Диспансеризація: організація заходів, відповідальність та порядок проведення
У травні 2018 року МОЗ повідомило:
«Диспансеризація — регулярний огляд здорових людей — не існує і не визнається в цивілізованих країнах світу як ефективна модель охорони здоров’я. Більше того, надмірні радіологічні обстеження є небезпечними для пацієнтів, а значна кількість діагностичних обстежень і лабораторних досліджень призводить до накопичення помилкових результатів і подальшого непотрібного лікування.
Україна переходить на модель регулярних скринінгових оглядів по групах ризику з середини року. Ця модель є традиційною для цивілізованих країн світу».
З'ясуймо, як раніше працювала диспансеризація в Україні.
Що таке диспансеризація
Диспансеризація, як система роботи медичної галузі, мала на меті активне спостереження за станом здоров’я певних груп населення, вивчення способу їхнього життя та умов праці, впровадження заходів для правильного фізичного розвитку та запобігання захворювань. Основним її напрямами був нагляд:
- за здоровими людьми, що з огляду на вік та особливості трудової діяльності потребують постійного нагляду медичних працівників
- людьми з захворюваннями
Диспансеризація хворих передбачає проведення медичного спостереження за людьми, що знаходяться на ранніх стадіях захворювання в динаміці. Медпрацівники повинні запланувати та організувати проведення заходів щодо запобігання прогресуванню хвороб та виникненню ускладнень, зменшенню кількості випадків тимчасової втрати працездатності та інвалідизації населення, поліпшення якості життя хворих та подовження його тривалості, збільшення періоду активної працездатності хворих.
Платні послуги по-новому: запитання і відповіді
Передумови ефективної диспансеризації
Прогнозовані позитивні результати діяльності стануть помітними лише при дотриманні певних умов:
- системний підхід, який ґрунтується на нормативних документах з чіткими правилами та принципами диспансерного нагляду, а також на даних наукових досліджень. Підхід повинен корегуватися залежно від результатів новітніх досліджень в цьому напрямку
- безперебійне функціонування єдиної уніфікованої інформаційної системи обліку диспансеризації населення
- створення засад для ефективного використання кадрового потенціалу та матеріально-технічної бази лікувально-профілактичних закладів
Виконання цих умов можливе лише за наявності тісної співпраці між медичними установами, органами виконавчої влади, громадськими організаціями та науково-дослідними центрами.
Головні засади диспансеризації та відповідальність посадових осіб
Диспансеризація проводилася на базі закладів охорони здоров’я. До цього процесу долучали навчальні заклади медичного профілю, заклади післядипломного навчання, наукові заклади, органи центральної та місцевої виконавчої влади та інші установи та організації.
Ефективність роботи в цьому напрямку залежала від відповідальності та ефективної праці посадових осіб:
- керівників ЗОЗ
- дільничих лікарів та спеціалістів загальної практики — сімейної медицини
Територіальні органи охорони здоров’я
Територіальні органи охорони здоров’я (визначені ними заклади) відповідали за організацію бригад спеціалістів зі штату лікарів обласних ЛПЗ, вищих навчальних закладів медичного профілю, закладів післядипломної освіти, силами яких будуть проводитись огляди населення на певній адміністративній території. Перевага віддається сільським населеним пунктам, де недостатнє забезпечення медичними спеціалістами і обладнанням. Для налагодження ефективної роботи ці бригади забезпечуються необхідним устаткуванням та транспортом.
На підрозділи управління охорони здоров’я при місцевих органах влади покладалося завдання якісного планування диспансерного нагляду, організаційного супроводу та обліку отриманої інформації.
Перевірки ЗОЗ під час воєнного стану
Етапи проведення диспансеризації та групи диспансеризації
Наказ МОЗ від 27.08.2010 № 728, що втратив чинність, передбачав, окрім іншого, й розробку та проведення постійного спостереження за станом здоров’я населення в динаміці.
Етапи проведення диспансеризації
Групу населення, що підлягає диспансерному спостереженню, встановлював сам лікар під час проведення амбулаторного прийому пацієнтів, під час профілактичних оглядів, відвідуванні хворих вдома чи лікуванні в умовах стаціонару. Якщо лікар виявив змін в стані здоров’я, лікар приймає рішення про віднесення таких пацієнтів до певної диспансерної групи та проводить надалі спостереження за ними згідно з планами.
Групи диспансеризації