наказ № 385).
Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 № 2801-XII (далі — Основи законодавства про охорону здоров’я) закладом охорони здоров’я є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників. Тобто законодавством визначено, що організаційно-правова форма приватного підприємства, основним завданням якого є забезпечення медичного обслуговування населення, в порядку, визначеному законом, не змінює його статусу або статусу його відокремленого структурного підрозділу як закладу охорони здоров’я.
Крім того, отримання ліцензії на проведення медичної практики будь-яким закладом охорони здоров’я здійснюється відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.02.2011 № 49. Цей нормативний документ містить спеціальні вимоги до суб’єктів господарювання, що провадять медичну практику, серед яких і забезпечення проведення акредитації закладу охорони здоров’я у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
При цьому процедура акредитації закладу передбачена і статтею 16 Основ законодавства про охорону здоров’я, а Порядок акредитації закладу охорони здоров’я, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 № 765 (далі — Порядок № 765), визначає її як обов’язкову для всіх закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності.
Необхідно звернути увагу на те, що відсутність у закладу охорони здоров’я акредитації можлива, оскільки Порядком № 765 визначено, що перша акредитація закладу проводиться через два роки від початку провадження діяльності з медичної практики. Відповідно, відсутність у приватного підприємства, що провадить на підставі ліцензії медичну практику, акредитаційного сертифіката не позбавляє його статусу закладу охорони здоров’я.
Отже, робота медичного працівника у закладі, установі (незалежно від організаційно-правової форми та форми власності) на посадах, передбачених Переліком № 909 та Наказом № 385, не надає такій особі права одночасно отримувати і пенсію за вислугу років.
Одночасне отримання пенсії за вислугу років та робота на лікарській посаді або посадах середнього медичного персоналу можливі у випадку, якщо особа працевлаштувалася за наймом до підприємця — фізичної особи, що провадить господарську діяльність з медичної практики (без створення юридичної особи).
