Наказ МОЗ України «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності...

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАКАЗ
 

05.06.2012                                                                                                            № 420

Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-­соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків
 

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
16 серпня 2012 р. за № 1387/21699

Відповідно до статті 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», статті 30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», абзацу першого підпункту 1 пункту 11 Положення про медико­с-оціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, та з метою приведення у відповідність до чинного законодавства

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок встановлення медико-­соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків, та Критерії встановлення медико-­соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків (додаються).

2. Визнати такими, що втратили чинність, наказ МОЗ України від 22 листопада 1995 року № 212 «Про затвердження Порядку встановлення медико-­соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 березня 1996 року за № 136/1161, та наказ МОЗ України від 05 серпня 1998 року № 238 «Про затвердження Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках, особливостей працевлаштування хворих та інвалідів та внесення змін і доповнень до Порядку встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 22.11.95 № 212», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14 жовтня 1998 року за № 652/3092.

3. Міністру охорони здоров’я АР Крим, начальникам головних управлінь (управлінь) охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій взяти до відома і керівництва ці Порядок та Критерії.

4. Начальнику Відділу медико-­соціальної експертизи (Марунич В. В.):

4.1. Забезпечити подання цього наказу у встановленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4.2. Встановити постійний контроль за застосуванням медико-­соціальними експертними комісіями Порядку та Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків.

5. Наказ набирає чинності з дня офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Міністра Моісеєнко Р. О.

Віце-­прем’єр-­міністр України — Міністр охорони здоров’я  Р. В. БОГАТИРЬОВА

ПОГОДЖЕНО:   

Директор виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України      В. АКОПЯН

Керівник Спільного представницького
органу всеукраїнських профспілок
та профспілкових об’єднань         Ю. М. КУЛИК

Перший заступник Голови Спільного
представницького органу сторони роботодавців
на національному рівні О. МІРОШНИЧЕНКО

Віце-­прем’єр-­міністр України —
Міністр соціальної політики України С. ТІГІПКО

Виконавчий директор
Національної Асамблеї інвалідів України Н. СКРИПКА

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства охорони здоров’я України
05.06.2012 № 420

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
16 серпня 2012 р. за № 1387/21699

Порядок
встановлення медико-­соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків

I. Загальні положення

1.1. Цей Порядок регулює механізм встановлення медико-­соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків.

1.2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

• кваліфікація — рівень підготовленості, майстерності, ступінь готовності до виконання праці за визначеною спеціальністю чи посадою, що визначається розрядом, класом чи іншими атестаційними категоріями;
• обмеження життєдіяльності — помірно виражена, виражена або значно виражена втрата особою внаслідок захворювання, травми (її наслідків) або вроджених вад здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності нарівні з іншими громадянами;
• основна професія — це професія, що безпосередньо передувала трудовому каліцтву чи професійному захворюванню чи та, в якій досягнута найвища кваліфікація (найвища заробітна плата), а для осіб некваліфікованої праці — та, що виконувалась тривалий час;
• професійна працездатність — здатність даного працівника до роботи за своєю професією (фахом) і кваліфікацією чи за іншою адекватною їй професією (фахом);
• професія — це рід трудової діяльності людини, яка володіє комплексом спеціальних знань, практичних навичок, одержаних шляхом спеціальної освіти, навчання чи досвіду, які дають можливість здійснювати роботу в певній сфері виробництва;
• фах (спеціальність) — це вид професійної діяльності, яка удосконалена шляхом спеціальної підготовки.

Інші терміни у цьому Порядку вживаються у значеннях, наведених в Законах України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

1.3. Обов’язки медико-­соціальних експертних комісій (далі — МСЕК) визначені Положенням про медико­с-оціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317.

1.4. Медико-­соціальна експертиза потерпілого здійснюється МСЕК у складі комісії відповідно до пункту 10 Положення про медико­с-оціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, за наявності:

• акта про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-­1, наведеною в додатку 4 до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі — Порядок);
• акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-­4, наведеною в додатку 17 до Порядку; медичного висновку лікарсько-­експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-­профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання за формою, наведеною в додатку 16 до Порядку;
• направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі — Фонд), суду чи прокуратури;
• направлення закладу охорони здоров’я, за формою № 088/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі — форма № 088/о).

1.5. За наявності у потерпілого наслідків однієї травми чи професійного захворювання ступінь втрати професійної працездатності у відсотках визначається залежно від тяжкості, але не нижче першого значення, наведеного у Критеріях встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків, затверд­жених цим наказом.

1.6. При встановленні втрати професійної працездатності у відсотках і потреби у додаткових видах допомоги МСЕК виходить тільки з наслідків виробничої травми або професійного захворювання та пов’язаних з ними станів.

