Особливості роботи головної медичної сестри протитуберкульозного закладу охорони здоров’я

Специфіка роботи головної медичної сестри протитуберкульозного закладу охорони здоров’я пов’язана з діагностикою захворювання, особливостями диспансерного нагляду за хворими та контролем за роботою медичного персоналу щодо виконання призначеного лікування. Левову частку зусиль головна медична сестра прикладає до організації профілактичних заходів, щоб не допустити поширення інфекції, яка передається повітряно-крапельним шляхом, на території закладу охорони здоров’я, в тому числі — захистити медичний персонал від професійного зараження.

Читайте: "Сестра медична стаціонару: посадова інструкція"

Можна виділити такі особливі аспекти діяльності головної медичної сестри протитуберкульозного закладу охорони здоров’я:

• організація збору мокротиння для лабораторного дослідження;
• організація прийому ліків хворими на туберкульоз під контролем медичних працівників (контрольоване лікування);
• проведення занять з особливостей комунікації між медичною сестрою та пацієнтом;
• запобігання професійному зараженню медичного персоналу;
• вжиття заходів щодо інфекційного контролю;
• дотримання конфіденційності.

Зупинимося на кожному з наведених вище пунктів, щоб комплексно оцінити складність посадових обов’язків та ступінь відповідальності головної медичної сестри протитуберкульозного закладу охорони здоров’я.

Читайте: "Карта профілактичних щеплень: бланк та правила оформлення"

Організація збору мокротиння для лабораторного дослідження

При організації збору мокротиння для лабораторного дослідження головна медична сестра керується наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Інструкції з бактеріологічної діагностики туберкульозної інфекції» від 06.02.2002 № 45.

Для одержання безпомилкового результату дослідження важливо правильно організувати збір мокротиння. Насамперед процедуру потрібно проводити на відкритому повітрі на території закладу, де аерозолі, які містять мікобактерії туберкульозу, розсіюються і збудники туберкульозу гинуть під впливом прямого сонячного світла, або на веранді, або в спеціально обладнаному приміщенні. Стороннім людям заборонено бути присутніми при взятті зразків біологічних матеріалів.

Якщо не можливо організувати процедуру на відкритій території, потрібно особливо уважно поставитися до вибору приміщення. Головна медична сестра має простежити, щоб у кімнаті для забору мокротиння були:

• припливно-витяжна вентиляція;
• бактерицидні опромінювачі в кількості, що відповідає об’єму приміщення;
• скляна перегородка між робочим місцем медичної сестри та місцем безпосереднього перебування пацієнта на момент збору мокротиння;
• достатня кількість дезінфектантів, антисептиків та посудин для їх використання;
• холодильник для зберігання зразків мокротиння;
• необхідний запас одноразових стерильних контейнерів для збору мокротиння;
• бланки медичної документації встановленого зразка;
• два контейнери для транспортування зразків мокротиння до лабораторії;
• окремий промаркований інвентар для прибирання.

Щоб захистити себе від професійного зараження, медичний персонал, який працює в кабінеті збору мокротиння, має використовувати спеціальні респіратори з HEPA-фільтрами, гумові рукавички, окремий халат, шапочку, медичне взуття та гумовий фартух.

Поточне прибирання приміщення для збору мокротиння проводиться щоденно після закінчення роботи з обов’язковим ультрафіолетовим опромінюванням приміщення. Генеральне прибирання має відбуватися щонайменше один раз на тиждень.

Читайте: "Огляд новонародженого: алгоритми для медсестер"

Організація лікування хворих на туберкульоз 

Щоб запобігти розвитку стійких до протитуберкульозних препаратів форм мікобактерій туберкульозу, пацієнти мають вчасно отримувати призначені лікарем препарати та проходити відповідні процедури.

Лікування туберкульозу — процес довготривалий, з обов’язковим прийомом хіміопрепаратів строком не менше 6 місяців. Переривання етапу лікування недопустиме, адже організм стає стійким до дії призначених лікарських засобів, що значно збільшує строки перебування у закладі охорони здоров’я (до 24 місяців), призводить до подорожчання курсу хіміотерапії в десятки разів та ставить під сумнів можливість подолати хворобу.

Лікування туберкульозу складається з прийому не менш як 4-5 протитуберкульозних препаратів. Середній медичний персонал має простежити, щоб пацієнт прийняв призначений комплекс лікарських засобів саме у визначений час.

Оскільки протитуберкульозні препарати закуповуються централізовано Міністерством охорони здоров’я України за кошти Державного бюджету, міжнародних та вітчизняних благодійних фондів, вони підлягають суворому обліку та звітності щодо їх використання.

