Відповідь
На це запитання у системі "
Експертус Медзаклад" відповідає голова Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я, адвокат,
Сергій Кубанський.
Відповідно до статті 66 Кодексу законів про працю України працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше 2 годин. Перерва не входить до робочого часу і має надаватися, як правило, через 4 години після початку роботи.
Час початку і закінчення обідньої перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку кожного окремого закладу охорони здоров’я. Працівники використовують час обідньої перерви на свій розсуд та можуть відлучатися з місця роботи.
Якщо через умови праці перерву встановити не можна, працівникові має надаватися можливість прийому їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) закладу охорони здоров’я.
Сергій Кубанський Голова Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я, адвокат Встановлення перерви у роботі працівників будь-якого закладу охорони здоров’я є обов’язковим, сама ж тривалість перерви не має становити більше двох годин та не входить до робочого часу. Як правило, для працівників з нормою робочого часу від 7 годин 42 хвилини до 8 годин перерва встановлюється тривалістю 30–60 хвилин
Скачайте та використовуйте атмосферні календарі-шпалери для робочого столу на липень
Зібрали для вас СОПи для медсестер, які можуть знадобитися в щоденній роботі. Зокрема визначили й ті, що актуальні під час воєнного стану
Упродовж року ви можете вносити зміни до штатного розпису КНП. Дізнайтеся, за яких умов і як це можна зробити. Також скачайте зразок наказу про внесення змін до штатного розпису
Як і коли проводити профілактичні медичні огляди дітей перед садком, школою, ЗВО, іншим закладом освіти чи оздоровлення? Про це читайте у статті
Кількість інфекційних захворювань, не дивлячись на заходи профілактики, залишається високим. Проте поліпшуються методи їх діагностики та виникають нові способи ідентифікації збудників. Це дає змогу контролювати епідемії, оцінювати якість вакцинації та ефективність лікування
