Законодавство України гарантує захист особистого життя кожної людини. Так, стаття 32 Конституції України забезпечує конфіденційність особистої інформації про людину, а стаття 286 Цивільного кодексу України (ЦК) закріплює право кожної фізичної особи на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані під час медичного обстеження.
Адвокатський запит до лікарні: зразок + як відповідати
Нормативні документи
Відповідно до частин четвертої та шостої статті 7 Сімейного кодексу України (СК) сімейні відносини врегульовують, враховуючи права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та неприпустимості свавільного втручання у сімейне життя; жінка та чоловік мають рівні права і обов’язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї.
Зауважимо, що право на отримання інформації є особистим немайновим правом особи. Згідно зі статтею 8 СК, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім’ї та родичами не врегульовані СК, вони регулюються відповідними нормами ЦК, якщо це не суперечить змісту сімейних відносин.
✅✅✅ Розголошення відомостей про заробітну плату медпрацівників
Згідно зі статтею 391 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.1992 № 2801-ХІІ (далі — Основи законодавства) пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення по медичну допомогу, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Фізична особа зобов’язана утримуватися від поширення інформації про стан здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні, яка стала їй відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків або з інших джерел (ч. третя ст. 286 ЦК).
NB! Пацієнт, який досяг повноліття, має право отримати достовірну і повну інформацію про стан свого здоров’я, у т. ч. ознайомлюватися з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров’я (ст. 39 Основ законодавства). Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров’я дитини або підопічного.
Аналогічні права для вказаних суб’єктів передбачені частиною другою статті 285 ЦК. Тобто праву на отримання інформації відповідає обов’язок медичних працівників, передбачений статтею 39 Основ законодавства, — надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров’я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у т. ч. наявність ризику для життя і здоров’я.
Зауважимо, що згідно з частиною першою статті 242 ЦК законними представниками малолітніх та неповнолітніх дітей є їхні батьки (усиновлювачі). Відповідно до частини другої статті 14 СК, якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.
Перевірте знання з теми «Конфіденційна інформація» ► ТЕСТ
Згідно з пунктом 3.1 Тимчасових стандартів, критеріїв та індикаторів надання медичної допомоги підліткам та молоді в центрах (відділеннях, кабінетах) медичної допомоги підліткам та молоді, затверджених наказом МОЗ від 02.06.2009 № 382, тестування дітей віком до 14 років та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, проводиться на прохання їхніх батьків або законних представників та за наявності усвідомленої інформованої згоди. Батьки та законні представники зазначених осіб мають право бути присутніми під час проведення такого тестування, ознайомлені з його результатами та зобов’язані забезпечити збереження умов конфіденційності даних про ВІЛ-статус осіб, інтереси яких вони представляють.
Конфіденційна інформація — інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов (ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI; далі — Закон № 2939).
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 Закону № 2939, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди — лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 Закону № 2939 кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається. Цьому праву відповідає обов’язок розпорядників інформації, які володіють інформацією про особу, згідно з пунктом 1 частини третьої статті 10 Закону № 2939 надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України «Про інформацію» та статті 12 Закону України «Про прокуратуру» від 30.10.1997 № 5-зп (далі — Рішення № 5) медична інформація, яка є свідченням про стан здоров’я людини, історію її хвороби, про мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в т. ч. про наявність ризику для життя і здоров’я, за своїм правовим режимом належить до конфіденційної, тобто інформації з обмеженим доступом.
У Рішенні № 5 також зазначено, що лікар зобов’язаний на вимогу пацієнта, членів його сім’ї або законних представників надати їм таку інформацію повністю і в доступній формі. Тому законні представники мають право на отримання у повному обсязі відомостей, що становлять зміст поняття «медична інформація», згідно з чинним законодавством України.
Порушення медичної таємниці: коли це правомірно
(за інформацією МОЗ)
Скачати
Як подати адвокатський запит
З огляду на те що інформацію про факт звернення за медичною допомогою адвокат збирає через подання запиту, до цього запиту варто додавати надану лікарю письмову згоду одного із батьків на розкриття вказаної інформації, оскільки така інформація охороняється правовим режимом таємниці про стан здоров’я та лікарської таємниці, а медичні працівники зобов’язані не розголошувати її.
Надсилаючи запит, адвокат має керуватись Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі — Закон № 5076). Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги (ст. 20 Закону № 5076).
До адвокатського запиту додають посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом із адвокатським запитом інших документів забороняється (ч. 1 ст. 24 Закону № 5076).
Доступ до медичної інформації: чи надавати пацієнту
Строк розгляду адвокатського запиту
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов’язані не пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом (ч. друга ст. 24 Закону № 5076).
Якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до 20 робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше 5 робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
NB! Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, передбачають відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом (ч. третя ст. 24 Закону № 5076).
Як оформити відповідь на адвокатські запити та запити правоохоронних органів
Складаючи відповідь на запит, необхідно керуватись інструкцією з діловодства відповідного медичного закладу, а за її відсутності — відповідною Типовою інструкцією з діловодства, у якій прописано вимоги до службових листів, що складають для надання відповіді на запити про інформацію.
Лист-відповідь лікаря на адвокатський запит, надісланий без підтвердження згоди батька чи матері дитини — зразок
Службовий лист оформляють на спеціальному для листів бланку формату A4 (210×297 мм). Якщо обсяг тексту листа не перевищує семи рядків, використовують бланк формату А5 (210×148 мм).
Лист має реквізити:
- дата
- реєстраційний індекс
- посилання на реєстраційний індекс і дата документа, на який дається відповідь
- адресат
- заголовок до тексту і текст
- відмітка про наявність додатків (за потреби)
- підпис, відмітка про виконавця
Датою листа є дата його підписання, яка має збігатися із датою реєстрації вихідної кореспонденції у службі діловодства.
Лист, оформлений на бланку формату А4 (210 × 297 міліметрів), повинен мати заголовок до тексту, що відповідає на запитання «про що?». Основним реквізитом службового листа є текст, що, як правило, складається з двох частин:
- у першій частині зазначають причину, підставу або обґрунтування підготовки листа чи наводять посилання на документи, що були підставою для його складання
- друга частина містить висновки, пропозиції, прохання, рішення тощо, які розміщують з абзацу
У листі порушують одне питання. Текст листа викладають від першої особи множини з використанням слів: «просимо повідомити...», «роз’яснюємо, що...» або від третьої особи однини — «міністерство інформує...», «управління вважає за доцільне». Якщо лист складено на бланку посадової особи, текст викладають від першої особи однини — «прошу...», «пропоную...». У кінці листа має стояти підпис особи. Гербовою печаткою засвідчують лише гарантійні листи.
Службовий лист візує працівник, який створив документ, керівник структурного підрозділу установи, в якому його створено, за потреби (якщо в листі порушено важливі та принципові питання) — керівники заінтересованих структурних підрозділів установи, а також заступник керівника установи відповідно до функціональних обов’язків (якщо лист має підписувати керівник установи).
