Різноманіття методик лікування одного і того ж захворювання (інколи не зовсім ефективних) примушує шукати підхід, який би допоміг лікарю-практику не розпорошувати сили в пошуці найоптимальніших шляхів боротьби з хворобою. На допомогу фахівцю приходять клінічні протоколи – це настанови, в яких наведені передові методики лікування, розроблені на сучасних досягненнях медичної науки.
До недавнього часу медики України користувались у своїй повсякденній практиці клінічними протоколами, рекомендованими МОЗ України. Від початку цього року, з моменту підписання наказу № 1422, профільне міністерство дозволило вітчизняним спеціалістам керуватись у своїй роботі міжнародними настановами з питань діагностики та лікування розповсюджених захворювань. З цього моменту український лікар отримав змогу лікувати своїх пацієнтів за тими ж інструкціями, що і його закордонні колеги.
Читайте: "Лечебное питание: организация в ЛПУ"
Поняття про клінічні протоколи
Клінічні протоколи – це керівництво до дії, яке дозволяє медичним фахівцям швидко орієнтуватись у конкретній клінічній ситуації, максимально ефективно застосовувати засоби діагностики та приймати найефективніші рішення стосовно лікувального процесу. Стандарти лікування дають змогу лікарю уникнути витрат часу та ресурсів на неефективні методики лікування.
Протоколи лікування використовують українські медики вже не перший рік. Відповідно до наказу МОЗ України № 751 від 28.09.2012 р. «Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі Міністерства охорони здоров’я України» опрацьовано та впроваджено в клінічну практику 93 клінічні настанови, 5 стандартів меддопомоги, 123 уніфікованих клінічних протоколи. В доповнення до цього існує ще 22 протоколи медичної сестри (акушерки, фельдшера) та 36 протоколів провізора (фармацевта).
Читайте: "Инфекционный контроль в ЛПУ: комиссия, хирургические стационары, тубдиспансеры"
Система ІСРС-2 – сучасні підходи до лікування
Сьогодні світова медицина динамічно розвивається. Те ж відбувається і з клінічними протоколами. Впровадження міжнародних стандартів дає змогу користуватись найактуальнішими та найефективнішими світовими методами діагностики та лікування.
З 2017 року в допомогу сімейному лікарю на теренах України запрацювала міжнародна класифікація первинної медичної допомоги - ІСРС-2. Ця система позитивно зарекомендувала себе уже в 40 країнах світу. Відмінність запропонованої методики від інших подібних в підході до класифікації – за основу береться не лише хвороба, але і окремі її симптоми. В системі ІСРС-2 акцент роблять не на діагнози, а на конкретне звернення пацієнта до лікаря. Такий підхід дозволяє звільнити лікаря від паперової роботи та максимально перейти на електронне ведення медичної документації. Статистичні дані більше не потрібно підраховувати в ручному режимі.
Читайте: "Охрана труда в стоматологии: основные требования и инструкция"
Принципи застосування клінічних настанов
Основною метою запровадження клінічних протоколів є використання засад доказової медицини та передового світового досвіду в лікувальному процесі. Клінічні настанови затверджуються Міністерством охорони здоров’я після вивчення 3 настанов, що відповідають вимогам:
- розробка національними (фаховими) медичними асоціаціями країн, що входять до Європейського союзу, США, Канади та Австралійського Союзу;
- базуватись на доказовій медицині та відповідати сучасним методикам;
- викладені українською (англійською) мовою.
Клінічні протоколи затверджуються та впроваджуються в практику незалежно від того, чи існує уніфікований протокол з лікування цього захворюванню.
| Практична ситуація | Спосіб вирішення |
| Відсутній уніфікований протокол лікування захворювання. | Новий протокол є обов’язковим до застосування за умови, що він перекладений українською мовою та затверджений МОЗ. |
| Новий протокол англійською мовою. | Його переклад та застосування здійснюється згідно з наказами медичних закладів. |
| Одночасно існує уніфікований та новий клінічний протокол. | Нова настанова може застосовуватись лише після того, як лікар детально роз’яснив пацієнту різницю між двома цими документами та отримав від нього письмову згоду. Застосовувати вимоги уніфікованого протоколу в цьому випадку не потрібно. |
| Одночасно існують декілька нових протоколів при одному і тому ж захворюванні. | Лікар обирає один з діючих протоколів до практичного застосування. Про свій вибір лікар в усній формі повідомляє пацієнту. |
Читайте: "Форма № 063/о: Карта профилактических прививок"
На практиці можлива ситуація, коли дотримання всіх вимог нового клінічного протоколу неможливе через ряд причин, що не залежать від лікаря (відсутні необхідні лікарські препарати чи обладнання). В цьому разі лікар може відсутній лікарський препарат замінити аналогічним за дією; замість відсутнього медичного обладнання використати схоже за дією. Водночас лікар інформує пацієнта про інші медичні заклади, де йому може бути надана вся необхідна медична допомога. Своє безпосереднє керівництво та відділ з охорони здоров’я місцевої держадміністрації про ситуацію, що склалась лікар повідомляє в письмовій формі.
