Відповідь
Після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я» від 06.04.2017 № 2002-VІІІ за організаційною-правовою формою заклади охорони здоров’я можуть утворюватися та функціонувати як казенні підприємства або державні установи, а медзаклади комунальної власності — як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи.
Підсумки року: дайджест змін у медичному законодавстві
Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (ч. 3 ст. 67 Господарського кодексу України; ГК)
Умови оплати праці працівників підприємства (у тому числі казенного і комунального некомерційного) здійснюються на договірній основі.
Це передбачено статтею 97 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), статтями 15 і 16 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про колективні договори і угоди», а також положеннями Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2016-2017 роки та відповідними галузевими угодами.
Також у сфері оплати праці таких підприємств можна застосовувати постанову КМУ «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднань державних підприємств» від 19.05.1999 № 859.
Зразки планів на 2020-й: скачайте
Разом з тим, підприємства можуть застосовувати умови оплати праці працівників відповідно до нормативних актів, що регулюють умови оплати праці працівників закладів охорони здоров’я — бюджетних установ (постанови КМУ від 30.08.2002 № 1298, від 05.11.2011 № 524, від 29.12.2009 № 1418; наказ Мінсоцполітики та МОЗ від 05.10.2005 № 308/519).
Аналогічні за змістом та обсягом умови оплати праці можуть бути встановлені у колективному договорі, який згідно з частиною 7 статті 65 ГК укладають на всіх підприємствах, що використовують найману працю.
Такі умови профспілка працівників охорони здоров’я рекомендує встановити як мінімальні гарантії для працівників КНП.
Щодо посад «головний лікар» чи «директор» слід зазначити наступне. Ці посади відповідно до наказу МОЗ «Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я» від 28.10.2002 № 385 відносяться до посади «керівник закладів охорони здоров’я», які повинні атестуватися за лікарською спеціальністю «Організація і управління охороною здоров’я». Тобто, обидві посади є лікарськими, на них поширюються всі нормативні акти щодо оплати праці, що й на лікарів інших спеціальностей.
Як упровадити нові посади керівників
Однак зауважте, що МОЗ виключив із ДКХП кваліфікаційні характеристики таких посад для нових призначень після 01.01.2019, як головний лікар лікувально-профілактичного закладу, головний лікар обласної, центральної міської, міської, центральної районної та районної лікарень (а ще — заступник головного лікаря обласної, центральної міської, міської, центральної районної та районної лікарень, заступник головного лікаря з медсестринства). Натомість до Національного класифікатора ДК 003:2010 додали нову посаду «медичний директор».
Особи, призначені на посади керівників у сфері охорони здоров’я до набрання чинності наказом МОЗ від 31.10.2018 № 1977, продовжують виконувати свої обов’язки до проведення нових конкурсів.
