Рівні та методи профілактики стоматологічних захворювань
Існують такі рівні профілактики стоматологічних захворювань:
- первинна профілактика захворювань — покликана охороняти непорушене здоров’я і має як загальнооздоровчий характер (дотримання здорового способу життя, раціональне харчування), так і цільове призначення (виявлення чинників ризику розвитку стоматологічних хвороб);
- вторинна профілактика — запобігає розвитку ускладнень захворювань, їх повторній появі; основний захід тут — санація порожнини рота, тобто планова система лікування зубів та органів порожнини рота, регулярне проведення оглядів кратністю два рази на рік;
- третинна профілактика — спрямована на відновлення втрачених у результаті ускладнень захворювання функцій та усунення ускладнень, що виникли від цього захворювання; нею займаються хірурги і ортопеди — стоматологи.
Вторинна та третинна профілактика має здійснюватися лікарямистоматологами різних спеціальностей, а от первинна та попереднє гігієнічне навчання є спільною справою лікарівстоматологів та лікарів, що надають первинну медикосанітарну допомогу, — сімейних лікарів.
Методи профілактики основних стоматологічних захворювань поділяють на три групи:
- комунальні (фторування води, солі та молока, що їх люди вживають щодня);
- групові (у дитячих садочках, школах, жіночих консультаціях; профілактична робота у колективах на підприємствах, спрямована на поширення знань про особисту гігієну, правильне харчування, корисні та шкідливі звички, необхідність огляду порожнини рота);
- індивідуальні (призначаються і проводяться індивідуально відповідно до виявлених особливостей здоров’я і зубощелепної системи особи).
Профілактика — це не тільки медична, а й соціальна, особиста справа кожної людини, в якій найважливішу роль відіграють гігієнічні аспекти. Основним профілактичним заходом, актуальним для усіх без винятку категорій населення, є дотримання гігієни порожнини рота.
Читайте: "Локальна інструкція щодо поводження з медичними відходами — зразок"
А тому лікарі загальної практики або сімейні лікарі, що є представниками первинного рівня медико-санітарної допомоги, мають організовувати заходи з гігієнічного навчання пацієнтам та пояснювати важливість дотримання гігієни ротової порожнини. Сімейний лікар повинен бути компетентним у проблемах первинної ланки, адже йому відведено ключову позицію у профілактиці та виявленні захворювань.
Від сімейного лікаря залежить якість та своєчасність надання первинної медичної допомоги. Лікар загальної практики — це лікар «першого контакту» пацієнта із системою охорони здоров’я загалом. Він надає первинну медикосанітарну допомогу і може розв’язати 60-80% проблем, із якими приходить пацієнт, без перенаправлення його до інших спеціалістів. Сімейний лікар має знати історію хвороб сім’ї, скеровувати пацієнтів до найліпших вузькопрофільних спеціалістів і стежити за перебігом лікування.
Особливого значення робота лікарів «першого контакту» набуває у сільській місцевості, адже лікарі вузьких спеціальностей є, переважно, у районних лікувальних закладах і люди вимушені звертатися майже з усіма проблемами здоров’я до сімейного лікаря.
Читайте: "Відмова від щеплення: як правильно оформити?"
Стоматологічний напрям в розробці програми гігігєнічного навчання
У додатку 6 до наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження окремих документів з питань сімейної медицини» від 23.02.2001 № 72 «Кваліфікаційна характеристика лікаря із спеціальності «загальна практика — сімейна медицина» визначено обсяг знань і умінь, якими повинен володіти сімейний лікар, зокрема: «Стоматологія. Профілактика стоматологічних захворювань. Особливості перебігу та лікарська тактика при запальних процесах та пухлинах і пухлиноподібних захворюваннях щелепнолицьової ділянки. Зміни порожнини рота при захворюваннях внутрішніх органів. Виявлення чинників ризику захворювань та проведення профілактики захворювань. Проведення пропаганди здорового способу життя і профілактики захворювань. Огляд порожнини рота за допомогою дзеркала, зонда, пінцета. Проведення антисептичної обробки порожнини рота». На жаль, більшість сімейних лікарів мають у ліпшому разі — теоретичне уявлення про профілактику, діагностику та лікування стоматологічних захворювань, а інколи — взагалі жодного. А за таких умов організація гігієнічного виховання фактично неможливе.
Необхідно забезпечити сімейних лікарів спеціальною методичною літературою стоматологічного профілю, в якій буде відображено чіткий алгоритм: «назва захворювання — ілюстрація — клінічні ознаки — принципи лікування». Слід створити єдиний підручник для сімейних лікарів зі стоматології. Забезпечення лікарів загальної практики навчальною літературою буде сприяти підвищенню поінформованості щодо стоматологічних захворювань, допоможе своєчасно виявляти захворювання і направляти пацієнтів до стоматолога для подальшої діагностики, лікування і профілактики.
Читайте:"Правила використання медичних рукавичок"
Також відсутні клінічні протоколи та стандарти надання стоматологічної допомоги сімейними лікарями, в яких було би чітко вказано порядок та послідовність надання стоматологічної допомоги, обсяг наданої допомоги і критерії оцінювання якості та ефективності.
