Спеціалізацією є один з видів післядипломного навчання, який полягає у набутті лікарем чи провізором однієї зі спеціальностей, передбачених Номенклатурами лікарських і фармацевтичних спеціальностей, що затверджені наказами Міністерства охорони здоров’я України.
Підготовка спеціалістів проводиться в інтернатурі в інститутах (факультетах) удосконалення лікарів (провізорів) та на кафедрах медичних (фармацевтичних) інститутів, базових закладах охорони здоров’я.
Порядок підготовки фахівців в інтернатурі визначається Положенням про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІІV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.09.1996 № 291.
Спеціалізація та перепідготовка лікарів зі спеціальностей, що не передбачені в інтернатурі, проводиться на циклах спеціалізації в інститутах (факультетах) удосконалення лікарів (провізорів) після закінчення інтернатури з основної спеціальності. Правове регулювання проходження спеціалізації закріплено нормами Положення про післядипломне навчання лікарів (провізорів), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про подальше удосконалення системи післядипломної підготовки лікарів (провізорів)» від 22.07.1993 № 166.
Особи, які закінчили навчання в інтернатурі та пройшли курси спеціалізації, підлягають атестації на визначення знань та навичок із присвоєнням звання лікаря (провізора) — спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності.
Атестація проводиться комісіями, що створюються в інститутах (факультетах) удосконалення лікарів (провізорів), які здійснюють підготовку та перепідготовку лікарських і фармацевтичних кадрів.
Тобто, особі, яка закінчила інтернатуру і якій за результатами атестації на визначення знань та навичок присвоєно звання лікаря (провізора) — спеціаліста з конкретної спеціальності, видається вищим закладом освіти сертифікат встановленого зразка, форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про подальше удосконалення атестації лікарів» від 19.12.1997 № 359, при цьому додаткового документа про спеціалізацію не видається.
У разі, якщо особа вже має сертифікат лікаря (провізора) — спеціаліста, тобто закінчила інтернатуру з основної спеціальності та проходила курси спеціалізації й навчалась новим спеціальностям, то їй у посвідчення додатково вноситься відповідний запис про проходження підвищення кваліфікації до диплому, із зазначенням назви циклу спеціалізації.
Отже, при прийомі на роботу лікаря (провізора), який закінчив навчання в інтернатурі і працюватиме за основною спеціальністю, роботодавець повинен вимагати подання диплома про освіту та сертифіката лікаря (провізора) — спеціаліста, у разі ж прийняття лікаря (провізора) для роботи за спеціальністю, відмінною від зазначеної у дипломі, роботодавець, крім диплома та сертифіката лікаря (провізора) — спеціаліста, повинен вимагати подання посвідчення про проходження підвищення кваліфікації до диплома такого спеціаліста.
