Обираємо пластиковий посуд для пацієнтів медичного закладу

Загальний підхід до безпечності пластикового посуду для пацієнтів — це врахування всіх ризиків, пов’язаних із його використанням. По-перше, слід враховувати хімічну безпечність. Вона полягає в тому, що матеріал, з якого виготовлено посуд, не має впливати на органолептичні властивості продуктів харчування — змінювати колір, надавати їм сторонній запах або присмак. До того ж матеріал не має віддавати продуктам харчування та стравам сполуки, що є його складовими, в кількостях, небезпечних для здоров’я людини.

Американські вчені стверджують, що 80% виявлених в організмі людини «пластикових» речовин потрапляють туди з будівельних та оздоблювальних матеріалів, зокрема з пластикових вікон, меблів, але найбільше — з посуду.

Читайте: "План роботи головної медсестри на третій квартал"

По-друге, варто брати до уваги фізико-хімічну безпечність, пов’язану з фізико-хімічними властивостями матеріалу, з якого виготовлено посуд для пацієнтів. Вона полягає в міцності, термостійкості, водонепроникності та ударній стійкості посуду.

Тож, безпечність пластикового посуду для пацієнтів і не лише залежить від матеріалу, з якого він виготовлений, та особливостей його конструкції.

Пластиковий посуд настільки різноманітний, що повторює усі традиційні столові прибори: тарілки та стакани, ложки, виделки, ножі. Також із пластику виготовляють безліч контейнерів для зберігання та перевезення продуктів харчування. Ми вже давно звикли до того, що майже всі продукти харчування продають у пластиковому пакуванні. Доволі зручним стало використання пластикового посуду для дітей — пляшечки, чашки, тарілки, що не б’ються, якщо дитина ненавмисне скине їх на підлогу. Однак, не зважаючи на зручність такого посуду, він може бути небезпечним для здоров’я людини.

Читайте: "Низкотемпературная плазменная стерилизация"

Що таке пластик, або пластмаса

Пластик, або пластмаса — це загальна назва штучно створених матеріалів на основі синтетичних або природних полімерів, що здатні за певних умов утримувати надану їм форму. Найпоширенішим є пластик, виготовлений із синтетичних полімерів.

Кожен вид пластику має свій спосіб виробництва. Так технічний і харчовий пластик виготовляють із таких синтетичних полімерів, як:

• полівінілхлорид;

• поліпропілен;

• поліетилен;

• полістирол;

• полікарбонат.

Утім у чистому вигляді пластик досить неміцний та крихкий — під дією світла він тріскається, від спеки плавиться. Тож до нього додають наповнювачі, стабілізатори, антиоксиданти, пластифікатори, інші технологічні домішки. Наприклад, наповнювачі підвищують міцність та теплостійкість пластику, пластифікатори — еластичність, стабілізатори уповільнюють старіння.

Слід зазначити, що небезпека використання полімерних матеріалів полягає в можливості «міграції» низькомолекулярних сполук — мономерів, структурної ланки полімерних матеріалів, залишкових реагентів, проміжних речовин, технологічних добавок, розчинників, а також продуктів побічних реакцій і хімічного розпаду. Усі вони здатні проникати в їжу з пластикового посуду для пацієнтів та чинити токсичну дію на організм людини. Зазвичай це відбувається внаслідок неправильного використання такого посуду. Адже різні види пластику стають токсичними за різних умов — одні не можна нагрівати, інші мити або заморожувати.

Окрім того, полімерні матеріали старішають. Внаслідок цього процесу також відбувається виділення продуктів розпаду. Тому до пластикового посуду слід ставитися вкрай обережно, а також навчитися розуміти позначення й уважно читати маркування.

Читайте:"Фельдшер з медицини невідкладних станів: морально-етичні вимоги до фаху"

Читаємо маркування на пластиковому посуді для пацієнтів

Розглянемо сучасні маркування. На пластиковому посуді та його пакуванні обов’язково мають зазначати такі відомості:

• назва матеріалу, з якого виготовлено посуд;

• код матеріалу;

• чітка вказівка для чого посуд призначений:

• холодних або гарячих продуктів;

• сипучих продуктів;

• використання в мікрохвильовій печі;

• дитячого харчування;

• не для харчових продуктів.

Читайте: "Вимоги з охорони праці для рентгенодіагностичних кабінетів"

Позначка «келих — виделка»

Серед усіх позначок «келих — виделка» — найважливіше маркування, адже свідчить про придатність пластикового посуду для контакту з харчовими продуктами. Якщо така позначка перекреслена або відсутня, пластикові вироби не призначені для харчових продуктів.

До того ж для спрощення сортування пластику в 1988 році розроблено систему маркування для всіх видів пластику та ідентифікаційні коди. Маркування пластику — це трикутник зі стрілок з цифрою всередині. Цифра всередині трикутника позначає вид пластику. Під трикутником замість цифри або разом із нею розміщено відповідну абревіатуру. Усі маркування наносять на дно ємкості.

PET або PETЕ та цифра 1 — поліетилентерефталат. Зазвичай його використовують під час виготовлення одноразових пляшок для:

• води;

• безалкогольних газованих напоїв та соків;

• рослинної олії;

• молочних продуктів;

• косметичної продукції.

Окрім того, з поліетилентерефталату виготовляють одноразові тарілки й стакани. Їх не можна використовувати для підігрівання їжі в мікрохвильовій печі та для гарячої їжі. Строк придатності такого посуду — рік, потім він починає виділяти шкідливі речовини — фталати. Саме тому повні пляшки з водою та рослинною олією не можна зберігати більше року. Це посуд одноразового використання.

