Відповідно до Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров’я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 № 1418 (далі — Порядок № 1418) до стажу роботи, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, входить, зокрема, час роботи у державних та комунальних закладах охорони здоров’я України, СРСР і союзних республік СРСР на посадах, визначених у пункті 3 Порядку № 1418.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1418 документом для визначення стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, є трудова книжка або інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують наявність стажу роботи.
Згідно з пунктом 7.10 Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти IIIIV рівня акредитації, медичних факультетів університетів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.09.1996 № 291, проходження інтернатури лікарями (провізорами) проводиться на умовах договорів, що укладаються між Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управліннями охорони здоров’я обласної, Київської, Севастопольської міської держадміністрації, обласною, міст Києва та Севастополя санітарно-епідеміологічною станцією, обласним, міст Києва та Севастополя ВО «Фармація», вищим закладом освіти та юридичними і фізичними особами, які будуть фінансувати навчання в інтернатурі, якщо ці лікарі (провізори) відповідають одній з таких умов:
- закінчили недержавні вищі медичні (фармацевтичні) заклади освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів;
- закінчили державні вищі медичні (фармацевтичні) заклади освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів, навчаючись в них за кошти юридичних та фізичних осіб;
- прийняті на роботу в недержавні заклади охорони здоров’я (недержавні фармацевтичні установи, підприємства);
- мають сертифікат лікаря (провізора) — спеціаліста і бажають отримати іншу спеціальність при відсутності потреби в такому спеціалісті з боку закладу (установи) охорони здоров’я.
- Згідно з пунктом 2.1 Положення про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про подальше удосконалення атестації лікарів» від 19.12.1997 № 359, після закінчення навчання в інтернатурі лікарі-інтерни підлягають атестації на визначення знань та практичних навиків із присвоєнням звання лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності.
- Зазначена атестація з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста має передувати займанню особою лікарської посади у закладах охорони здоров’я, що відповідає цій спеціальності, або здійсненню медичної практики за цією спеціальністю на підприємницьких засадах.
Особі, якій за результатами атестації на визначення знань та практичних навиків присвоєно звання лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності, закладом освіти видається сертифікат встановленого зразка.
Якщо спеціалісту, який навчався у вищому навчальному закладі на контрактній основі не зроблено запис у трудовій книжці про його зарахування на посаду лікаря-інтерна, то документом, що підтверджує проходження інтернатури, є сертифікат лікаря-спеціаліста.
Отже, період проходження інтернатури в базових державних чи комунальних закладах охорони здоров’я лікарями, які закінчили державні вищі медичні (фармацевтичні) заклади освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації, медичні факультети університетів, навчаючись у них за кошти юридичних та фізичних осіб, має зараховуватися до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років.
