30 червня — Всесвітній день боротьби зі сколіозом. Ознайомтеся з принципами діагностики та лікування хворих на сколіоз і використовуйте інформацію в роботі
Сколіоз — це захворювання усього організму, основним симптомом якого є викривлення хребта в трьох проєкціях: сагітальній, фронтальній та горизонтальній, латеральне відхилення хребта та його ротація в фронтальній площині.
7 відповідей на запитання про БПР у 2025 році
Існує й дещо інше визначення сколіозу, відповідно до якого захворювання розглядають як тривимірне викривлення хребта, для якого характерна ще й ротація хребців, з кутом деформації по Коббу, який перевищує 10 градусів.
Причини сколіозу
На сколіоз страждає близько 3% людей. Жінки хворіють частіше від чоловіків. Пік захворювання припадає на вік від 10-ти до 20-ти років. Ще одна особливість сколіозу полягає в тому, що у дівчаток захворювання прогресує швидше, натомість у хлопчиків захворювання прогресує впродовж тривалішого часу.
Найпоширенішим видом деформації хребта є ідіопатичний сколіоз (причина невідома). Цей вид сколіозу складає близько 80% від усіх випадків. Точна причина розвитку захворювання до цього часу остаточно не встановлена. Дослідження й досі продовжуються в декількох напрямках — визначають роль первинного м’язового розладу та дефект системи еластичних волокон в розвитку сколіозу.
Близько 20% усіх випадків складає набутий сколіоз. Серед причин, що провокують його розвиток, наступні:
- порушення обміну речовин — ключове значення має порушення обміну кальцію з розвитком остеопорозу;
- нейро-м’язові вади — міопатія, ДЦП, поліомієліт;
- синдроми, що ускладнюються сколіозом — наприклад, синдром Марфана;
- післяопіковий сколіоз з формування рубців.
Зверніть увагу! Хребет починає формуватись до третього тижня внутрішньоутробного розвитку. В цей час утворюється нервова трубка. До 7-го тижня хребці мають уже хрящову будову. До п’ятирічного віку формується до 90% діаметра хребтового каналу, а до десятирічного — близько 80% його висоти сидячи. Далі в підлітковому віці починається бурхливий ріст хребта. Тому ці періоди є важливими для формування хребта.
Ще однією причиною розвитку сколіозу розглядають спадковість. Дослідники припускають, що успадкування цього захворювання зчеплене з Х-хромосомою.
Люди зі сколіозом повинні підтримувати фізичну форму, щоб м’язи спини були міцними. Проте обирати вид спорту та рівень фізичних навантажень потрібно тільки після консультації з лікуючим лікарем. Рівень фізичної активності відрізняється в період до, під час та після лікування.
Історія вивчення сколіозу
Сколіозу як захворюванню уже близько 4 тис. років. Найдавніша згадка про лікування жінки з викривленим в трьох місцях хребтом Крішною датується 3500–1800 роками до н.е.
Долучився до вивчення сколіозу і Гіппократ. Зокрема, він описував різновиди викривлення хребта, причини цього явища. Лікував сколіоз «батько сучасної медицини» різноманітними маніпуляціями та тракцією хребта. Інший метод, який, за словами Гіппократа, іноді був корисним, називався сукусією. Пацієнта прив’язували до драбини донизу головою та скидали додолу з висоти. Хоча, щоправда, користувались цим методом переважно тодішні шарлатани від медицини.
Вперше бандаж для лікування сколіозу застосував Амбруаз Паре – «найвідоміший хірург епохи Відродження». Бандаж являв собою металевий корсет з великою кількістю отворів, що дозволяло зменшити його вагу. Паре визнавав, що такий метод є ефективним лише до моменту, поки пацієнт не досяг зрілості.
У 1800-х роках розпочалась ера хірургічного лікування хвороби. Приблизно в цей же час почали використовувати гіпсову пов’язку для корекції постави.
Справжнім проривом в лікуванні сколіозу стало винайдення в 1900-х роках спондилодезу – оперативного втручання, в ході якого хребцям, що розташовані поруч дозволяли зростись між собою та стати нерухомими. Вперше таку операцію провів Рассел Хіббс. Він же описав і методи реабілітації пацієнтів в післяопераційному періоді, де рекомендував використовувати гіпсові пов’язки.