PEHD (HDPE) або ПНТ та цифра 2 — поліетилен високої густини, або поліетилен низького тиску. З нього виготовляють:

• пакети та плівку для продуктів харчування;

• іграшки;

• пляшки для шампунів, косметичних та мийних засобів;

• труби;

• контейнери для зберігання та заморожування продуктів харчування.

До того ж з поліетилену високої густини виготовляють міцні господарські сумки та фасувальні пакети. Пакування з такого типу пластику стійке до масел, кислот, лугів та до інших агресивних речовин. Його вважають безпечним у разі використання для харчових продуктів.

 V, PVC або ПВХ та цифра 3 — полівінілхлорид. Це найнебезпечніший вид пластмаси. З нього виготовляють:

• труби;

• покриття для підлоги;

• шпалери;

• штучну шкіру;

• вікна;

• меблі;

• клейонку.

Також із полівінілхлориду виготовляють більшість ємкостей для побутової хімії та косметики, банки для сипких харчових продуктів і жирів, одноразовий посуд. Майже всю воду продають у тарі з ПВХ.

Цей вид пластику дуже дешевий у виробництві, тому лише відповідальні виробники не використовують його для пакування продуктів харчування. Адже він не піддається повторній переробці, а під час контакту із жирними або гарячими продуктами може виділяти фталати, важкі метали і вінілхлорид.

 LDPE або ПВТ та цифра 4 — поліетилен низької густини, або поліетилен високого тиску. З нього виготовляють:

• пакети для сміття;

• фасувальні пакети та плівку;

• вироби, що дозволені для пакування промислових товарів, харчових та фармацевтичних продуктів.

Поліетилен низької густини визнали безпечним для харчового використання. Однак пластиковий посуд з такого поліетилену безпечний лише за контакту з холодними продуктами та за наявності маркування «келих — виделка».

PP та цифра 5 — поліпропілен. Визнаний безпечним для харчового використання. З поліпропілену виготовляють:

• стакани;

• банки;

• посуд для гарячих страв;

• пляшечки для годування дітей;

• харчову плівку й контейнери для продуктів.

Такий посуд термостійкий, не схильний до розтріскування, витримує кип’ятіння без зміни властивостей. Максимальна температура для використання посуду з поліпропілену — +120…+130 °С. Тому в ньому можна розігрівати їжу в мікрохвильовій печі, з неї можна пити гарячі напої. Однак під час контакту із жирами та алкоголем він руйнується та виділяє формальдегід.

Також поліпропілен використовують в автомобільній промисловості та для виготовлення іграшок. Утім він чутливий до світла та кисню, старішає швидше, ніж поліетилен.

• лотків для продуктів харчування (м’яса, риби, яєць тощо);

• посуду;

• іграшок;

• ручок;

• плит теплоізоляції.

Посуд із полістиролу схожий на пінопласт, легко тріскається, а під час контакту з гарячим деформується. Тому він призначений виключно для холодних продуктів харчування та прохолодних напоїв. Під час нагрівання або контакту з гарячим він виділяє стирол та формальдегід — токсичні речовини, що сприяють виникненню цирозу печінки, захворювань нирок, загостренню алергічних реакцій. Також посуд із полістиролу не можна використовувати для алкогольних напоїв.

OTHER, або ІНШЕ. До цієї групи належать інші полімери, не зазначені вище, зокрема полікарбонат. Посуд із таких полімерів досить міцний, не деформується, витримує розігрівання в мікрохвильовій печі та заморожування. Саме тому його часто використовують у ресторанах і кафе. Для довкілля він не є токсичним.

Меламіновий посуд

Меламіновий посуд виробляють із додаванням формальдегіду. Також він містить марганець і кадмій. Щоб малюнки на меламіновому посуді були стійкими, використовують фарбу зі свинцем, адже на нього технологічно не можна нанести безпечні фарби. Під час миття та контакту з гарячою їжею через подряпини та тріщини такий посуд виділяє шкідливі речовини. Саме тому його можна використовувати лише для холодної і сухої їжі. Однак ліпше взагалі відмовитися від меламінового посуду.

Меламін можна відрізнити від інших полімерів за кольором та вагою. Він яскраво білий та дуже легкий. Часто вироби з низькоякісного меламіну мають неприємний запах.

Слід пам’ятати, що на посуді з меламіну маркування зазвичай немає, хоча іноді можна зустріти напис «melaminе». Через надзвичайну шкідливість меламіновий посуд заборонили до продажу в багатьох країнах, оскільки за постійного використання може загостритись алергія, захворювання печінки, шлунку та шкіри, погіршитися зір.

Читайте: "Iнфекційна безпека медичного персоналу: розробляємо план заходів"

На жаль, пластиковий посуд в Україні не потребує обов’язкової сертифікації. Вона може бути лише добровільною. Виготовляють його відповідно до норм державних стандартів та технічних умов виробника. Тому ліпше купувати його в магазинах. Особливо ця вимога стосується пластикового посуду для дітей. Адже, пластик, який застосовують для виготовлення виробів, що контактують з їжею, і виробів для дітей, має відповідати санітарно-гігієнічним нормам.

Варто зауважити, що постійно користуватися пластиковим одноразовим посудом та пакуванням небезпечно для здоров’я. Їх неможливо як слід відмити або продезінфікувати, не порушивши цілісності поверхні. Саме тому експерти наполягають: не можна використовувати пластиковий посуд для зберігання їжі, а одноразовий посуд — багаторазово. Як альтернативу одноразовому пластиковому посуду вони пропонують посуд з паперу, а для багаторазового використання — скляний, порцеляновий або керамічний посуд. Такий посуд є екологічно безпечним, і його застосування не зашкодить організмові.