1.7. Якщо травма пов’язана з виробництвом чи професійним захворюванням, що погіршили перебіг захворювання, на яке потерпілий страждав раніше, ступінь втрати професійної працездатності визначається, виходячи із спричинених ними порушень функцій організму з урахуванням тих, що були раніше.

1.8. Ступінь втрати професійної працездатності при повторних нещасних випадках на виробництві або нових професійних захворюваннях визначається за наслідками кожного з них окремо, незалежно від того, виникли вони в період роботи в одного роботодавця чи різних роботодавців.

Це залежить від впливу наслідків трудових каліцтв чи професійних захворювань на здатність потерпілого виконувати професійну діяльність, що передувала повторному нещасному випадку або новому професійному захворюванню, з урахуванням
результатів реалізації індивідуальної програми реабілітації потерпілого щодо відновлення професійної працездатності в попередній професії, його професійних знань та вмінь і у підсумку не може перевищувати 100 відсотків.

1.9. За наявності у потерпілого наслідків, спричинених двома або більше травмами або професійними захворюваннями, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється:

• при I групі інвалідності — не вище 100%;
• при II групі інвалідності — не вище 85%;
• при III групі інвалідності — не вище 65%.

У випадках невизнання потерпілого інвалідом сумарний відсоток втрати професійної працездатності не повинен перевищувати 40%.

II. Встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках

2.1. Ступінь втрати професійної працездатності у відсотках встановлюється, виходячи з наслідків ушкодження здоров’я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з урахуванням професійних здібностей, що є у потерпілого, клініко-­функціональних можливостей і важливих професійних якостей, які дозволяють продовжувати виконання роботи за попередньою професією до нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання. Враховуються зниження кваліфікації, зменшення обсягу виконуваної роботи та важкість праці в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах від 5 до 100 відсотків.

2.2. Основним принципом експертизи професійної працездатності потерпілого є сукупний аналіз таких критеріїв:

• клініко-­функціональних;
• характеру професійної діяльності (кваліфікації, якості і обсягу праці, здатності до його виконання);
• виду і ступеня обмеження життєдіяльності.

2.2.1. Клініко-­функціональні критерії включають:

• характер і важкість травми, професійного захворювання;
• особливості перебігу патологічного процесу, зумовленого нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням (регресуючий, прогресуючий, стабільний);
• характер (вид) порушень функцій організму; ступінь порушень функцій організму (значно виражений, виражений, помірний, легкий);
• клінічний і реабілітаційний прогнози;
• професійні здібності;
• клініко-­трудовий прогноз.

2.2.2. При визначенні ступеня втрати професійної працездатності у відсотках враховуються такі професійні чинники: здатність потерпілого після нещасного випадку на виробництві або виникнення професійного захворювання виконувати роботу в повному обсязі за попередньою професією, роботою, під час якої стався нещасний випадок або встановлено професійне захворювання (до нещасного випадку або професійного захворювання), чи іншою рівноцінною їй за кваліфікацією.

При втраті основної або іншої рівноцінної їй за кваліфікацією раніше освоєної професії визначається можливість використання залишкової професійної працездатності на іншій роботі нижчої кваліфікації в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах праці.

2.2.3. При визначенні ступеня втрати професійної працездатності у відсотках враховується вираженість порушень функцій організму потерпілого, що призводять до обмеження здатності до трудової діяльності та інших категорій життєдіяльності.

2.3. Група інвалідності при наслідках виробничої травми та професійному захворюванні встановлюється залежно від видів порушення функцій організму людини, критеріїв життєдіяльності відповідно до Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05 вересня 2011 року № 561, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033 (далі — Інструкція про встановлення груп інвалідності).

2.4. При виникненні у потерпілого від професійного захворювання або трудового каліцтва тяжчого загального захворювання, етіологічно не пов’язаного з ними, встановлюється тяжча група інвалідності, а причина інвалідності і відсотки втрати професійної працездатності залишаються попередні.

При виникненні у потерпілого внаслідок професійного захворювання або трудового каліцтва тяжчого захворювання, що етіологічно з ними пов’язане або є їх ускладненням, що підтверджене формою № 088/о закладу охорони здоров’я про поступовий розвиток ускладнень, група інвалідності та відсотки втрати професійної працездатності підвищуються як за наслідком професійного захворювання або трудового каліцтва.

2.5. При неможливості виконання роботи попередньої складності потерпілий переводиться на роботу меншої складності відповідно до видів робіт з оптимальним або допустимим фізичним, нервово-­емоційним навантаженням, що не містить протипоказань і відповідає клініко-­функціональним можливостям потерпілого для її виконання.