Як надавати платну послугу «Чекап»
Класифікація сколіозу
Залежно вік віку пацієнта класифікація ідіопатичного сколіозу виділяє:
- дитячий ідіопатичний сколіоз (діагноз встановлюють, коли вік пацієнта від 0 до 2 р.) – переважає у хлопчиків; єдиний тип сколіозу при якому привалює лівий грудний малюнок кривої; досить часто зникає без лікування;
- ювенільний ідіопатичний сколіоз (діагноз встановлюють, коли вік пацієнта від 3 до 9 р.) – переважає правий малюнок вигину; хвороба має несприятливий перебіг, часто потребує оперативного втручання;
- підлітковий ідіопатичний сколіоз (діагноз встановлюють, коли вік пацієнта від 10 до 17 р.) – найпоширеніший тип сколіозу; чим більший вигин в меншому віці, тим вищий ризик прогресування захворювання;
- дорослий ідіопатичний сколіоз – діагноз виставлюють, коли вік пацієнта досяг 18 років.
Зверніть увагу! В переважній частині випадків сколіоз є ідіопатичним, тобто, не має відомої причини його виникнення. Захворювання не спричинено носінням важких шкільних рюкзаків чи чимось, що робили або не робили дитина чи батьки.
За формою викривлення хребта сколіоз поділяють на С-подібний та S-подібний.
Натепер для класифікації ідіопатичного сколіозу використовують класифікацію Ленке. Ця система включає три компоненти:
- тип кривої (1, 2, 3, 4, 5, 6) – базується на визначенні типу викривлення по рентгенограмі; визначають регіональні вигини, ідентифікують головний вигин та присвоюють відповідний числовий код;
- модифікатор поперекового відділу хребта (А, В або С) – базується на співвідношенні центральної крижової вертикалі хребта до вершини кривої;
- сагітальний торакальний модифікатор (-, N або +) – базується на вимірюванні сагітального кута Кобба (кут Кобба менше 10ᵒ - модифікатор «-», 10 - 40ᵒ - модифікатор «N», кут перевищує 40ᵒ - модифікатор «+»)
Класифікатор Ленке використовують для подальшого планування лікування, вирішення питання про вид оперативного втручання.
За значенням кута деформації Кобба:
- до 10° – 1 ступінь;
- від 11° до 30° – 2 ступінь;
- від 31° до 60°– 3 ступінь;
- понад 61° – 4 ступінь.
Однак на практиці більше значення має саме кут деформації, а не ступінь сколіозу.
Діагностика сколіозу
Діагностика сколіозу базується на зборі скарг та анамнезу, фізикальному обстеженні, результатах проведених тестів та результатах додаткового обстеження.
Симптоми захворювання варіюють від незначних до виражених, що залежить від кута викривлення хребта.
Зверніть увагу! В підлітковому віці сколіоз може почати дуже швидко прогресувати, оскільки в цей час дитина швидко росте.
Діагностика сколіозу містить ряд послідовних етапів, викладених в таблиці нижче.
Метод обстеження | Напрямок діагностики |
Збір скарг | Найчастіше пацієнтів зі сколіозом турбує: - біль в хребті, що локалізується в ділянці викривлення з можливою іррадіацією в ноги;
- головний біль та порушення рівноваги;
- відчуття задухи та серцебиття спровоковане фізичним навантаженням;
- слабкість в руках чи ногах;
- закреп через порушення роботи шлунка та кишківника, що обумовлено їх зміщенням.
Нерідко пацієнти помічають: - асиметрію розміщення плечей;
- випинання лопатки;
- викривлення талії;
- різну висоту розташування стегон
|
Збір анамнезу | При зборі анамнезу варто звернути увагу на наступні моменти: - чи є хтось з родичів з викривленим хребтом (уточнити питання спадковості);
- дії зовнішніх чинників;
- вік, в якому виявили перші прояви захворювання;
- наявність супутніх захворювань;
- наявність менструацій;
- попереднє лікування сколіозу та його ефективність
|
Фізикальний огляд | Проводять базову оцінку постави та оцінку контурів тіла. Оцінюють розгинання плечей та виступаючі лопатки. Визначають довжину кінцівок. Оцінюють положення передніх верхніх остей, наявність реберного горба, викривлення лінії остистих відростків, Плече на стороні викривлення повернуте вперед, а медіальний бік лопатки виступає назад. Тулуб зміщується стосовно таза |
Скринінг сколіозу | Тест Адамса – пацієнт нахиляється вперед; в цей час медичний працівник стає позаду нього, розташовує сколіометр в ділянці хребта та проводить пристроєм по всій його довжині визначаючи кут нахилу сколіометра. Кут, що перевищує 7ᵒ є показом до призначення додаткового обстеження |
Базовий неврологічний огляд | Оцінюють силу м’язів та рефлекси нижніх та верхніх кінцівок, черевний рефлекс, симптом Бабінського, клонус, підколінний рефлекс, тест Ромберга |
Лабораторна діагностика | Включає перелік обстежень показаних при підготовці до оперативного втручання; оцінку фосфорно-кальцієвого обміну |
Рентгенографія хребта | Виконують знімок в передньо-задній проекції в положенні стоячи та лежачи. Надалі вимірюють кут викривлення за Кобом, оцінюють ступінь ротації хребта, наявність аномалії сегментації хребта. В боковій проекції оцінюють вираженість грудного кіфозу та поперекового лордозу. Визначають ступінь зрілості скелета, аби спрогнозувати швидкість росту підлітків |
МРТ | Використовують при наявності скарг на виражений головний біль, причину якого не змогли виявити іншими методами обстеження; якщо хворого турбують нетипові симптоми (атаксія, деформація ступні). При інфантильному та ювенільному сколіозі виконують загальне МРТ- дослідження хребта. При підлітковому ідіопатичному сколіозі не рекомендують проводити загальне МРТ-обстеження, крім випадків, коли захворювання швидко прогресує |
Комп’ютерна томографія | Використовують для візуалізації кісткових структур хребта |
Оцінка функції дихальної та серцево-судинної системи | ЕКГ, УЗД серця, спірометрія |
Консультації суміжних фахівців | За потреби призначають консультацію невропатолога, кардіолога, генетика, торакального хірурга |
Зверніть увагу! Заняття спортом чинять загалом позитивний вплив на організм пацієнта зі сколіозом. Більшість вчених підтримують фізичні вправи щоби зміцнити м’язи, запобігти розвитку скутості та підтримати загальне здоров’я. Щоправда, якщо у пацієнта є бажання зайнятись якимсь видом спорту, варто насамперед проконсультуватись з лікарем.
