Замісна підтримувальна терапія хворих з опіоїдною залежністю: вимоги МОЗ

Електронні трудові в запитаннях і відповідях

Установи виконання покарань та приватні лікарні отримали право проводити замісну підтримувальну терапію хворих з опіоїдною залежністю. Така норма вступила в дію 29 січня 2021 року з моменту, коли набрав чинності наказ МОЗ від 16.11.2020 № 2630, який вніс відповідні зміни до наказу МОЗ «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю» від 27.03.2012 № 200. 

Замісна підтримувальна терапія (ЗПТ) — це метод лікування осіб з опіоїдною залежністю.

Наказ № 2630 зняв бар’єр для проведення ЗПТ у місцях позбавлення волі й установив право проводити таку процедуру у в’язничних лікарнях, медчастинах СІЗО тощо. Натомість пацієнти приватних закладів охорони здоров’я отримали змогу самостійно обирати установу, в якій лікуватимуться.

Усі заклади охорони здоров’я, включно з приватними, зобов’язані подавати звітність про надані послуги до структурних підрозділів із питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. У такий спосіб держава фіксуватиме дійсне охоплення лікуванням у країні та володітиме повними статистичними даними щодо кількості людей, які отримують ЗПТ.

✅✅✅ Профілактичний наркологічний огляд

✎ На офіційному сайті Центру громадського здоров’я регулярно оновлюють інформацію про:

• вільні курси у програмі ЗПТ
• інформацію про осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, які отримують замісну підтримувальну терапію

Інформація про пацієнтів, які отримують ЗПТ

Ліцензування у сфері обігу підконтрольних речовин — навчальна програма

Ліцензійні умови. Документообіг. Перевірки Держлікслужби — 2021. Кримінальна відповідальність

Пройти вступний тест

Які лікарі мають право проводити замісну підтримувальну терапію

Які ще зміни затвердив Наказ № 2630? Наказ № 2630 скасовує застарілі положення про кабінет ЗПТ, оскільки таке лікування можна надавати не лише в окремому кабінеті ЗПТ. Тепер проводити ЗПТ має право лікар, що здобув кваліфікацію нарколога або психіатра, або лікар іншої кваліфікації, який пройшов відповідний курс тематичного удосконалення. А от рішення про початок ЗПТ може приймати як лікар-нарколог, так і лікар-психіатр. Як бачимо, більша кількість спеціалістів, які призначатимуть ЗПТ, сприятиме розширенню програми.

Також Наказ № 2630 спростив маршрут пацієнта завдяки тому, що встановив норму, за якої будь-який лікар, що пройшов курс тематичного удосконалення, має право не просто вести пацієнта після відповідного призначення та підбору дози, а й призначати дози і проводити індукцію одразу після призначення ЗПТ.

Які вимоги до частоти тестування пацієнтів на ПАР

Наказ № 2630 спростив критерії щодо переведення пацієнтів на самостійний прийом препаратів. Якщо пацієнт стабільний та/або проживає в територіальній віддаленості від місця щоденного отримання послуг ЗПТ, лікар має право перевести такого хворого на самостійний прийом уже через три місяці. Так, пацієнт має змогу власноруч отримати препарати ЗПТ раз на 10 днів. Завдяки гнучким умовам лікування програма ЗПТ стає більш привабливою та доступною для пацієнтів, а також сприяє їх ресоціалізації.

Окрім цього, Наказ № 2630 впроваджує диференційований підхід до тестування пацієнтів на вживання психоактивних речовин (ПАР). Частота такої процедури залежить від строку перебування в програмі:

• раз на три місяці або частіше (за рішенням лікаря) — для пацієнтів, які отримують ЗПТ до року
• раз на шість місяців або частіше (за рішенням лікаря) — для пацієнтів, які отримують ЗПТ від одного до двох років

NB! Частоту тестувань на ПАР для хворих з опіоїдною залежністю, які отримують ЗПТ більше двох років, лікар визначає щодо кожного пацієнта індивідуально.

Отже, Наказ № 2630 не лише розширив доступ до ЗПТ завдяки тому, що надав право приватним ЗОЗ та установам виконання покарань лікувати хворих з опіоїдною залежністю, а й оптимізував підходи проведення такої процедури.