Згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005», затвердженим наказом Держкомстату України від 26 грудня 2005 р. № 375, діяльність у сфері охорони здоров’я людини, яка виконується у поліклініках та медпунктах (амбулаторіях), лікувальних кабінетах при школах, підприємствах, фірмах тощо, належить до розділу «Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги».
Отже, молодші спеціалісти з медичною освітою та молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри (персонал медичний середній та молодший) здоровпункту шахти мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів відповідно до позицій 133 і 134 розділу XVII «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290 (додаток 2 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р. № 679, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2004 р. № 1674).
Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Згідно з Порядком застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 р. № 16 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 січня 1998 р. за № 58/2498 (із змінами, затвердженими наказом Мінпраці від 4 червня 2003 р. № 150), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.
У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників певного виробництва, цеху, професії або посади.