2.6. Потерпілому некваліфікованої фізичної праці ступінь втрати професійної працездатності встановлюється залежно від його клініко-­функціональних можливостей, фізичної здатності виконувати просту фізичну працю і пов’язаний з оцінкою класів умов праці за показником важкості праці.

2.7. Зміна професії потерпілого на виробництві проводиться на підставі виробничих показників щодо складності та обсягу його роботи у зв’язку з перенесеною травмою або професійним захворюванням.

2.8. Втрата професійної працездатності керівників різних рівнів управління, спеціалістів, фахівців творчих професій тощо, до діяльності яких застосовано нормування праці, визначається з урахуванням зменшення обсягу роботи, що виконується, її складності і напруженості, характеру посадових обов’язків.

2.9. Потерпілому на виробництві, який уперше звернувся до МСЕК, відсотки втрати професійної працездатності встановлюються з дати надходження документів до МСЕК, незалежно від дати встановлення факту виникнення професійного захворювання або трудового каліцтва.

2.10. Група інвалідності потерпілому внаслідок виробничої травми або професійного захворювання встановлюється безстроково у випадках, передбачених Інструкцією про встановлення груп інвалідності.

Ступінь втрати професійної працездатності потерпілому у відсотках встановлюється безстроково незалежно від віку у випадку анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, несприятливого прогнозу відновлення працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання зі стійким порушенням професійних здібностей.

2.11. Потреба потерпілих у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у лікуванні, медичній реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами та виробами медичного призначення, постільною та натільною білизною, постільними речами, гігієнічними виробами, перуками, санаторно-­курортним лікуванням, технічними та іншими засобами реабілітації (протези, ортези, ортопедичне взуття, палиці, милиці, коляски інвалідні, протипролежневі матраци та подушки тощо), окулярами, очним протезуванням, контактними лінзами, зубним протезуванням, спеціальним медичним доглядом, постійним стороннім доглядом, побутовим обслуговуванням, слуховими апаратами, додатковим харчуванням, та інших видах допомоги встановлюється на визначений термін, у тому числі особам пенсійного віку.

2.12. При встановленні ступеня втрати професійної працездатності потерпілого у відсотках визначається потреба його в медичній, соціальній та професійній реабілітації.

Рішення МСЕК щодо потреби потерпілого в медичній, соціальній та професійній реабілітації приймається з урахуванням реабілітаційного потенціалу та прогнозу, потенційних спроможностей і здатностей потерпілого здійснювати професійну, побутову та громадську діяльність і оформлюється у вигляді складання індивідуальної програми реабілітації (далі — ІПР) в результаті нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. У ІПР визначаються конкретні види, форми, обсяги необхідних реабілітаційних заходів і строки їх виконання, які не можуть бути меншими, ніж визначені Державною типовою програмою реабілітації інвалідів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2006 року № 1686.

Контроль за виконанням ІПР здійснюють МСЕК спільно з представниками Фонду.

2.13. Визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

2.13.1. Встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках здійснюється відповідно до принципів, наведених у пункті 2.2 цього розділу.

2.13.2. При повній втраті здатності потерпілого на виробництві до самообслуговування та потреби у постійному сторонньому догляді чи допомозі (I-­А чи I-­Б група інвалідності) встановлюються 85–100 відсотків втрати професійної працездатності.

2.13.3. При виражених порушеннях функцій організму, що призводять до значного обмеження життєдіяльності за умови збереження здатності до самообслуговування, та відсутності потреби в постійному сторонньому догляді чи допомозі (II група інвалідності) і можливості виконання професійної діяльності лише у спеціально створених виробничих умовах ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах 65–80 відсотків.

2.13.4. При помірно виражених порушеннях функцій організму (III група інвалідності), якщо потерпілий може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з вираженим зниженням кваліфікації або із зменшенням обсягу виконуваної роботи або якщо він втратив здатність продовжувати професійну діяльність внаслідок помірного порушення функцій організму, але може у звичайних виробничих умовах продовжувати професійну діяльність нижчої кваліфікації, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах 30–60 відсотків.

2.13.5. При невстановленні інвалідності потерпілому на виробництві, якщо він може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з помірним або незначним зниженням складності робіт, або із зменшенням обсягу виконуваної роботи, або при зміні умов праці, що призводять до зниження заробітку, або якщо виконання його професійної діяльності вимагає більшого навантаження, ніж раніше, відсотки втрати професійної працездатності не повинні перевищувати 25 відсотків, а при поєднанні декількох травм або професійних захворювань — 40 відсотків.

2.14. Строки повторного проведення медико-­соціальної експертизи МСЕК потерпілих та порядок оскарження їх рішень визначаються відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317.

Начальник Відділу медико-­соціальної експертизи В. В. МАРУНИЧ