Читайте: "Інструкція з охорони праці в стоматології: зразок"

З цих причин в протитуберкульозних закладах охорони здоров’я хворі приймають призначені ліки лише в присутності медичного працівника, особливо в інтенсивну фазу лікування. Препарати видаються медичною сестрою безпосередньо кожному пацієнту в призначений час, про що зазначається в листку призначення та спеціальній обліковій формі. Представник середнього медичного персоналу має проконтролювати, щоб хворий прийняв лікарські засоби у його присутності, а не забрав із собою у палату.

 Проведення занять з особливостей комунікації

між медичною сестрою та пацієнтом

Особливе значення в протитуберкульозному закладі охорони здоров’я приділяється вмінню медичних сестер спілкуватися з пацієнтами, більшість з яких за своїм соціальним становищем та культурним рівнем відрізняються від відвідувачів закладів інших профілів.

Оскільки туберкульоз — це соціальна хвороба, то насамперед від неї страждають соціально незахищені верстви населення. Контингент хворих на цю хворобу досить складний. Значний відсоток пацієнтів становлять особи:

• з асоціальною поведінкою;
• які страждають на хронічний алкоголізм та наркоманію;
• без визначеного місця проживання;
• що звільнилися з місць позбавлення волі.

Окрему, досить велику групу (до 26%) становлять пацієнти з ко-інфекцією туберкульоз/ВІЛ.

Стаціонарне лікування триває не менше 2 місяців (а в деяких випадках — значно довше), і на кожному його етапі потрібен особливий підхід до пацієнта. Зокрема, медична сестра повинна знати, як звертатися, переконувати, заспокоювати хворого при його першому звертанні до спеціалістів закладу охорони здоров’я, при госпіталізації в туберкульозний стаціонар, після двох місяців стаціонарного лікування та на етапі підтримувальної фази, що допомагає закріпити ефект від дії препаратів та не допустити рецидиву.

Отже, на першому етапі, тобто з моменту встановлення діагнозу пацієнт має одержати основну інформацію про збудник туберкульозу, шляхи розповсюдження інфекції, необхідність обов’язкового обстеження членів сім’ї, проведення заключної дезінфекції вдома у хворого, щоб знищити осередок інфекції та запобігти її поширенню.

Читайте: "Як задокументувати відмову пацієнта від медичного втручання"

Медична сестра при кожному спілкуванні з хворим має наголошувати на необхідності його подальшого лікування, важливості дотримання режиму прийому ліків, інформувати про можливу побічну дію протитуберкульозних препаратів. Вся інформація надається пацієнту в доступній для нього формі, тобто пояснюється незрозуміла медична термінологія, пояснюється мета прийому тих чи тих препаратів, проведення процедур та перераховуються можливі наслідки при відмові від них.

Медична сестра повинна знаходити індивідуальний підхід до кожного пацієнта, незважаючи на його соціальний стан, вміти роз’яснити пріоритети лікування, обгрунтувати, чому недопустимо переривати прийом ліків та навіщо дотримуватися режиму перебування в стаціонарі.

Запобігання професійному зараженню медичного персоналу

Оскільки дільничні медичні сестри протитуберкульозних закладів охорони здоров’я більшу частину робочого часу проводять безпосередньо в осередку туберкульозної інфекції, вони мають керуватися наказами Міністерства охорони здоров’я України щодо проведення епідеміологічного нагляду та вжиття дезінфекційних заходів у протитуберкульозних закладах охорони здоров’я.

У нашому закладі головна медична сестра щорічно навчає середній медичний персонал того, як запобігати професійному зараженню. Навчання проводиться у вигляді циклу семінарів за темами:

• пропаганда основ особистої гігієни;
• організація заходів щодо запобігання поширенню туберкульозу, пропаганда здорового способу життя (дотримання режиму праці і відпочинку, раціональне харчування, загартовування);
• викорінення шкідливих звичок (алкоголізм та побутове пияцтво, наркоманія, куріння);
• виховання відповідального ставлення до власного здоров’я, яке передбачає своєчасне звернення до лікаря у випадку погіршення стану здоров’я (особливо при появі симптомів захворювання на туберкульоз);
• дотримання режиму особистої гігієни, методи лікування туберкульозу, основи профілактики туберкульозу;
• дотримання протиепідемічних вимог (провітрювання та вологе прибирання приміщення, знезараження мокротиння та залишків їжі, виділення окремого посуду і білизни, систематична дезінфекція приміщень і предметів особистого користування хворого).

 Після закінчення циклу лекцій головна медична сестра протитуберкульозного закладу охорони здоров’я проводить оцінювання набутих середнім медичним персоналом знань. Зазвичай контроль проходить у формі заліку.

Читайте: "Медичні інформаційні системи – впроваджуємо у вашому медичному закладі"

Вжиття заходів щодо інфекційного контролю 

Інфекційний контроль в протитуберкульозних закладах здійснюється на підставі наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Стандарту інфекційного контролю за туберкульозом в лікувально-профілактичних закладах, місцях довгострокового перебування людей та проживання хворих на туберкульоз» від 18.08.2010 № 684.