Нові звіти і штрафи НСЗУ
Лікування сколіозу
Чітких рекомендацій стосовно того, коли і яке лікування обрати, немає. Клініцистам доводиться орієнтуватись на вік пацієнта, ступінь зрілості скелета та швидкість прогресування кривої.
Основними варіантами лікування сколіозу є:
- спостереження;
- ортез;
- оперативне втручання.
Багато дітей, які мають незначну деформацію хребта, та не потребують інтенсивного лікування, виростають та живуть з цією деформацію маючи нормальну поставу. Якщо вигини хребта значніші, важливо стежити, чи не збільшується деформація. Значні вигини та швидке зростання викривлення потребує активного лікування.
Консервативне лікування сколіозу
До методів консервативного лікування сколіозу у дітей належать:
- спостереження;
- використання ортеза;
- ЛФК – щоденно;
- фізіотерапія;
- електростимуляція м’язів хребта;
- масаж м’язів спини;
- дихальна гімнастика – щоденно;
- використання корсету;
- санаторно-курортне лікування.
В разі, якщо обрано консервативний підхід до лікування, пацієнту проводять періодичне рентгенологічне обстеження, аби контролювати ступінь прогресування захворювання. Якщо пацієнт перебуває в стадії активного росту (малюки чи підлітки), рентгенограми виконують щопівроку. В ті періоди, коли ріст не такий активний, дане обстеження виконують один раз на рік.
Основні підходи до лікування сколіозу у дітей зазначено в таблиці.
Сколіоз | Варіанти лікування |
Дитячий ідіопатичний сколіоз | Перевагу віддають консервативному лікуванню – використання торако-попереково-крижових ортезів (TLSO) типу брекетів. У випадку, коли є потреба в хірургічному лікуванні, таке лікування відкладають якомога на віддаленіший час, щоби оптимізувати зріст хребта. Хірургічне лікування застосовують у випадках викривлень, які не вдається контролювати належним чином консервативними заходами |
Ювенільний ідіопатичний сколіоз | Проводять консервативне лікування під рентгенологічним контролем. Ця форма сколіозу має високий рівень прогресування через що пацієнт може потребувати хірургічного лікування частіше, ніж при інших видах сколіозу. В разі швидкого прогресування викривлення проводять оперативне втручання. Фіксацію та гіпсову пов’язку використовують у маленьких дітей зі значною деформацією, щоб оптимізувати ріст хребта. Доречним є наступний підхід до лікування: - якщо кут деформації менше ніж 25° – продовжують спостереження з регулярним рентгенологічним контролем;
- якщо кут деформації від 25° до 40° – використовують різні методи фіксації;
- при гнучких вигинах з кутом деформації понад 40° та при будь-яких вигинах з кутом деформації понад 50° показане хірургічне лікування
|
Підлітковий ідіопатичний сколіоз | Метод лікування обирають залежно від вираженості кривої. Щоправда, для пацієнтів, які продовжують рости, ефективнішим є використання брекетів. Для пацієнтів, які припинили ріст, метод лікування обирають за наступним принципом: - якщо кут деформації не перевищує 30° – продовжують спостереження;
- якщо кут деформації від 30° до 40° – використовують різні методи фіксації;
- при куті деформації понад 40° показане хірургічне лікування.