Крім того, доцільним є проведення тематичного удосконалення зі стоматології для лікарів сімейної медицини. Це дасть змогу лікарям загальної практики ретельно засвоїти інформацію про стоматологічні захворювання і, особливо, про взаємозв’язок стоматологічних захворювань із патологічними процесами в інших органах і на цій основі розробляти програму гігієнічного виховання.
Більшість людей знає, що стан зубів та слизової оболонки порожнини рота тісно пов’язаний зі станом здоров’я всього організму. З одного боку, при поганому стані нервової, ендокринної систем, шлунковокишкового тракту більш активно руйнуються зуби і кісткова тканина, що оточує та утримує зуб. Із іншого, — велика кількість хворих зубів, наявність вогнищ запалення у тканинах, що оточують зуб, спричиняє захворювання нирок, серця, печінки. Втрата зубів, а отже, жувальної ефективності, провокує загострення захворювань шлунковокишкового тракту. Проте часто ці знання так і залишаються теоретичними, не отримуючи практичного підкріплення у вигляді рекомендацій та призначень сімейного лікаря.
Читайте: "Тест: мислення, спілкування та поведінка медсестри"
Як іще один приклад можна навести ситуацію із запобіганням захворюванням пародонту. Існує багато теорій виникнення патологічного процесу у тканинах пародонту, визначені основні етіологічні чинники (порушення мікроциркуляції судин, нейродистрофічні порушення, посилення перекисного окислення ліпідів тощо), запропоновані різні методи лікування. Однак на популяційному рівні істотних зрушень немає: в Україні майже 90% населення тій чи тій мірі страждає на захворювання пародонту, причому первинне ураження — гінгівіт — виявляється вже у ранньому віці (812 років).
Робота сімейного лікаря щодо гігієнічного навчання населення
Підступність захворювань тканин пародонту полягає у тому, що ці патологічні стани на перших етапах розвиваються непомітно. Процес може протікати роками, а коли починаються видимі прояви (кровоточивість ясен, гіперестезія оголених шийок, рухливість зубів), кардинально змінювати щось вже пізно, можна тільки сповільнити процес втрати зубів. Це означає, що ефективно протидіяти пародонтиту і пародонтозу може тільки комплекс профілактичних та лікувальних заходів, що включають раннє виявлення, роз’яснення та направлення до відповідного спеціаліста сімейними лікарями, а також застосування спеціальних засобів по догляду за зубами і порожниною рота, методів лікування та профілактики ускладнень — лікаремстоматологом та лікаремстоматологомпародонтологом.
Одним із важливих напрямів роботи лікаря загальної практики має бути профілактика стоматологічних захворювань. Особливу увагу потрібно приділяти гігієнічному навчанню і вихованню населення за такими основними напрямами:
- інформування батьків про навчання гігієнічним навичкам на різних етапах розвитку дитини;
- набуття навичок із культури вживання вуглеводів і гігієни порожнини рота дитячим та дорослим населенням;
- проведення своєчасної діагностики стоматологічних патологій на стадії доклінічних проявів.
В арсеналі сімейного лікаря є такий дієвий інструмент, як санітарна просвіта, що має безліч засобів і методів, є корисною та інформативною, але, на жаль, часто використовується не в повному обсязі і досить формально. Відповідно до пункту 11.9 Стандартів акредитації закладів охорони здоров’я, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про вдосконалення акредитації закладів охорони здоров’я» від 14.03.2011 № 142, заклад охорони здоров’я повинен мати у наявності і демонструвати під час проведення акредитації інформацію для санітарнопросвітницької роботи та пропаганди здорового способу життя. При роботі з населенням лікарі та медичні сестри мають використовувати усні (бесіда, групова дискусія, тематичні вечори, лекції тощо) та наочні (стінгазети, санітарні бюлетені, куточки здоров’я тощо) методи.
Читайте: "Манипуляционный кабинет: организация работы и оснащение"
Однак при всій різноманітності напрямів просвітньої роботи профілактиці стоматологічних захворювань приділяють вкрай мало уваги або не приділяють зовсім.
Тому впровадження сімейної медицини дасть змогу не лише наблизити первинну медичну допомогу до населення, а й забезпечить її високу якість, відповідальність лікаря первинної ланки за родину — від маленьких пацієнтів до людей похилого віку. Адже надзвичайно важливо, щоб лікар відповідав за здоров’я пацієнта, супроводжував його все життя, займався більше профілактикою, аніж лікуванням. Сімейний лікар має бути і висококваліфікованим фахівцем, і тонким психологом, уміти будувати тривалі довірливі відносини, працювати у контакті зі своїми пацієнтами.
Далеко не останніми за значенням у роботі лікаря «першого контакту» — сімейного лікаря мають стати профілактика та раннє виявлення стоматологічних захворювань, пропаганда раціонального харчування та здорового способу життя і збереження стоматологічного здоров’я населення. Адже здоров’я — це не лише відсутність захворювань, це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, оптимальний і гармонійний розвиток особистості. Тому сімейний лікар має донести знання щодо профілактики, зокрема стоматологічних захворювань, до своїх пацієнтів і допомогти їм застосувати ці знання у повсякденному житті.