Відповідно до цього нормативного документа інфекційний контроль складається з трьох компонентів:

1) адміністративний контроль;

2) інженерний контроль;

3) індивідуальний захист.

Варто зазначити, що адміністративний контроль — це тактика та заходи, спрямовані на швидку ідентифікацію інфекційних випадків для запобігання поширенню інфекції.

Основою адміністративного контролю є розподіл потоків хворих таким чином, щоб особи зі стійкими формами туберкульозу відділялися від інших пацієнтів (наприклад, для них можна відвести окрему частину будівлі). Також варто враховувати, що службові приміщення мають бути повністю відокремленими від основного потоку пацієнтів.

У межах адміністративного контролю у всіх хворих в стаціонарному відділенні процедури та харчування відбуваються безпосередньо в палатах.

Для того, щоб не пересікалися потоки хворих, у яких виділяються небезпечні бактерії, з пацієнтами без бактеріовиділення, а також відвідувачі дитячого диспансерного відділення з дорослими, складаються графіки відвідування ними лабораторії, рентгенкабінету, кабінету функціональної діагностики, фізіотерапевтичного кабінету, кабінету ультразвукової діагностики та кабінету бронхоскопії.

Для розмежування потоків хворих, пацієнтів без бактеріовиділення приймають, наприклад, з 8:00 до 12:00, а хворих, у яких виділяються небезпечні бактерії, — з 13:00 до 17:00.

Читайте: "Локальний наказ про тестування медсестер: зразок"

Щоб запобігти поширенню інфекції в межах закладу охорони здоров’я, при виході з палати пацієнти обов’язково повинні надягнути хірургічну маску.

Інженерний контроль включає звичайну та механічну вентиляцію, ультрафіолетове опромінення приміщень і застосування високоефективної фільтрації ультрадрібних частинок у повітрі (апарати «Аеролайф», установки з HEPA-фільтрами тощо).

Захист органів дихання медичних працівників називають індивідуальним. Персональні респіратори істотно відрізняються від хірургічних масок, які не захищають від передачі туберкульозної інфекції. Ці респіратори мають затримувати дрібнодисперсні частинки розміром 1−5 мікрон. Таким вимогам відповідають HEPA-фільтри. Респіратори мають бути індивідуально підібрані для щільного прилягання до обличчя. У неробочий час вони зберігаються в спеціальних підписаних мішечках з тканини.

Отже, дотримання вимог інфекційного контролю суворо контролюється головною медичною сестрою та є постійним пунктом в експертній оцінці роботи старших медичних сестер відділень.

Дотримання конфіденційності 

Керуючись Законом України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI та статтею 145 «Про незаконне розголошення лікарської таємниці» Кримінального кодексу України від 05.04.2001 № 2341-III в протитуберкульозному закладі охорони здоров’я, головна медична сестра попереджає середній та молодший медичний персонал, що розголошення лікарської таємниці та будь-яких даних про пацієнтів накладає відповідальність та карається відповідно до законодавства України. З цією метою щорічно на загальнолікарняному рівні проводиться семінар з вивчення нормативних документів щодо дотримання конфіденційності при роботі з хворими на туберкульоз.

Нерозголошення інформації щодо стану здоров’я пацієнта має ще й морально-етичний аспект. Адже публічно оприлюднені дані про статус людини як носія небезпечного захворювання може завдати непоправної шкоди відвідувачу закладу охорони здоров’я. Йдеться про приниження, суспільний осуд та відчуження.

Читайте: "Медична сестра психіатрії: стандарти професійної діяльності"

Морально-етична складова роботи

головної медичної сестри та підлеглого медперсоналу 

Насамкінець, якщо пацієнт впевнений, що медичний персонал справді зацікавлений в його одужанні, стане значно простіше і спілкуватися з хворим, і контролювати проходження ним всіх етапів лікування. Довіра — це ключ до вдалих відносин пацієнта і медичного працівника, в яких дотримуються і підтверджуються права й обов’язки обох сторін. Тобто пацієнт може покластися на чесність, здібності і характер медичного працівника, а відтак — з’явиться впевненість в одужанні та мотивація виконувати інструкції та поради медиків.

Завоювати довіру пацієнта можна за допомогою трьох простих дій:

1) дотримуватися та поважати його вибір, тому що лише він має право вирішувати, що буде зроблено з його тілом, особистими речами та персональною інформацією, в тому числі про стан здоров’я;

2) забезпечувати пацієнта повною і точною інформацією щодо хвороби, способів лікування, можливих наслідків відмови від процедур та препаратів тощо;

3) серйозно ставитися до персональних даних пацієнта, дотримуватися конфіденційності.

Якщо головна медична сестра контролюватиме всі наведені у статті аспекти функціонування протитуберкульозного закладу охорони здоров’я, це істотно підвищить якість надання медичної допомоги хворим на туберкульоз та вбереже середній медичний персонал від професійного зараження.