Право працівників на щорічну додаткову відпустку визначається строго відповідно до Списків виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290 (у редакції постанови Кабміну від 13 травня 2003 р. № 679, із змінами і доповненнями).
IX Конгрес MedSprava: стратегія успіху
Машиністів з прання та ремонту спецодягу, зайнятих пранням спецодягу, передбачено позицією 176 розділу ХХХІІІ «Загальні професії в усіх галузях господарства» (підрозділ «Загальні професії за іншими видами робіт») Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зай-нятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку.
Максимальна тривалість такої відпустки для зазначеної категорії працівників становить 4 календарних дні.
Статтею 7 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (із змінами і доповненнями) визначено, що конкретна тривалість відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника у цих умовах.
Атестація відповідних робочих місць за умовами праці має бути проведена згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442, атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначають наказом керівника закладу у строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Згідно з пунктом 9 Порядку застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку (затверджено наказом Мінпраці від 30 січня 1998 р. № 16, зареєстровано у Мін’юсті 30 січня 1998 р. № 57/2497; із змінами і доповненнями; далі — Порядок № 16), додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 16 у розрахунок часу, що дає право працівнику на відповідну додаткову відпустку, зараховують дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