В разі, якщо деформація швидко прогресує, метод лікування переглядають |
Носіння корсетів у дітей та підлітків є першим кроком у лікуванні сколіозу та спробою уникнути хірургічного втручання в майбутньому.
Лікування сколіозу у дорослих зосереджується на наступних моментах:
- використання знеболюючих засобів;
- спостереження за станом хребта;
- застосування ортезів;
- хірургічне лікування.
Ортези показані пацієнтам при значенні кута деформації в межах 20-40° у випадках, якщо незакінчений зріст. Таким методом лікування користуються і в тих випадках, коли оперативне лікування провести неможливо через значне порушення функції внутрішніх органів. Дорослим ортези допомагають зменшити больовий синдром.
Пристрої виготовляють з різних матеріалів – пластику, металу, скловолокна. Існує декілька підходів до носіння фіксатора:
- носіння в нічний час – використовують жорсткі бандажі; одягають на 8-12 годин на добу, переважно в ліжку;
- носіння впродовж неповного робочого дня - використовують жорсткі бандажі; одягають на 12-20 годин на добу, переважно поза школою та в ліжку;
- носіння повний робочий день – використовують ортез впродовж 22-23 годин на добу, або одягають гіпсову пов’язку.
Консервативне лікування сколіозу потребує повного залучення до процесу як пацієнта, так і його родини, а також причиняє певний психологічний дискомфорт. Тому варто залучити до процесу лікування ще й психолога, долучити пацієнта до групи підтримки та інтернет-форумів.
Медична допомога при сколіозі вважається максимально ефективною, якщо вдасться досягти анатомічної норми. Однак, важливо хоча б стабілізувати деформацію.
Ольга Дубина головний редактор експертно-правової системи «Експертус Медзаклад» Колеги, нові правила вже на підході! Закон про БПР оновлює визначення працівників сфери охорони здоров'я, вимоги щодо професійної кваліфікації, вводить професійні стандарти й розширює права фахівців. Щоб бути готовими, ознайомтеся з ключовими змінами просто зараз 😉
Оперативне лікування сколіозу
Оперативному лікуванню підлягають пацієнти зі сколіозом, у яких:
- кут деформації за Кобом перевищує 40° (перевищує 30° у випадку нейрофіброматозу та вродженого сколіозу);
- наявний біль у хребті;
- виявлений неврологічний дефіцит чи є загроза його виникнення.
Хірургічне лікування має на меті зупинити деформацію хребта, прогресування викривлення та запобігти виникненню ускладнень.
Зверніть увагу! Через деякий час після операції більшість пацієнтів можуть повернутись до улюблених занять – верхової їзди, контактних видів спорту, стрибків з парашутом. Проте все ж варто це робити тільки після консультації з відповідним фахівцем, аби переконатись, що пацієнт повністю здоровий, щоб брати участь в таких заходах.
Використовують два основних методи хірургічного лікування сколіозу:
- передній спондилодез – доступ до хребта здійснюють через боковий розріз грудної стінки;
- задній спондилодез – доступ здійснюють через розріз на спині.
Оперативне втручання при лікуванні сколіозу може супроводжуватись рядом ускладнень, хоча вони і досить рідкісні. Розрізняють ускладнення інтраопераціїйні, ранні та пізні постопераційні. Серед них:
- коагулопатії;
- пошкодження спинного мозку, що супроводжуються моторними та сенсорними розладами;
- пневмоторакс та хілоторакс – зустрічається у випадках проведення оперативного втручання з переднім хірургічним доступом;
- ризик травмування в постопераційному періоді в разі порушення рекомендацій щодо рівня фізичних навантажень;
- псевдоартроз – діагностують в разі виникнення постійного больового синдрому, деформації хребта на рівні, де проводилось оперативне втручання;
- інфекційні ускладнення;
- розвиток пізнього больового синдрому.
Важливо! Сколіоз не впливає на вагітність та зачаття. В більшості випадків жінки не мають проблем, спричинених саме сколіозом, ні з вагітністю, ні з пологами.
Модифікація способу життя в післяопераційному періоді
В післяопераційному періоді лікування сколіозу пацієнт певний час повинен перебувати в стаціонарі щоби під наглядом лікаря мобілізуватись. В цей період його призвичаюють до звичного харчування, підіймають з ліжка уже на першу добу після операції, призначають знеболюючі засоби.
У випадку нормального перебігу післяопераційного періоду переважну частину пацієнтів виписують зі стаціонару на 3-й день після оперативного втручання.
Залежно від результатів операції діти можуть повернутись до школи вже через 3-6 тижнів.
До занять спортом можна повернутись лише через 3-6 місяців. Проте, хірурги можуть заборонити займатись тими видами спорту, які передбачають зіткнення чи активний контакт (футбол, боротьба).
Через 2-4 тижні після виписки пацієнту показані фізіотерапевтичні процедури.
